- •Предмет, завдання, основні поняття курсу «ре та рпс » та зв‘язок з іншими дисциплінами.
- •2Проблеми та завдання ре та рпс. Характеристика методів, що викор. Для обґрунтування розміщення виробництва.
- •3 Характеристика основних теорій та моделей розміщення продуктивних сил та розвитку регіонів.
- •4.Характеристика основних теорій та моделей розміщення продуктивних сил та розвитку регіонів.
- •Теорія полюсів зростання
- •5.Закономірності у розміщення продуктивних сил та формуванні економіки регіонів.
- •6. Закономірності рпс та формування економіки регіонів: сталого розвитку виробництва,комплексного розвитку і рпс, забезпечення нац. Безпеки, глобалізація і регіоналізація.
- •7 Принципи рпс і формування економіки регіонів.
- •8.Природні та соц.-демографічні фактори рпс.
- •10.Економічні і технічні фактори рпс.
- •12Вплив природних передумов на територ. Організацію виробництва. Значення природно-ресурсного потенціалу у розвитку і рпс.
- •Поліський
- •Кримсько-причерноморський
- •13Роль демографічних передумов у розміщенні продуктивних сил.
- •14. Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості
- •15Ринок праці та забезпечення ефективної зайнятості
- •16.Фактори форм та риси єнгк
- •17.Структура єнгк
- •19. Паливно-енергетичний комплекс, його суть, галузева структура і народногосподарське значення.
- •20. Вугільна промисловість України, її значення, регіональні особливості розміщення, сучасний стан та перспективи розвитку.
- •21.Нафтова промисловість України, її значення, регіональні особливості розміщення, сучасний стан та перспективи розвитку
- •22. Газова промисловість України, її значення, регіональні особливості розміщення, сучасний стан та перспективи розвитку.
- •24. Металургійний комплекс: значення у розміщенні продуктивних сил, структура та проблеми розвитку.
- •29. Особливості розміщення галузей середнього і точного машинобудування.
- •32. Регіональні особливості розвитку і розміщення підприємств основної хімії.
- •37.Фактори регіонального розвитку. Типологія економічних регіонів.
- •38. Диференціація регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку. Депресивні території України.
- •39. Соціально-економічна сутність районування. Фактори економічного розвитку. Значення економічного районування.
- •40. Економічне районування як складова процесу розміщення продуктивних сил. Мережа економічних районів України.
- •41. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики
- •42Механізм реалізації регіональної економічної політики.
- •44. Мета, фактори створеня та основні риси вез і територій пріоритетного розвитку в Україні.
- •45.Класифікація вез за організаційно-функціональною ознакою:
- •48.Міжнародний поділ праці та його значення у формування зовнішньоекономічних зв*язків.
- •49.Участь України у міжнародному поділа праці. Характеристика основних форм зовнішньоекономічних зв*язків. Особливості сучасного рівня розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України:
48.Міжнародний поділ праці та його значення у формування зовнішньоекономічних зв*язків.
Україна здійснює зовнішні економічні зв'язки майже з 190 країнами світу.
МПП – це спеціалізація країн на виро-ві певних видів товарів відповідно до їх природо-кліматичних, історичних, економічних умов.
Особливості сучасного рівня розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України:
1. Після розпаду колишнього Радянського Союзу відбувся розрив господарських зв'язків України з іншими країнами, і насамперед з Росією.
2.Низька конкурентоспроможністю продукції на світових ринках;
3. Переважання в експорті України паливно-сировинних ресурсів (більше 70 %);
4. Низька частка машин, обладнання, об'єктів інтелектуал власності (патентів, ліцензій) в експорті
5. Незначна частка в експорті товарів, які виробляють відповідно до договорів про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва;
6. Висока частка бартерних операцій у зовнішньоекономічній діяльності та господарській діяльності;
7. Відсутність стабільного законодавства, науково обґрунтованої політики зовнішньоекономічної діяльності.
Міжнародні економічні зв'язки — це система господарських зв'язків між національними економіками країн на основі міжнародного поділу праці.
сприяють:
зростанню національного доходу;
прискореному розвитку науково-технічного прогресу;
підвищенню рівня життя населення країни;
впливають на загальну атмосферу довіри між країнами
МПП— це спеціалізація окремих країн на виробництві тієї чи іншої продукції чи наданні послуг у світовому масштабі.
Кожна країна світу концентрує на своїй території вир-во певних видів продукції, для виробництва якої вона має найбільш сприятливі соціально-економічні і природні передумови.
Для цього вона повинна мати:
- кваліфіковані кадри;
- розвинуту науково-дослідну базу;
- достатній природно-ресурсний потенціал;
- вигідне економіко-географічне положення;
- специфічні агрокліматичні умови;
- значний попит на продукцію галузей спеціалізації на світовому ринку та високий рівень її конкурентоспроможності.
Міжнародний територіальний поділ праці – це процес концентрації в окремих країнах виробництва товарів та надання послуг понад необхідні внутрішні потреби у розрахунку на їхній обмін або продаж іншими країнами..
