- •Предмет, завдання, основні поняття курсу «ре та рпс » та зв‘язок з іншими дисциплінами.
- •2Проблеми та завдання ре та рпс. Характеристика методів, що викор. Для обґрунтування розміщення виробництва.
- •3 Характеристика основних теорій та моделей розміщення продуктивних сил та розвитку регіонів.
- •4.Характеристика основних теорій та моделей розміщення продуктивних сил та розвитку регіонів.
- •Теорія полюсів зростання
- •5.Закономірності у розміщення продуктивних сил та формуванні економіки регіонів.
- •6. Закономірності рпс та формування економіки регіонів: сталого розвитку виробництва,комплексного розвитку і рпс, забезпечення нац. Безпеки, глобалізація і регіоналізація.
- •7 Принципи рпс і формування економіки регіонів.
- •8.Природні та соц.-демографічні фактори рпс.
- •10.Економічні і технічні фактори рпс.
- •12Вплив природних передумов на територ. Організацію виробництва. Значення природно-ресурсного потенціалу у розвитку і рпс.
- •Поліський
- •Кримсько-причерноморський
- •13Роль демографічних передумов у розміщенні продуктивних сил.
- •14. Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості
- •15Ринок праці та забезпечення ефективної зайнятості
- •16.Фактори форм та риси єнгк
- •17.Структура єнгк
- •19. Паливно-енергетичний комплекс, його суть, галузева структура і народногосподарське значення.
- •20. Вугільна промисловість України, її значення, регіональні особливості розміщення, сучасний стан та перспективи розвитку.
- •21.Нафтова промисловість України, її значення, регіональні особливості розміщення, сучасний стан та перспективи розвитку
- •22. Газова промисловість України, її значення, регіональні особливості розміщення, сучасний стан та перспективи розвитку.
- •24. Металургійний комплекс: значення у розміщенні продуктивних сил, структура та проблеми розвитку.
- •29. Особливості розміщення галузей середнього і точного машинобудування.
- •32. Регіональні особливості розвитку і розміщення підприємств основної хімії.
- •37.Фактори регіонального розвитку. Типологія економічних регіонів.
- •38. Диференціація регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку. Депресивні території України.
- •39. Соціально-економічна сутність районування. Фактори економічного розвитку. Значення економічного районування.
- •40. Економічне районування як складова процесу розміщення продуктивних сил. Мережа економічних районів України.
- •41. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики
- •42Механізм реалізації регіональної економічної політики.
- •44. Мета, фактори створеня та основні риси вез і територій пріоритетного розвитку в Україні.
- •45.Класифікація вез за організаційно-функціональною ознакою:
- •48.Міжнародний поділ праці та його значення у формування зовнішньоекономічних зв*язків.
- •49.Участь України у міжнародному поділа праці. Характеристика основних форм зовнішньоекономічних зв*язків. Особливості сучасного рівня розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України:
42Механізм реалізації регіональної економічної політики.
Механізм реалізації державної регіональної економічної політики — це система конкретних економічних важелів та організаційно-економічних засобів, за допомогою яких здійснюється державний вплив на просторову організацію продуктивних сил, забезпечується соціально-економічний розвиток регіонів, вдосконалюється структура їх господарського комплексу.
Держава впливає на регіональний розвиток за допомогою адміністративних, нормативно-правових та економічних важелів.
Економічні важелі впливу:
податкові інструменти
митні інструменти
зовнішньо-торгівельні регулятори
субсидії, дотації, субстанції
Субстанції –це вид грощової допомоги місцевим органам влади з державного бюджету, на відміну від дотацій чи субсидій надається на фінансування конкретного заходу і підлягає поверненню у разі порушення її цілісного використання.
Адміністративні важелі:
використання національного багатства в тому числі і природних ресурсів.
використання при вирішенні геополітичних і економічних проблем
застосування для соц. захисту.
Нормативно-правові важелі:
це все законодавче поле в межах якого функціонують всі госп. об’єкти.
Складові механізму є відповідна законодавчо-нормативна база, бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку, прогнозування і програмування, стимулювання розвитку нових підприємств, створення вільних економічних зон, прикордонне і міжрегіональне співробітництва.
Першоосновою механізму державної регіональної економічної політики є законодавчо-нормативна база. Законодавчо-нормативна база – це державне регулювання територіального розвитку на основі системи законів і нормативів, програмних методів впливу на ек-ку регіонів і їх поєднань з економічними важелями.
