- •Предмет, завдання, основні поняття курсу «ре та рпс » та зв‘язок з іншими дисциплінами.
- •2Проблеми та завдання ре та рпс. Характеристика методів, що викор. Для обґрунтування розміщення виробництва.
- •3 Характеристика основних теорій та моделей розміщення продуктивних сил та розвитку регіонів.
- •4.Характеристика основних теорій та моделей розміщення продуктивних сил та розвитку регіонів.
- •Теорія полюсів зростання
- •5.Закономірності у розміщення продуктивних сил та формуванні економіки регіонів.
- •6. Закономірності рпс та формування економіки регіонів: сталого розвитку виробництва,комплексного розвитку і рпс, забезпечення нац. Безпеки, глобалізація і регіоналізація.
- •7 Принципи рпс і формування економіки регіонів.
- •8.Природні та соц.-демографічні фактори рпс.
- •10.Економічні і технічні фактори рпс.
- •12Вплив природних передумов на територ. Організацію виробництва. Значення природно-ресурсного потенціалу у розвитку і рпс.
- •Поліський
- •Кримсько-причерноморський
- •13Роль демографічних передумов у розміщенні продуктивних сил.
- •14. Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості
- •15Ринок праці та забезпечення ефективної зайнятості
- •16.Фактори форм та риси єнгк
- •17.Структура єнгк
- •19. Паливно-енергетичний комплекс, його суть, галузева структура і народногосподарське значення.
- •20. Вугільна промисловість України, її значення, регіональні особливості розміщення, сучасний стан та перспективи розвитку.
- •21.Нафтова промисловість України, її значення, регіональні особливості розміщення, сучасний стан та перспективи розвитку
- •22. Газова промисловість України, її значення, регіональні особливості розміщення, сучасний стан та перспективи розвитку.
- •24. Металургійний комплекс: значення у розміщенні продуктивних сил, структура та проблеми розвитку.
- •29. Особливості розміщення галузей середнього і точного машинобудування.
- •32. Регіональні особливості розвитку і розміщення підприємств основної хімії.
- •37.Фактори регіонального розвитку. Типологія економічних регіонів.
- •38. Диференціація регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку. Депресивні території України.
- •39. Соціально-економічна сутність районування. Фактори економічного розвитку. Значення економічного районування.
- •40. Економічне районування як складова процесу розміщення продуктивних сил. Мережа економічних районів України.
- •41. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики
- •42Механізм реалізації регіональної економічної політики.
- •44. Мета, фактори створеня та основні риси вез і територій пріоритетного розвитку в Україні.
- •45.Класифікація вез за організаційно-функціональною ознакою:
- •48.Міжнародний поділ праці та його значення у формування зовнішньоекономічних зв*язків.
- •49.Участь України у міжнародному поділа праці. Характеристика основних форм зовнішньоекономічних зв*язків. Особливості сучасного рівня розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України:
44. Мета, фактори створеня та основні риси вез і територій пріоритетного розвитку в Україні.
Створення ВЕЗ є одним з елементів перенесення центру ваги управління соціально-економічними процесами на регіональний рівень. Це одна з форм ефективної організації регіонального розвитку економіки, що цілком збігається із загальнодержавним підходом її реструктуризації та розширення самостійності регіонів.
Вільна економічна зона(ВЕЗ) - це специфічне регіональне утворення, територія, на якій встановлюють особливий режим господарської діяльності іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями, а також вітчизняних громадян і підприємств з метою пожвавлення господарської діяльності.
Територія пріоритетного розвитку - територія держави, на якій склалися соц.-ек та екологічні умови, незадовільна зайнятість, низький рівень доходів населення і на якій вводиться спеціао=льний режим інвестиційної діяльності для створення робочих місць.
Основні риси ВЕЗ:
відсутність мита, його мінімальний рівень, спрощення процедури оформлення експортно-імпортних операцій;
пільговий режим оподаткування;
сприятливий кредитний режим;
спеціальний режим інвестиційної діяльності.
Метою створення вільних економічних зон є залучення інвестицій та сприяння їхньому ефективному використанню , активізація підприємницької діяльності та нарощування експорту товарів та послуг , поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвиток інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку регіонів, поява нових робочих місць, структурне оновлення виробництва, підвищення конкурентоспроможності виробництва.
Фактори створення: вигідне ек-географічне положення, розміщення поблизу транспортних вузлів, близькість до держ кордону, забезпеченість інфраструктурними закладами, відсутність екологічних обмежень.
45.Класифікація вез за організаційно-функціональною ознакою:
1. Торгівельно-складські знони – товари іноземного походження можуть продаватися без держ мита.
Зона вільної торгівлі (обмежені або скасовані мита, спрощена процедура експортно-імпортного контролю за товарами);
Вільні порти (+ вантажно-розвантажувалні роботи);
Митні склади (перехрестя транспортних шляхів);
Зони дьютіфрі (безмитний дрібний розпродаж товарів)
2.Промислово-виробничі зони (займаються не лише торгівлею, а й виробничою діяльність)
Експортно-виробничі зони
Імпортно-виробничі зони
3.Науково-технічні зони (частина території з високою концентрацією високотехнологічних виробництв, які розташовані поблизу великих наукових центрів)
Інноваційні праки
Технопарки
Технополіси
4.Сервісні зони (території з пільговим режимом підприємницької діяльності для фірм та організацій , які надають страховки)
Офшорні зони – зареєстровані підприємства не мають права здійснювати жодної ек діяльності
Банківські зони – пільгові, банківські підприємства
5.Туристично-рекркаційні ств в регіонах і мають природний, історично-культурний потенціал з метою збереження для активізації гос діяльності.
