- •Передмова
- •Тема 1. Мова й література як основи формування націоцентричного світогляду особистості
- •Форми спілкування
- •1.2. З історії становлення та розвитку української мови.
- •1.3. Суть понять «мова», «літературна мова», «ділова мова». Тенденції розвитку української літературної мови на сучасному етапі.
- •1.4. Суть поняття «література». Вплив літератури на формування національної свідомості.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 2. Культура мови. Публічний виступ як різновид усної мови
- •2.2. Мовні норми.
- •2.3. Класифікація стилів сучасної української літературної мови.
- •2.4. Особливості та жанри публічних виступів.
- •Роди і види професійної публічної мови
- •2.5. Вимова і наголос.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 3. Текст як засіб різностильової комунікації
- •3.2. Текстові норми офіційно-ділового стилю.
- •3.3. Мовні засоби текстового зв’язку.
- •3.4. Текст як форма існування наукового знання.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 4. Художня література як основа формування культури мови особистості
- •4.2. Мовний світ давньої і нової української літератури.
- •4.3. Усна народна творчість.
- •4.4. Ономастика, імена та прізвища в українській мовній традиції. Правопис і відмінювання українських прізвищ та імен по батькові.
- •4.5. Вокативні речення. Кличний відмінок іменників. Правопис власних і загальних назв при звертанні.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 5. Мовний світ сучасної української літератури
- •5.2. Диференціація української лексики з погляду форм існування мови. Молодіжне комунікативне середовище. Молодіжний жаргон.
- •5.3. Суть поняття «творча індивідуальність автора». Лексико-стилістичні особливості сучасної української поезії і прози.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 6. Лексичні та фразеологічні засоби мови в різностильових текстах
- •Лексика української мови з погляду
- •Походження
- •Вживання
- •6.2. Корінна і запозичена лексика.
- •Правила використання запозиченої лексики:
- •6.3. Правопис слів іншомовного походження.
- •6.4. Активна і пасивна лексика.
- •6.5. Терміни і професіоналізми.
- •Особливості термінів
- •Термінологічна лексика
- •Загальнонаукова
- •Вузькоспеціальна
- •Фінансово-економічні й банківські терміни, запозичені з різних мов:
- •6.6. Особливості використання синонімів, антонімів, паронімів і омонімів у різностильових текстах.
- •Запам’ятайте значення слів-синонімів, що часто вживаються в діловому мовленні:
- •6.7. Фразеологічне багатство української мови.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 7. Писемне мовлення. Сучасні правописні норми в різностильових текстах
- •7.2. Мовні штампи та канцеляризми. Тавтологія і плеоназм.
- •7.3. Абревіація як спосіб скорочування слів.
- •7.4. Орфографічні норми української мови.
- •7.5. Чергування голосних і приголосних в українській мові.
- •7.6. Спрощення в групах приголосних.
- •7.7. Уживання апострофа.
- •7.8. Уживання м’якого знака.
- •7.9. Основні правила уживання розділових знаків.
- •7.10. Пряма й непряма мова в тексті.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 8. Граматичні засоби мови в різностильових текстах
- •8.2. Нормативні аспекти граматичних категорій іменника (рід, число, відмінок).
- •8.3. Правопис закінчень родового відмінка іменників чоловічого роду іі відміни.
- •8.4. Власні й загальні назви.
- •8.5. Прикметник у професійному мовленні.
- •8.6. Написання складних іменників і прикметників.
- •8.7. Нормативність уживання граматичних форм числівника.
- •8.8. Займенник у діловому мовленні.
- •8.9. Дієслово в діловому мовленні. Зауваження щодо вживання та написання дієприкметників і дієприслівників.
- •8.10. Правопис прислівників в українській мові.
- •Правопис прислівників і прислівникових сполучень
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 9. Шляхи формування мовної компетенції особистості
- •9.1. Види словників та їх призначення. Електронні словники.
- •9.2. Синтаксичні норми української мови. Особливості та специфіка редагування різностильових текстів.
- •9.1. Види словників та їх призначення. Електронні словники.
- •9.2. Синтаксичні норми української мови. Особливості та специфіка редагування різностильових текстів.
- •Запитання для самокотролю
- •Короткий тлумачний словник
- •Вправи і завдання
- •Тема 1. Мова й література як основи формування націоцентричного світогляду особистості
- •1. Прочитайте висловлювання про мову. Яке значення має мова в житті суспільства та людини?
- •2. Поясніть значення раніше відомих слів слів, уживання яких активізувалося або розширилося на сучасному етапі розвитку мови.
- •3. Яким має бути керівник? Прочитайте про „гріхи” керівника. Чи погоджуєтесь ви із запропонованими висловлюваннями?
- •Тема 2. Культура мови. Публічний виступ як різновид усної мови
- •1. Визначте функціональний стиль поданого тексту, його підстиль і жанр. Назвіть сфери застосування й найважливіші риси.
- •2. Напишіть невеликий виступ, який належав би до того чи іншого роду та виду професійної публічної мови.
- •3. Поясніть відмінність у значенні слів.