Розрізняють три типи міжнародного поділу праці:
1. Загальний ТПП – розподіл праці у сфері виробництва: добувна, обробна промисловість, с/г;
2. Частковий ТПП – це спеціалізація на рівні певних галузей виробництва, видів готової продукції, що означає зростання ролі міжгалузевого обміну готовими виробами;
3. Одиничний міжнародний ТПП – спеціалізація окремих країн на виготовленні окремих вузлів, деталей, агрегатів та компонентів продукції, на технологічних стадіях промислового виробництва.
49.Участь України у міжнародному поділа праці. Характеристика основних форм зовнішньоекономічних зв*язків. Особливості сучасного рівня розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України:
1. Після розпаду колишнього Радянського Союзу відбувся розрив господарських зв'язків України з іншими країнами, і насамперед з Росією.
2.Низька конкурентоспроможністю продукції на світових ринках;
3. Переважання в експорті України паливно-сировинних ресурсів (більше 70 %);
4. Низька частка машин, обладнання, об'єктів інтелектуал власності (патентів, ліцензій) в експорті
5. Незначна частка в експорті товарів, які виробляють відповідно до договорів про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва;
6. Висока частка бартерних операцій у зовнішньоекономічній діяльності та господарській діяльності;
7. Відсутність стабільного законодавства, науково обґрунтованої політики зовнішньоекономічної діяльності.
Зовнішньоекономічні зв*язки – си-ма гос зв*язків між нац. економіками країн у МПП
Міжнародна торгівля
– це товарообіг, який забезпечує рух товарних мас зі сфери вир-ва до сфери споживання.
Для міжнародної торгівлі притаманні 2 риси:
перевага пропозиції товарів над існуючим попитом;
жорстка конкурентна боротьба між його учасниками.
Показниками міжнародного товарообігу є експорт та імпорт товарів.
Імпорт – ввезення товарів або капіталів у країну з-за кордону (Київ).
Експорт – вивезення товарів або капіталу за кордон (Донецьк, Луганськ).
Для будь-якої країни дуже важливим є співвідношення суми експорту та імпорту – зовнішньоторгівельне сальдо. Воно повинно бути позитивним, це дає можливість країні мати вільні кошти для розширення виробництва чи інвестування їх в своїй або чужій країні.. В 2004 р. експорт України становив приблизно18,1 млрд дол., імпорт – 15,3 млрд дол. Отже сальдо зовнішньої торгівлі становило 2,7 млрд дол.
Найбільше позитивне сальдо припадає на чорну металургію (залізна і марганцева руди, чавун, прокат). Найбільш негативне сальдо припадає на нафту й газ. (Треба врахувати, що нафтопереробні потужності України в 10 разів перевищують власне видобування нафти).
Кредитування та інвестування
Кредитування – надання кредиту. Кредит – позики у грошових одиницях чи у вигляді товару на умовах повернення з виплатою процентів.
Інвестиції – капіталовкладення.
Іноземні інвестиції – довгострокові вкладення капіталу закордонними власниками у пром., сільське господарство, транспорт та інші галузі економіки (найбільшими інвесторами у світі є Японія, США, країни Зах.Європи – Великобр., Франція, Бельгія, Саудівська Аравія).
Науково-технічна співпраця
Розвиток міжнародної науково-технічної кооперації відбувається у таких формах:
Експорт продукції, що репрезентує досягнення науково-технічного прогресу;
Кооперація країн у створені нової техніки і технології з подальшим її впровадж. та використ;
Спорудження за кордоном заводів «під ключ» або експорт комплексного обладнання при виробництві нової техніки;
Модернізація об’єктів за участю закордонних партнерів;
Оренда нового обладнання – лізинг;
Технічне навчання персоналу країни – імпортерів технологій;
Обмін передовим технічним досвідом;
Обмін технол., ліцензіями, конструктор. і проектними матеріалами, сприяння їх використ.;
Спільні конференції, публікації, координація та кооперація наукових досліджень;
Технічна допомога при опануванні нових виробництв;
Науково-технічна співпраця у галузі навчання та підвищення кваліфікації наукових кадрів.
Найтісніші зв'язки в галузі науки, техніки та освіти Україна має з Росією, а також з деякими іншими країнами колишнього Радянського Союзу.
Спільне підприємництво
Переваги спільного підприємництва:
- економічні переваги (отримання інвестицій, нових технологій);
- пом’якшуються політичні проблеми (країна, яка вкладає капітал зацікавлена в сталості).
Експорт та імпорт послуг
До них належать: міжнародний та транзитний транспорт, іноземний туризм, послуги банків, послуги страхових компаній, послуги охорони здоровя, навчання тощо.
Зявляється нове поняття інжиніринг – надання послуг виробничого, комерційного та наукового характеру (найбільш розповсюджений у галузі капітального будівництва).
Туризм
Розрізняють три види туризму: рекреаційний, науковий та діловий.
в Україні прибуток від туризму приблизно 120 – 150 млн дол.
Бартерний обмін товарів
В умовах економічної кризи і дефіциту грошової маси велике значення Україна надає бартерному обміну товарами.
Організація спортивних турнірів та змагань
Це також форма зовнішньоекономічної діяльності (об’єднує багато країн-учасниць). Найбільш масштабними є літні і зимові Олімпійські ігри., а також чемпіонати світу.
Культурна співпраця
Організація виставок картин, музичних та пісенних конкурсів, фестивалів, обмін кіно-, відео- та аудіо продукцією.