Методологія політології
МЕТОДОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ – це система принципів і засобів побудови політичних теорій, різних рівнів систематизації політичного знання, а також емпіричних досліджень на рівні конкретного аналізу.
Осн методологічні підходи:
Соціально-філософський (аналіз процесу виникнення та розв’язання суперечностей, принципи: об’єктивність, історизм і соц. підхід)
Загальнонауковий (пізнання політики, як складної цілісності)
Біхевіористський метод (аналіз поведінки індивідів та груп, врахування характеру політичної діяльності)
Діяльнісний підхід (вивчення змісту політичних процесів, і особистісні, соц.-психол, моральні компоненти політичного буття)
Концепція «типового ідеалу» - метод пізнання соц. явищ (Вебер). Через типовий ідеал вчені намагалися виявити розбіжності між «моделлю» яка створена і реальністю, яка вивчається.
метод соціологічного плюралізму, який є своєрідною інтелектуальною реакцією проти емпіризму і апріоризму. Його прихильники заперечують будь-який ідеологічний вплив або пристрасті й намагаються не допускати проявів власних схильностей, всіляких забобонів. Головне призначення політології вони вбачають у виявленні постійних очевидних зв’язків між суспільними фактами з метою встановлення довготривалих стабільних законів та розширення можливостей вивчення суспільних явищ.
Політичне життя суспільства: основні компоненти
Політичне життя — частина суспільного життя, пов'язана з конкретно-історичною, свідомою, предметною та цілеспрямованою політичною діяльністю людей щодо виявлення, узгодження та реалізації їхніх соціально-політичних інтересів у процесі формування та реалізації політичної влади в суспільстві.
Поняття політичної культури. Складові політичної культури
Політична культура в широкому розумінні — це сукупність стійких форм політичної свідомості й поведінки, а також характеру і способів функціонування політичних інститутів у межах певної політичної системи.
Елементами її структури є політична свідомість і політична поведінка (діяльність) у найбільш поширених, типових їх виявах. Головним елементом політичної культури є політична свідомість. її складають політичні інтереси, знання, ідеї, погляди, уявлення, переконання, цінності, оцінки, орієнтації, почуття, настрої, традиції тощо. Системоутворюючими в політичній культурі, тобто такими, що визначають її як органічну цілісність, систему, є політичні знання, політична ідеологія і переконання. Винятково важливим є діяльнісний аспект політичної культури. Його складають визнані в суспільстві норми політичної поведінки, навики і способи політичної діяльності, вміння і досвід тощо. У реальній дійсності політична культура виявляється передусім у вигляді стереотипів політичної поведінки і способів функціонування політичних інститутів. Залежно від суб'єкта політики розрізняють політичну культуру суспільства, соціальної спільності (суспільного класу, соціальної групи, нації, народності, територіальної, демографічної спільності тощо) та індивіда. Політична культура індивіда — це поєднання політичних знань, поглядів, уявлень, переконань, оцінок, орієнтацій і поведінки окремої людини. Вона формується під впливом як політичної культури суспільства в цілому, так і тієї соціальної спільності, до якої належить індивід. Політична культура суспільства є синтезом політичних культур усіх наявних у ньому соціальних спільностей за домінуючої ролі однієї з них — тієї, що посідає панівне місце в системі суспільних, насамперед економічних, відносин. Загальнолюдські політичні ідеї і цінності, такі, наприклад, як свобода, рівність, справедливість, демократія тощо, є елементами загальнолюдської політичної культури.