- •Тема 3. Текст як засіб різностильової комунікації
- •1. Відредагуйте речення.
- •2. Утворіть словосполучення за поданими схемами.
- •3. Виділіть у поданих реченнях вставні слова і словосполучення. До яких груп вони належать? Поясніть, із якою метою використовуються вставні конструкції у діловому мовленні?
- •Тема 4. Художня література як основа формування культури мови особистості
- •Тема 5. Мовний світ сучасної української літератури
- •Тема 6. Лексичні та фразеологічні засоби мови в різностильових текстах
- •2. Перекладіть текст українською мовою
- •3. Поясніть значення слів, користуючись словником:
- •4. Із поданими словами і словосполученнями складіть речення:
- •6. Позначте рядок, у якому слова іншомовного походження написані неправильно
- •7. Установіть відповідність між синонімічними фразеологізмами:
- •14. Установіть відповідність між фразеологізмом та його лексичним синонімом:
- •Тема 7. Писемне мовлення. Сучасні правописні норми в різностильових текстах
- •11. Виберіть рядок, у якому в усі слова потрібно вставити буквосполучення ьо:
- •17. Позначте відповідність між реченням з прямою мовою та його схемою (розділові знаки пропущені, велика буква замінена малою).
- •18. Перепишіть текст, розкриваючи дужки, вставляючи замість крапок, де потрібно, букви, розставляючи пропущені розділові знаки. Поясніть їх написання.
- •Тема 8. Граматичні засоби мови в різностильових текстах
- •1. Позначте рядок, у якому всі іменники належать до чоловічого роду:
- •3. Позначте рядок іменників, у кожному з яких правильно визначений рід:
- •4. Виберіть рядок, у якому всі слова потрібно писати з великої літери:
- •5. Позначте словосполучення, в якому дієслово вжито з порушенням мовленнєвих норм:
- •7. Прочитайте текст, виконайте подані після нього завдання:
- •13. Укажіть, де форма ступеня порівняння прикметника утворена неправильно:
- •17. Позначте рядок іменників, кожний з яких у родовому відмінку однини має закінчення -а (-я):
- •18. Позначте рядок, у якому всі прикметники пишуться разом:
- •20. Наведені власні географічні назви запишіть у родовому відмінку. Складіть з ними на вибір 10 речень.
- •21. Виділіть у поданих реченнях вставні слова і словосполучення. До яких груп вони належать? Поясніть, із якою метою використовуються вставні конструкції у діловому мовленні?
- •22.З поданими прислівниками й іменниками з прийменниками складіть речення:
- •23. Запишіть подані слова разом, окремо, через дефіс. Поясніть їх написання:
- •Тема 9. Шляхи формування мовної компетенції особистості
- •1. Позначте речення, яке потребує редагування:
- •3. Скориставшись Тлумачним словником або Словником іншомовних слів, знайдіть і випишіть словникові статті до нижченаведених слів.
- •4. Використовуючи програму Access 2003, створіть електронну картотеку професійної лексики. Література Основна
- •Додаткова
Запитання для самоконтролю
1. На чому ґрунтується теза про те, що мова є невід’ємною ознакою людського колективу?
2. Яким чином взаємопов’язані мова і мислення?
3. Які функції мова виконує в суспільстві?
4. Які форми спілкування існують?
5. Що вам відомо з історії становлення та розвитку української мови?
6. Які фонетичні й морфологічні ознаки відрізняють українську мову від інших східнослов’янських мов?
7. З’ясуйте суть понять «мова», «національна мова», «літературна мова», «ділова мова». Як вони взаємопов’язані?
8. Які тенденції розвитку української літературної мови на сучасному етапі?
9. З’ясуйте суть поняття «література». Яким чином література впливає на формування національної самосвідомості?
Тема 2. Культура мови. Публічний виступ як різновид усної мови
2.1. Культура мови і мовлення.
2.2. Мовні норми.
2.3. Класифікація стилів сучасної української літературної мови.
2.4. Особливості та жанри публічних виступів.
2.5. Вимова і наголос.
2.1. Культура мови і мовлення.
Кожен, хто прагне досягти успіху, створити себе, має оволодіти культурою мовлення, тобто навчитися дотримуватись усталених норм усної і писемної форм літературної мови, використовувати усі її виражальні засоби залежно від стилю, жанру, типу.
Термін «культура мови» використовують у двох значеннях: як наука і як рівень сформованості літературної мови.
Культура мови – мовознавча наука, яка на основі даних лексики, фонетики, граматики, стилістики формує критерії усвідомленого ставлення до мови й оцінювання мовних одиниць і явищ, виробляє механізми нормування і кодифікації (введення у словники та у мовну практику).
Культура мови передбачає наявність у людини постійної потреби шліфувати свою мову: вимову, словник, граматику; розширювати свої знання як у галузі мови, так і через мову, бо «мова є засобом не виражати готову думку, а створювати її» (О.О.Потебня).
