7 Принципи рпс і формування економіки регіонів.

• .свідома економ. політика, направлена на здійсн. певних закономірн..

Принцип рац. розміщ. виробництва. Передбачає:

• наближ. вир-цтва до джерел сировини, палива, енергії і води;

• наближ. трудомістких галузей до районів і центрів зосередж. ресурсів;

• наближ. виробн. малотранспортабельної прод. до місць споживання;

• ліквідація (уникнення) зустрічних перевезень однотипної сировини, палива, готової продукції з одного регіону в інший;

• обмеження надмірної концентрації промисловості великих містах, переважне розміщ. нових промислових об’єктів у малих і середніх містах;

• охорона природи і забезп. екологічних умов проживання населення.

Принцип комплексного розміщення виробництва (закономірность).

Принцип збалансованості і пропорційності розміщення виробництва,

• дотримання збалансованості між виробничими потужностями і обсягом виробництва з одного боку і наявністю сировинних, паливно-енергетичних, трудових, сільськогосподарських ресурсів з другого;

• дотримання пропорційності між галузями спеціалізації (між добувною і обробною ланками виробництва, між допоміжними і основними, між соціальною та виробничою сферами)

Принцип внутрішньодержавного та міжнародного поділу праці (тобто розвивати ті галузі виробництва, для яких складаються найкращі умови: найнижчі затрати праці, мінімальна шкода навколишньому середовищу, і при цьому вироблена продукція є конкурентоспроможною і користується попитом на ринках).

Принцип обмеженого централізму (органічне поєднання інтересів країни і інтересів регіону). При цьому створюються умови для розвитку регіону, але даний розвиток не повинен вступати у суперечність з держ. політикою.

Принцип вирівнювання рівнів економічного розвитку районів та обл.

Принцип забезпечення екологічної рівноваги

8.Природні та соц.-демографічні фактори рпс.

Фактори-Причини що зумовлюють вибір розміщення майбутньго підприємства

Природні фактори

Сировинний фактор. Відомо, що витрати на сировину і матеріали в багатьох галузях промисловості становлять більше половини всіх витрат. Cтупінь матеріаломісткості – це відношення суми витрат на сировину до вартості виробленої продукції. Відношення сировини до готової продукції нижче одиниці, то виробництво – нематеріаломістке; якщо відн. значно більше одиниці, то виробн.- матеріаломістке. Галузі можна поділити на:

• низької матеріаломісткості (легка промисловість, машинобудування, виробництво машин і устаткування);

• середньої (в-во електроенергії, транспортного устаткування);

• високої (обробна пром-сть, хімічна та нафтохімічна пром-сть, металургія та оброблення металу, виробництво коксу та продуктів нафтопереробки, переробка с/г продуктів).

Вир-цтва з великими витратами сировини на од. готової продукції треба розташовувати поблизу сировинної бази, щоб не робити великих відрахувань на транспорт. Чим вища матеріаломісткість виробництва, тим більша його орієнтація на сировину.

Паливно-енергетичний фактор. Енергомісткість галузей - частка паливно-енергетичних витрат у собівартості готової продукції і питомі витрати палива та енергії на її виробництво. групи галузей:

• високоенергетичні ( часка паливно-енергетичних витрат становить 30-45% витрат на сировину і матеріали);

• середньо- або малоенергомісткі (15-20%);

• неенергомісткі (менше 6%).

Високоенергетичні види виробництва повинні розташовуватися поблизу великих джерел електроенергії, бажано біля ГЕС.

Водний чинник. Вплив водного чинника на розміщення виробництва має велике значення. Найбільш водомісткими є галузі хімії органічного синтезу, чорної металургії, очистка первинної текстильної сировини тощо.

9. Соціально-демографічні чинники

Демографічний чинник.

- різке падіння показників народжуваності та зростання смертності;

• погіршення показників шлюбності;

• порівняно низька тривалість життя;

• несприятлива вікова структура населення;

• зростання економ. навантаження на працездатне населення з боку осіб, що вийшли за межі працездатного віку;

Чинник робочої сили (трудовий). Вплив на розміщення вир-цтва визначається кількістю затраченої праці на виробництво однієї одиниці прод., кіл-стю робітн., потрібних для вир-цтва певної кількості продукції.

Трудомісткість – показник частки зарплати у собіварт. виробл. продукції.

• високотрудомісткі (великі затрати праці на випуск одної продукції);

• середньої трудомісткості;

• нетрудомісткі ( мінімальні затрати праці на одиницю продукції).

Найбільш трудомісткими виявляються такі галузі: електроніка, автомобілебудування, верстатобудування, бавовняна, шовкова, взуттєва промисловість.

До фактора трудомісткості належить фактор наукомісткості виробництва. До наукомістких виробництв належать ті, що потребують:

• висококваліфікованих робітників;

• великих вкладень в науково-дослідну роботу.

Соц. чинник включає соц. інфрастуктуру, що задовольняє потреби . в освіті охороні здоров’я, сфері послуг та житлово-комунал обслуг..

Споживчий чинник. Тяжіння до спож. фактору виникає у таких випадках:

• готовий продукт не може перевозитися на великі відстані через певні споживчі властивості (хлібобулочні вироби, кондитерські вироби, молочні продукти, сірчана кислота);

• коли продукт порівняно дешевий і перевезення на великі відстані може збільшити його вартість (цегла, будівельні матеріали, залізобетон);

• коли масове споживання готової продукції знаходиться у певних центрах, наприклад великих містах, а сировина транспортується легко (виробництво пластмас, меблів, цукру-рафінаду, сталі з металобрухту)