46.Досвід створення ВЕЗ і територій пріоритетного розвитку в Україні. Закон Укр «Про загальні засади створення і розвиток ВЕЗ» (1992)
1999 – державна програма щодо розвитку ВЕЗ
1995 – перша ВЕЗ
2003 – мараторій на створення ВЕЗ та їх розвитку
2004 – зміни до закону «Про держ бюджет», скасування мараторію.
2007 – проект змін до закону Укр «Про загальні засади створення і розвитку ВЕЗ», поява пільг.
ВЕЗ: Сиваш, Трускавець (Львів), Яворів, Закарпаття, Миколаїв, Інтерпорт «Ковель», Славутич (Київ), Донецьк, Азов (Донецька обл., Маріуполь), Портофранко (Одеська), Рені (Одеська), Порт «Крим»
Закарпаття: має прикордонне положення, багаті рекреаційні ресурси. У життя впроваджені проекти «Єврокар», автопорт «Чоп», ВАТ «Закарпатінтерпорт»
Яворів: Виробниче об*єднання «Сірка» не дає нормально розвиватися рекреаційним ресурсам. Проблеми: дренажування підземних вод, затиснення грунтів, транскордонне окиснення.
47. Значення міжрегіон. та прикордонного співробітництва у розвитку регіонів. Досвід створення євро регіонів в Укр. Транскордонне співробітництво – зв*язки, які встановлюються між регіонами різних держав. Мета: вирішення спільних проблем. Транскордонне співробітництво характеризують території інтенсивного прикордонного співробітництва у всіх сферах життя. Такими є сукупні природні території двох або більше сусідніх держав з високим наявним або потенційним рівнем прикордонного співробітництва. З розширенням та поглибленням економічного співробітництва європейських країн прикордонні регіони все більш стають зонами контакту національних господарств. У системі транскордонного співробітництва підтримуються і розвиваються різноманітні зв`язки: торговельні, господарські, культурні, наукові, туристичні. Україна має великі потенційні можливості у налагодженні прикордонного співробітництва. Її безпосередні сусіди - Росія, Білорусь, Молдова, Словаччина, Болгарія, Туреччина - становлять різне, але в цілому сприятливе зовнішнє середовище для взаємовигідного співробітництва. В умовах неврегульованості міждержавних відносин України із рядом сусідніх держав об*єктивно зростає роль прикордонних регіонів у налагодженні міжнародного співробітництва. В Україні 2/3 областей є прикордонними. Ці регіони мають перевагу у вирішенні проблем раціонального використання природних і трудових ресурсів, прискореного освоєння прогресивних виробництв і технологій , поліпшення якості продукції, розширення можливостей оновлення основних фондів і асортименту продукції , що виробляється , у вирішенні екологічних питань. Транскордонне співробітництво реалізується як на регіональному , так і на локальному рівні. Однак на локальному рівні воно розвивається значно швидше й ефективніше. Для нього характерні особисті контакти з сусідами , викликані господарськими проблемами , а також співробітництво в галузі культури. Таке співробітництво підкріплюється правовими засадами. Поява такої форми як єврорегіони, а також прийняття Мадридської конференції (1980) створили надійний правовий фундамент для розвитку транскордонного співробітництва на регіональному і локальному рівнях. Українська сторона активно підтримує створення єврорегіонів. На Західному регіоні створено єврорегіони „Карпати і Буг” Головна мета у створенні єврорегіону полягає у координації діяльності у виробничій сфері, в галузі культури, освіти, наведення контактів між жителями і фірмами. Опрацьовано ряд проектів створення ряду локальних вільних еко-них зон в областях цього регіону. Під впливом активізації процесу спілкування між населенням суміжних територій сусідніх держав в останні роки транскордонні зв*язки набули свого подальшого розвитку. Вони стають все більш масштабнішими, змістовнішими. Все глибше охоплюючи господарську сферу діяльності. З формуванням транскордонних об*єднань відкриваються широкі можливості в галузі економіки, транспортних перевезень, охорони навколишнього середовища, енергетики , культури, розвитку, сприянню підприємництву , боротьбі зі стихійними лихами. Створюються можливості для більш оперативного реагування на потреби ринку , в тому числі в межах відповідного транскордонного об*єднання.
Єврорегіони: Карпатський (Закарпатська, львівська, І-Фр., Чернівецька, Польща, Угорщина, Словаччина, Румунія), Верхній Прут (Чернівецька, І-Фр., Румунія, Молдова), Буг (Волинська, Львівська, Польща, Білорусь), Нижній Дунай (Румунія, Молдова), Дніпро (Чернігівська, Білорусь, Росія), Слобожанщина (Харківська, Росія), Ярославна (Сумська, Курська)