14. Поняття політичної влади

Політична влада — здатність однієї людини або групи осіб контролювати поведінку громадян і суспільства, виходячи із загальнонаціональних чи загальнодержавних завдань.

Політична влада — це вироблення і запровадження у життя політичних програм усіма суб'єктами політичної системи, а також різними неформальними угрупуваннями за допомогою правових і політичних норм.

Політична влада здійснюється на трьох рівнях:

• державою;

• політичними партіями та громадськими об'єднаннями;

• органами місцевого самоврядування.

Функції:

• Захисна (всеосяжний захист інтересів людей)

• Формування норм і цінностей, які держава потім закріплює своєю санкцією

• Утворення середовища у якому формується соц. індивід

• Забезпечення вільного розвитку особи на економічній основі різноманітних форм власності (ринкова економіка)

• Здійснення широкого самоврядування у всіх сферах і на всіх рівнях суспільного життя.

15. Поняття та класифікації політичних режимів

Політичний режим – це сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин, засобів і методів реалізації влади, наявність стосунків між державною владою та суспільством, панівних форм ідеології, соціальних і класових взаємовідносин, стандартизації ПК суспільства.

Тоталітарний (всеосяжний) – тотальний, насильницький контроль бюрократичного партійно-державного апарату над суспільством і особою.

Ознаки:

• Монопольний контроль держави над сферами життя суспільства

• Безконтрольність влади та її децентралізація

• Організація суспільного життя на принципах «надзвичайного стану»

• Наявність ідеології за допомогою якої здійснюється легітимація режиму

• Сильний апарат соц. контролю і примусу

• Мілітаризм і агресивність

Авторитарний - спосіб правління з обмеженим плюралізмом

Ознаки:

• Структура політичної влади в центрі якої одна людина чи група

• Відмова від тоталітарного контролю над суспільством, невтручання або обмежене втручання в поза політичні сфери

• Заборона діяльності політичної опозиції

• Контроль за ЗМІ

Демократичний – народ як основа демократичного правління

Ознаки:

• Визнання народу як джерела влади

• Виборність основних органів влади та посадових осіб і їх підвладність виборцям

• Підконтрольність державних органів виборним органам і відповідальність перед ними

• Забезпечення прав і свобод громадян

• Легальне існування опозиції і політичний плюралізм

• Державний устрій за принципом «розподілу влад»: дозволено все, що не заборонено законом.

16. Федерація як форма державного устрою

Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю.

Федеративна форма державного устрою має такі характерні ознаки: Територія федеративної держави в політико-адміні-стративному плані не є єдиним цілим. Вона складається з територій суб'єктів федерації

У більшості федеративних держав поряд із загально-федеральною конституцією і загальнофедеральними законами діють конституції і закони суб'єктів федерації. При цьому забезпечується верховенство федеральної конституції і федеральних законів.

У федеративній державі поряд із федеральною системою органів законодавчої, виконавчої та судової влади існують системи органів законодавчої, виконавчої та судової влади суб'єктів федерації. Порядок їх організації і компетенцію визначають, як правило, конституції суб'єктів федерації. Загальною закономірністю є те, що організація органів влади суб'єктів федерації майже завжди копіює федеральну форму правління. Відмінною ознакою федеративного державного устрою є двопалатна структура союзного парламенту. В минулому були однопалатні парламенти при федеративному державному устрої. Нині двопалатна структура парламенту прийнята майже в усіх федеративних державах. При цьому верхня палата забезпечує представництво суб'єктів федерації. У більшості федерацій поряд з федеральним громадянством існує і громадянство суб'єктів федерації. Тут ідеться не про подвійне громадянство, а про два рівні громадянства однієї держави.

Федеративна держава може утворюватися: 1) в результаті договору між незалежними суб'єктами про створення нового державного об'єднання з перетворенням учасників договору у суб'єктів федерації (так були утворені США); 2) шляхом приєднання до держави нових територій і наділення їх правами суб'єкта федерації (так, до США в результаті завоювання був приєднаний штат Техас, шляхом купівлі — штати Луїзіана та Аляска) або утворення нових суб'єктів федерації на частині території раніше існуючої держави (наприклад, утворення п'яти нових німецьких земель на території колишньої НДР); 3) в результаті підвищення статусу регіональних утворень і перетворення їх на суб'єкти федерації (Бельгія); 4) шляхом еволюції конфедерації у федеративну державу з перетворенням колишніх незалежних держав у суб'єктів федерації (так були утворені Швейцарія та Об'єднані Арабські Емірати)