Об’єктом вивчення культури мови є сама мова, предметом – норми літературної мови в їх конкретно-історичному вияві. Як окрема галузь лінгвістики культура мови оформилася у 50-60-і роки ХХ століття. Вона тісно пов’язана зі стилістикою, спирається на факти лексикології граматики, історії літературної мови, лексикографії тощо. Використовуючи теоретичні здобутки і конкретні дані цих наук, культура мови виробляє наукові критерії в оцінці мовних явищ та прогнозує можливі зміни норми літературної мови.
На сучасному етапі розвитку культура мови постає як інтегративна наук про ефективність мовленнєвого спілкування, перебуваючи у тісному зв’язку з багатьма суміжними дисциплінами: літературознавством (значення мовних засобів у формуванні індивідуального стилю автора), педагогікою (формування мовної особистості, мовне виховання), риторикою (оволодіння технікою публічного виступу), психологією (психологічні особливості мовця, вплив мови на психіку людини, мовна поведінка), логікою (логічність мислення і мовлення), філософією (філософські положення є методологічною основою культури мови), соціологією (соціальні ролі мовців, які визначають комунікативно-діяльнісні потреби особистості), соціолінгвістикою (вплив на мовну поведінку соціальних чинників, класифікація мовних ситуацій), естетикою (естетика мови і мовлення) та іншими.
Культура мовлення – лінгводидактична наука, яка вивчає стан і статус норм сучасної української мови в конкретну епоху та рівень лінгвістичної компетенції сучасних мовців, соціальний та особистісний аспекти їх культуромовної діяльності.
Культура мови не залежить від конкретного пересічного мовця, а культура мовлення є свідченням особистісного рівня кожної людини, тобто безпосередньо пов’язана з поняттям «індивідуальний стиль мовлення». Найважливішою складовою індивідуального стилю мовлення є світогляд людини, адже саме він визначає і підхід до тлумачення фактів, і вибір слова й образні засоби. Проявляється в індивідуальному стилі й характер людини. Є пряма залежність між стилем мовлення й загальною культурою людини, широтою її інтересів, знань. У прямій залежності від загальної культури людини є також її словник, багатство чи бідність виражальних засобів.
Чи у кожної людини є індивідуальний стиль усного чи писемного мовлення? Ні, виразні, притаманні саме цій людині індивідуальні риси стилю формуються лише у того, кому доводиться постійно мати справу з писемним чи усним публічним мовленням (писати статті, доповіді, виступати з лекціями, брати участь у дискусіях). У такої людини поступово виробляється своя манера викладу, свій підхід до відбору й упорядкування фактів, свої засоби впливу на аудиторію – індивідуальний стиль.
Мовна майстерність здобувається не лише навчанням, сумлінною працею, а у талантом.
На формування культури мовлення впливають такі чинники:
1. Система норм літературної мови. Правильність, точність і логічність мовлення в конкретній ситуації або певній сфері спілкування.
2. Знання культурної традиції і заборон (табу), етичних правил свого народу, розуміння, що таке доречність і чистота мовлення.
3. Мета й обставини спілкування, вміння гнучко поводитися в конкретній ситуації.
4. Національні уявлення про красу мовлення. Естетичний компонент культури українського мовлення формується евфонічністю (милозвучністю), словниковим багатством, різноманітністю граматичних конструкцій і стилістичною виразністю.
Останнім часом підвищуються вимоги до мовного спілкування, особливо офіційно-ділового. Мовець прагне реалізувати себе як громадянин на рівні виробничих, майнових, економічних відносин, досягти кар’єри, професійної майстерності..
Удосконалювання всієї нашої системи господарства посилило увагу керівників багатьох підприємств до культури ділового мовлення, яке стало відігравати важливу роль у поліпшенні виробничих відносин. Підвищуються вимоги до культури оформлення документації, поведінки тих, хто здійснює керівництво.
Культура усного ділового мовлення включає багато чинників. Це і професійна підготовка, інтелект, уміння працювати в колективі, викладати свої думки, обізнаність із традиціями та звичаями.
На особливу увагу заслуговує особисте ділове усне мовлення в процесі виконання службових обов'язків, прийому відвідувачів, спілкування зі своїми колегами та колегами з інших підприємств. Під час цих заходів мовці заздалегідь забезпечуються всім необхідним. Слід зважати, якою мовою говорить відвідувач, і вести бесіду мовою співрозмовника.
Нині телефонне спілкування відіграє важливу роль у службових стосунках і в повсякденному житті взагалі. Тому слід звернути увагу й на телефонну розмову. Тут важать не лише лексичний склад мови співбесідників, а й особливості діалогу, структура окремих фраз і етика спілкування.
Усне мовлення кожної людини свідчить про рівень її освіченості, культури взагалі. Не випадково відомий український педагог В.Сухомлинський писав, що «мовна культура – це живодайний корінь культури розумової, високої, справжньої інтелектуальності. Щоб правильно розмовляти й писати, треба прагнути до удосконалення своїх знань, набутих раніше, треба любити українську мову й свою справу».
Кожна молода людина має прагнути досягти найвищих рівнів мовної культури, бо це є основою самореалізації, інтелектуально-духовного і фахового зростання.