55.Поняття політики як соціального явища

Політика — відносини, що включають згоду, підпорядкування, панування, конфлікт і боротьбу між групами, класами, націями, прошарками, стратами і окремими людьми (внутрішня політика) і державами (зовнішня політика) з приводу завоювання чи досягнення влади, її утримання, організації та використання.

Причини виникнення політики:

• Соціальна, економічна, релігійна диференціація суспільства

• Ускладнення матеріального виробництва

• Культурний прогрес

• Зростання соц. мобільності суспільства

Структура політики:

• Політичні відносини та політична діяльність (відображення характер взаємодії суспільних груп між собою та інститутами влади)

• Політична свідомість (свідчить про принципову залежність політичного життя, від свідомого ставлення людей до своїх владних значущих інтересів)

• Політична організація (характеризує роль інститутів публічної влади, як центрів управління і регулювання суспільних процесів)

Охоплює такі елементи:

• Сукупність органів законодавчої, виконавчої, судової гілок влади

• Партійні та громадсько-політичні інститути

• Групи тиску

Суб’єкти:

Соціальними суб'єктами політики є індивіди й різноманітні соціальні спільності. Існує п'ять основних груп таких спільностей: соціально-класові, етнічні, демографічні, професійні, територіальні. Головною їх особливістю є те, що вони сформувалися в процесі історичного розвитку об'єктивно, тобто незалежно від свідомості та волі людей. Інституціональні суб'єкти політики, якими є політичні інститути, навпаки, виступають результатом свідомої цілеспрямованої діяльності людей.

Функціональні суб'єкти політики є такими суспільними інститутами, які не виконують політичну функцію постійно, а беруть участь у політиці лише ситуативно, за певних умов, вступаючи у взаємодію з політичними інститутами.

Функції політики - це основні напрями її впливу на суспільство:

• вираження і задоволення соціальних інтересів

• інтеграція суспільства на основі узгодження соціальних інтересів

• раціоналізація соціальних суперечностей і конфліктів

• соціалізація особи, тобто становлення індивіда як члена людської спільноти

• забезпечення наступництва та інноваційності суспільного розвитку

56.Політична система суспільства та можливості її модернізації в сучасних умовах

Держава — це організація політичної влади, і, як організація політична, вона є одним із компонентів всієї сукупності політичних відносин й інституцій, які виникають і функціонують у суспільстві і складають політичну систему суспільства.

Політична система суспільства — це система політичних явищ, які існують у соціально неоднорідному суспільстві.

Політична модернізація – це комплекс науково-методологічних засобів, спрямованих на пояснення джерел, характеру і напрямів політичних змін, що передбачають раціоналізацію влади через органічне поєднання економічних і політичних чинників з позаекономічними і позаполітичними, диференціацію політичної структури, масову політичну участь населення, вдосконалення нормативної та ціннісної систем.

Політична модернізація як процес суспільної трансформації розвивається у двох основних вимірах:

1. спонтанно (стихійно) через поступове нагромадження передумов у певних царинах суспільного життя, вдале поєднання яких у певний історичний час, у межах того чи іншого соціально-політичного простору, дає якісно новий поштовх;

2. свідомо (цілеспрямовано) завдяки вольовим зусиллям впливових суспільних груп або правлячих еліт

Характерною особливістю політичної модернізації є також диференціація політичної структури, або інституціоналізація, яка передбачає формування розгалудженої мережі соціально-економічних, політичних та інших інститутів сучасного суспільства, спрямованих на забезпечення стабільності й соціального порядку. Означений процес розвивається через удосконалення (осучаснення) традиційних інститутів, які в процесі модернізації суттєво змінюють свої функції та характер діяльності, а також через формування нових, сучасних соціально-економічних інститутів.

Характерним для процесу модернізації є й структурно-змістове перетворення політичної системи, спрямоване на розкриття всіх її потенційних можливостей, формування політичної структури соціальної дії. До найважливіших складових цього процесу належить політична стратегія, що передбачає реалізацію забезпечених ресурсами довгострокових програм послідовних дій, а також політична тактика як інструмент здійснення перетворень за конкретно-історичних умов, реального стану масової свідомості, наявних соціально-політичних ситуацій.