Закони:
про стимулювання розвитку регіонів
про місцеві державні адміністрації
про місцеве самоврядування і Ук.
про зайнятість населення
про столицю Ук., місто-герой Київ
про бюджетну сис-му
про місцеві податки і збори
про статус АРК
Бюджетно-фінансове регулювання
Основні завдання – це створення такого механізму касового виконання бюджету, що забезпечував би її ефективне функціонування в частині зборів на витрачення коштів.
Принципи:
будь-яка економічна структура повинна в першу чергу забезпечувати наповнення бюджету власного рівня
1995 р. приймається Бюджетний кодекс Ук.
Бюджетна система Ук. складається з 2-х районів:
1)державний (бюджет АРК; бюджет Києва, Севастополя; обл-ні бюджети; рай-ні бюджети; бюдж. тер. громад)
2)місцевий (міські, селищні, сільські)
Місцевий бюджет – це план утворення і використання фінансових ресурсів необхідних для забезпечення та повноважень місцевого самоврядування.
Для виконання бюджету:
банківська система (в Ук. 1991-1995)
казначейська система
змішана система
Функ-ції: розподільна, контрольна, стимулююча.
Прогнозування та програмування у РЕП
Регулюється законом про держ. прогнозування та розробку програм економічного і соціального розвитку.
Прогнозування – це науково-обгрунтоване бачення перспектив розвитку певного соц-ек. явища, а також можливих шляхів досягнення визначених цілей.
За терміном прогноз: оперативні, довгострокові, короткострокові, середньострокові.
За функціональними од: наукові та нормативні.
Етапи рег. прогнозування
1-аналіз і систематизація рег. проблем і розвитку.
2-здійснюється побудова дерева ціни
3- прив’язка цілей (завдань) до фінансових рес.
4-будується модель розвитку.
Програмування – це комплекс заходів, узгоджених стосовно рес-ів, виконавців, термнів виконання, які забезпечують вирішення завдань регіонального розвитку екон., еколог., соц-культурних, науково-технічних сферах.
Принципи рег. програмування:
висока цільова спрямованість на кінцевий результат
чітке визначення пріоритетів
узгодженість завдань з наявними рес-ами регіону
конкурсні умови формування програм
керованість і контроль за вихованням програм
Класифікація програм:
1)за рівнем:
- місцеві
регіональні
2) за тривалістю:
- довгострокові
- середньострокові
- короткострокові
3) за характером виріш. проблем:
- компклесні
- функціональні
У регіональній економічній політиці особливе місце посідає економічне стимулювання розміщення нових виробничих об'єктів, здатних виготовляти конкурентоспроможну продукцію та швидко реагувати на зміну ринкової кон'юнктури. У першу чергу це стосується розвитку малого та середнього підприємництва, яке має виражену регіональну специфіку. Для досягнення збалансованого розвитку господарства певної території необхідно сприяти формуванню регіональних центрів малого і середнього бізнесу, створенню різних типів спеціальних (вільних) економічних зон, центрів активної науково-технічної діяльності. . Особливе місце в регіональній економічній політиці займає державне сприяння розвитку депресивних регіонів. Ця підтримка спрямовується на стимулювання розвитку території, відновлення її потенціалу; активізацію соціальної мобільності населення; створення економічних та інституційних умов для ареалів зростання. Пряма державна підтримка надається: регіонам, де чітко відстежуються структурні деформації, внаслідок чого зростає безробіття; слаборозвинутими регіонам; регіонам, які потерпіли від стихійного лиха та техногенних катастроф.
Вільна економічна зона – це частина тер. держави, на якій встнановл. спец. правовий режим економічної діяльності і порядок застосування законодавства країни орієнтованого на посилання зовн-ек. зв’язків насамперед за рахунок залучення іноземного капіталу.
Територія пріоритетного розвитку – це частина території, держави на якій склалися не сприятливі соц-екон. і екологічні умови, незадовільна зайнятість та низький рівень заходів нас. і на якій впровадж. спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць, а також покращ. економічної або екологічної ситуації.
Фактори створення ВЕЗ:
вигідне ЕГП
розміщення поблизу великих транспортних вузлів
близькість державного кордону
наявність у достатній кількості ресурсного потенціалу.
забезпеченість об’єктами виробничої соц. інфраструктури.
