- •Предмет та методологічні засади політології
- •Партійні системи сучасності та їх різновиди. Політологічні відмінності політичних партій від громадських рухів
- •Політика як суспільне явище. Сутнісні концепції політики
- •Структура політології як науки і навчальної дисципліни
- •Політична система суспільства основні компоненти та побудова
- •Закони та категорії політології
- •Політичні партії і рухи як елементи політичної системи
- •Форма правління – як основна політологічна характеристика сучасної держави
- •Функції та завдання політичної системи суспільства
- •Політичне життя та громадянське суспільство: співвідношення та взаємодія
- •Основні політичні інститути та їх значення для розвитку політичної системи
- •Політична влада як основний компонент політики
- •Сутність, структура та функції громадянського суспільства
- •Поняття політичної влади
- •Поняття та класифікації політичних режимів
- •Федерація як форма державного устрою
- •Структура та функції політології
- •Тоталітаризм як вид політичного режиму та його основні характеристики
- •Унітаризм та конфедерація – основні характеристики та відмінності
- •Сутність, структура та функції політики
- •Об’єкт і предмет вивчення політології. Її взаємодія з іншими науками
- •Методологія політології
- •Політичне життя суспільства: основні компоненти
- •Поняття політичної культури. Складові політичної культури
- •Основні концепції політичної влади
- •Поняття та функції політичної культури
- •Політологія в системі суспільних наук
- •Держава як основний політичний інститут сучасної політичної системи. Класифікації держав.
- •29.Поняття та особливості громадянського суспільства.
- •35.Політичні партії в сучасній Україні.
- •37.Політичні еліти та їх різновиди.Функції політичних еліт.
- •38.Політична система та її основні компоненти
- •39.Типології політ. Культури. Функції політ. Культури.
- •40.Форми державного правління і державного устрою
- •41.Структура та функції держави.
- •42.Політика та змі
- •43. Виборча система: поняття, основні типи
- •45.Демократія як політичний режим та форма організації суспільства
- •46.Основні закони та закономірності політології
- •47.Змі : поняття, риси.
- •48.Людина в тоталітаризмі і демократії
- •49.Походження і сутність політ. Партій.Функції політ. Партій
- •50.Основні критерії та ознаки демократії
- •51.Поняття і типологія політичних режимів
- •52.Класифікація типів політичної культури
- •54.Пратійні системи. Становлення партійної системи в Україні.
- •55.Поняття політики як соціального явища
- •56.Політична система суспільства та можливості її модернізації в сучасних умовах
- •57.Основні приклади класифікації політичних лідерства і еліти.
- •58.Політична влада і проблеми політичного володарювання.Різниця між пануванням і володарюванням
- •59.Модель суспільно-політичного устрою в сучасній Україні
- •60.Політична наука в системі соціальних і гуманітарних наук
47.Змі : поняття, риси.
Засоби масової інформації - це розгалужена мережа установ, що займаються збором, обробкою, поширенням інформації.
Характерні риси засобів масової інформації: • публічність (необмежене, неперсоніфіковане коло споживачів); • наявність спеціальних технічних засобів; • непряма, розділена в просторі та часі взаємодія комунікаційних партнерів; • непостійний характер аудиторії; • переважна односпрямованість впливу від комунікатора до реципієнта.
Функції засобів масової інформації. Сере найважливіших функцій виділимо такі: 1) інформаційна функція - отримання і розповсюдження відомостей про найбільш важливі для громадян і органів влади події. На основі отрима¬ної інформації формується громадська думка про діяльність органів вла¬ди, об'єднань громадян, політичних лідерів тощо; 2) освітня функція - донесення до громадян певних знань дозволяє адекватно оцінювати, упорядковувати відомості, отримані з різних дже¬рел, правильно орієнтуватися у суперечливому потоці інформації; 3) функція соціалізації - засвоєння людиною політичних норм, цінностей, зразків поведінки дозволяє їй адаптуватися до соціальної дійсності; 4) функція критики і контролю. Критика ЗМ1 характеризується необмеженістю свого об'єкта. Їх контрольна функція засновується на ав¬торитеті громадської думки. ЗМ1 не можуть застосовувати санкцій до пра¬вопорушників, але вони дають юридичну та моральну оцінку подій і осіб. У демократичному суспільстві у здійсненні контрольних функцій ЗМ1 опи¬раються як на громадську думку, так і на закон; 5) мобілізаційна функція проявляється у спонуканні людей до певних політичних дій чи до соціальної бездіяльності; 6) оперативна функція - обслуговування ЗМІ політики певних об'єднань громадян.
48.Людина в тоталітаризмі і демократії
Тоталітаризм позбавляє людину всілякої свободи вибору, робить повністю беззахисною перед всепроникаючою владою. Якщо одним полюсом тоталітарного бачення особи є людина-гвинтик, то іншим верхнім полюсом виступає всезнаючий та всемогутній вождь, наділений рисами божества. Ідеологізуючи та політизуючи все суспільство, тоталітаризм безмежно поширює сферу взаємовідносин індивіда і влади і одночасно внутрішньо деполітизує особу, перетворює її на людину-функцію, позбавлену всякої свободи політичного вибору. В кінцевому підсумку тоталітаризм веде країну до історичної безвиході, тому що руйнує головне джерело сили держави і суспільного багатства - вільну особу, людину-творця.
В сучасних умовах органічне поєднання традиційних цінностей лібералізму і деяких колективістських ідей обґрунтовується в широко розповсюджених у політичній думці теоріях та думках. Солідарність - це відповідальне виконання людиною своїх громадських обов'язків, піклування кожного про все і всіх - про кожного - така суть принципу солідарності. І третій, найважливіший принцип християнського вчення, - субсидарність, що означає відповідальність кожного за своє благополуччя, надання державної підтримки тим, хто сам не може забезпечити себе, неповнолітнім, інвалідам, престарілим, безробітним тощо. Виявляючи по можливості достатню допомогу всім бідним, держава не повинна за них робити те, що вони можуть робити самі, тобто не породжувати соціальне утриманство, а спонукати їх виявити і забезпечити себе. Такі тоталітарна і християнсько-демократична форми взаємовідносин особи й держави.
Людина та влада в сучасних демократіях
Людина і влада в сучасних умовах демократичних держав взаємодіють не лише у власній політичній сфері - сфері державного ладу, формування органів владних структур тощо, але й у сфері розподілу прибутків, забезпечення соціальної справедливості. Однак неоконсерватори якось прохолодно ставляться до соціальної політики, що проводиться державами в сучасних демократичних суспільствах. Неоконсерватори, особливо лібертаристи, виступають за максимальне розвантаження держави, її відмову від соціальних функцій, повернення до ринкового саморегулювання не лише в економіці, але всюди, де можливо. Одночасно соціал-демократи, християнські демократи, ліві ліберали та комуністи виступають послідовними прихильниками розширення і демократизації сфери взаємовідносин людини та держави. В індустріально розвинених демократичних державах світу існує деяка відмінність у підходах до взаємовідносин людини і влади, не ставиться під сумнів визнання ними, як міжнародним співтовариством (ООН), статусу особи будь-якої людини як джерела влади, первинного і головного суб'єкта політики.