41.Структура та функції держави.

Структура:

• Представницькі або виборні органи

• Виконавчо-розпорядчі органи

• Судові органи

• Прокуратура і силові структури

• Органи державного контролю

• Збройні сили

Функції:

Внутрішні:

• Економічна, або господарсько-організаторська, функція полягає в організації й регулюванні державою економічної діяльності.

• Соціальна функція держави полягає передусім в узгодженні багатоманітних соціальних інтересів — класових, демографічних, етнічних, професійних тощо і забезпеченні на цій основі цілісності та єдності суспільства

• політична функція - визначення програмно-стратегічних цілей і завдань розвитку суспільства

• Культурно-виховна функція держави спрямована на створення умов для задоволення культурно-освітніх запитів і потреб громадян, формування особистості

• Правова – регулює суспільні відносини й забезпечує елементарний порядок у суспільстві.

Зовнішні:

• Оборонна функція держави полягає в захисті її безпеки, суверенітету й територіальної цілісності від зовнішніх посягань.

• Дипломатична функція передбачає встановлення, підтримку і розвиток відносин з іншими державами та міжнародними організаціями.

• Функція співробітництва (здійснює зовнішні торгівлі, координація економічної діяльності з іншими державами, участь у міжнародних економічних об'єднаннях тощо)

42.Політика та змі

Засоби масової інформації (ЗМІ) є однією з найважливіших інституцій суспільства. Вони спеціально створюються для збирання, обробки та розповсюдження інформації. ЗМІ утворюють складну систему інституцій, які мають змогу за допомогою технічного обладнання передавати інформацію. До ЗМІ належить преса, радіо, масові довідники та енциклопедії, телебачення, кіно-, звуко- і відеозаписи. Характерними рисами ЗМІ є: а) публічність; б) наявність спеціальної технічної апаратури; в) взаємодія в часі та просторі комунікаційних партнерів; г) однобічна спрямованість дії від передавача до отримувача; г) розвинутий, десперсивний характер аудиторії. Щоб привернути увагу до політичних проблем ЗМІ, дотримуються відповідних принципів: - пріоритетності (до таких тем належать питання національної безпеки, тероризму, територіальної цілісності, екології, національних відносин тощо); - неординарності фактів (перш за все подається інформація про екстремальні події - вибухи, катастрофи, голод, територіальні суперечки); - новизни фактів (залучення фактів, які ще не стали відомими широкому загалу); - політичного ефекту (до цих повідомлень включають резонансні політичні події, ефектні дії лідерів, політичні скандали й сенсації); - значного суспільного статусу (вважається, чим вищий статус і посада джерела інформації, тим вона важливіша; високі посадовці, як правило, отримують ширшу рекламу, їм виділяється більше місця у престижних виданнях тощо). Виділяють два основних способи розповсюдження інформації: Перший - послідовний, за яким послідовно й різнобічно висвітлюють політичну проблему, продовжуючи її в декількох номерах або передачах. Другий спосіб - фрагментарний, який дає змогу подати вибіркову інформацію і маніпулювати нею, акцентуючи увагу на одних і замовчувати інші факти. Фрагментарний спосіб більше відповідає специфіці телебачення. Політична наука вирізняє такі шляхи демократизації інформаційної (четвертої) влади: - вдосконалення законодавства, яке регулює діяльність ЗМІ; - створення конкурентних засобів ЗМІ, особливо громадського й комунального; - розширення автономії ЗМІ, обмеження контролю державних і приватних структур за їх діяльністю; - надання всім політичним силам ефірного й екранного часу пропорційно голосам, отриманих на виборах; - комунікаційне виховання населення; - поглиблення демократизації суспільства.