відсутність обмежень екол. хар-ру
Мета створення ВЕЗ:
активізація господарської діяльності (підприємства)
залучення іноземних інвестицій
залучення і впровадження нових технологій і ринкових методів
покращення використання трудових і природних ресурсів
прискорення соц-екон розвитку
Основні риси ВЕЗ:
відсутність міста або мін його рівень
пільговий режим оподаткування
сприятливий кредитний режим
спец режим інвестиційної діяльності
Класифікація ВЕЗ
1.Торгівельно – складські зони (це бушитні зони, в яких товари іноземного походження можуть зберігатися, продаватися, купуватися без звичайних митниць):
- зони вільної торговлі (обмежені або скасовані міста і спрощена процедура експортно-імпортного контролю над товарами, що надходять у зону)
- вільні порти (вантажно – розвантажувальні роботи + ремонт суден)
- митні склади (розміщення в місцях товарів або населення)
- зони дьютифрі (безмитний продаж товарів або у міжнародних аеропортах, або морських портах)
2. Промислово – виробничі зони (це зони, до яких ввозять не тільки товар, а й капітал; займ. не тільки торгівлею, а й виробн. діяльністю):
- експортно-виробнича зона (які орієнт. на зовнішню торгівлю)
- імпортно-виробнича зона (спрямована на імпорт)
- промислові зони(це поєднання підприємств з нац., іноземними і спільним капіталом, які перебувають на території однієї країни)
3. Науково-технічні зони (це частина території держави з високою концентрацією високотехнологічних вир-в, які розташовані поблизу крупних наукових центрів (інноваційні центри, технопарки,технополіси, науково-техн. парки))
4. Сервісні зони(це зони з пільговим режимом підприємницької діяльності для фірм і організацій, що надають різні фінансово-економічні, страхові та ін. послуги):
- офшорні зони(різновидність ВЕЗ, в яких підприємствам забороняється виробнича діяльність)
5. Вільні банківські зони (це зони пільгового банківського підприємства)
6.Рекреаційно – туристичні зони (це ВЕЗ , які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний потенціал з метою ефективного використання, а також активізації підприємницької діяльності)
43.Бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку. 1) Підвищення самостійності окремо взятого регіону; 2) Вирівнювання рівня розвитку регіонів. Бюджетна си-ма – сукупність бюджетів різних рівнів. Завдання: ств такого механізму касового регулювання бюджету, що забезпечив ефективність її використання у використанні коштів.
Історія формування: 1990 – «Про бюджетну систему УРСР»; дворівнева: держ, місцевий. 1995 – «Про бюджетну си-мі Укр»; трьохрівнева: держ, місцевий, АРК. 1997 – «Про місцеве самоврядування». 2001 – «Бюджнтний кодекс Укр»; дворівнева: держ, місцевий (бюджет АРК, Києва, Севастополя, обласні, районні, бюджети територіальних громад (міські, сільські, селищні)). Системи: банківська, казначейська, змішана. Мета бюджетної політики: перерозподіл фінансових рес-ів на користь менш розвинених регіонів. Завдання: підвищення ролі місцевих податків і зборів, збільшення питомої ваги доходів у бюджетну си-му, видання субсидій,, дотацій, субвенцій. Міжбюджетні трансферти – кошти, які безповоротно передаються із одного бюджету до іншого.
Прогнозування і програмування. Прогнозуванн регулюється законом Укр «Державне прогнозування та розроблення програм розвитку Укр».
Прогноз – науково обґрунтоване бачення певного соц.-ек процесу, а також шляхів досягнення визначених цілей. Класифікація: 1) за термінами (оперативні, довгострокові, середньо-, короткострокові); 2) за функціональною ознакою (нормативні). Етапи прогнозування: аналіз і систематизація всіх регіональних проблем; побудова дерева цілей, прив*язка фінансових рес-ів до всіх проблем; модель розвитку (побудова)
Регіональна програми – комплекс заходів, узгоджених стосовно рес-ів, виконавців і термінів здійснення, які поребують вирішення завдань регіонального розвитку у різних сферах. Принципи регіональних програм: висока цільова спрямованість на кінцевий результат; чітке визначення пріоритетів, узгодження щодо завдань використання рес-ів; комплексні розробки і виконання програм; контроль. Класифікація: 1) За рівнем (деж, районні, місцеві); 2) За тривалістю (довго-, середньо-, коротко-); 3) За характером вирішення проблеми (комплексні, раціональні)