Запитання для самоконтролю

1. З’ясуйте суть понять „лексика”, „лексикологія”. Дайте загальну характеристику лексики української мови.

2. Яка лексика української мови називається корінною? Наведіть приклади.

3. Схарактеризуйте склад запозиченої лексики та її роль у словниковому складі української мови. Наведіть приклади.

4. Назвіть правила вживання слів чужомовного походження. Наведіть приклади.

5. Схарактеризуйте склад активної і пасивної лексики української мови. Наведіть приклади.

6. З’ясуйте суть поняття „професіоналізми”. Назвіть способи творення професіоналізмів.

7. З’ясуйте суть поняття „терміни”. Назвіть особливості термінів. Наведіть приклади.

8. Схарактеризуйте склад термінологічної лексики української мови. Наведіть приклади.

9. У чому полягає відмінність між термінами і професіоналізмами?

10. Назвіть джерела запозичення фінансово-економічної і банківської термінології. Наведіть приклади.

11. Назвіть особливості й тенденції розвитку сучасної терміносистеми української мови.

12. З’ясуйте суть поняття „синоніми”. Назвіть групи синонімів. Наведіть приклади.

13. З’ясуйте суть поняття „антоніми”. На підставі яких ознак відбувається поділ антонімів на групи. Наведіть приклади.

14. З’ясуйте суть поняття „пароніми”. Назвіть особливості використання паронімів у науковому і офіційно-діловому стилях. Наведіть приклади.

15. З’ясуйте суть поняття „омоніми”. Які групи омонімів розрізняють? Наведіть приклади.

16. З’ясуйте суть поняття „фразеологізми”. Класифікуйте фразеологічні одиниці. Наведіть приклади.

17. Яке місце прислів’їв, приказок і крилатих висловлювань у лексичній системі української мови. Наведіть приклади.

18. Наведіть приклади на підтвердження явищ синонімії, антонімії, омонімії серед фразеологічних одиниць.

Тема 7. Писемне мовлення. Сучасні правописні норми в різностильових текстах

7.1. Специфіка писемного мовлення офіційно-ділового і наукового стилів.

7.2. Мовні штампи та канцеляризми. Тавтологія і плеоназм.

7.3. Абревіація як спосіб скорочування слів.

7.4. Орфографічні норми української мови.

7.5. Чергування голосних і приголосних в українській мові.

7.6. Спрощення в групах приголосних.

7.7. Уживання апострофа.

7.8. Уживання м’якого знака.

7.9. Основні правила уживання розділових знаків.

7.10. Пряма й непряма мова в тексті.

7.1. Специфіка писемного мовлення офіційно-ділового і наукового стилів.

Українська літературна мова має дві форми свого виявлення: усну і писемну. Як усна, так і писемна форми мови є засобом спілкування людей. Однак за єдності функцій вони по-різному розв'язують це завдання.

У писемному мовленні відбувається точніший добір лексики, тут уживаються терміни, професійна й загальновживана лексика, не вживаються слова, що перебувають за межами літературної мови (жаргонізми, діалектизми, просторіччя, народно-розмовна лексика). У писемному мовленні використовуються складні речення, різні форми сурядності й підрядності, відокремлення, вставні слова тощо.

Одиницею писемного мовлення є текст, який поділяється на логічно пов'язані між собою частини (абзаци, пункти, підпункти, параграфи). Форма викладу залежить від того, про який стильовий різновид ідеться (художній текст відрізняється від публіцистичного, науковий від офіційно-ділового). У писемному мовленні можливий не лише текстовий виклад (цифровий матеріалі, схеми, таблиці тощо).

Основний елемент писемного мовлення – текст, який має чітко й переконливо відбивати причину і мету його написання, розкривати суть конкретної справи, містити докази, висновки.

При підготовці тексту слід дотримуватися таких загальних принципів:

1. Об’єктивність

2. Логічна послідовність

3. Повнота інформації

4. Ясність викладу

5. Точність опису

6. Переконливість

7. Лаконічність

8. Нормативність у використанні мовних засобів

9. Використання ключових слів.

Об’єктивність змісту по-різному виявляється в текстах офіційно-ділового і наукового стилів. Службові папери оформляються переважно від імені юридичної особи, тому особистий момент в оцінці фактів має бути зведений до мінімуму. Об’єктивність викладу в науковому стилі полягає у зваженості оцінювання ступеня дослідження проблеми, шляхів її розв’язання, ефективності певної теорії, рівня завершеності її вивчення, обґрунтованості результатів тощо.

Логічна послідовність у науковому стилі виявляється найпослідовніше і досягається шляхом тісного логічного зв’язку усіх компонентів тексту. У тексті повинні простежуватися причинно-наслідкові зв’язки між повідомлюваними фактами.

Логічна послідовність реалізується такими типами зв’язків:

– єднання;

– протиставлення;

– логічне підкреслення черговості;

– підкреслення мети;

– підкреслення результативності.

Логічність викладу виявляється також у вживанні однорідних членів речення з узагальню вальним словом, які розкривають родове поняття за допомогою вужчих видових понять. Широко вживаються вставні слова і словосполучення, які увиразнюють логіку мислення, послідовність викладу (по-перше, по-друге, отже, відповідно). Для об’єднання частин тексту, зокрема тісно пов’язаних логічним зв’язком абзаців, використовуються слова і словосполучення, які вказують на цей зв’язок: тому, спочатку, потім, насамперед, насамкінець.

Повнота інформації полягає в тому, що всі необхідні складові частини мають у тексті своє словесне вираження.

Ясність викладу і точність опису – це дві тісно пов’язані між собою вимоги до мови текстів офіційно-ділового і наукового стилів. Вони забезпечуються точним добором слів (синонімів, антонімів, паронімів, омонімів) і глибоким розумінням змісту і суті висловлюваної інформації. Для того, щоб інформація, яка міститься у тексті була переконливою, необхідно ретельно добирати факти, аргументовано викладати матеріал. З цією метою в науковому стилі широко використовуються зноски, посилання, цитати, прізвища авторів, цифрові дані.

Лаконічним є той текст, у якому немає зайвих слів, повторів, багатослів’я. Досягти цього можна заміною складних конструкцій простим уживанням загальноприйнятих скорочень, символів. Мовна надмірність виявляється найчастіше в уживанні слів і словосполучень, які не мають жодного смислового навантаження: невиправдані повтори, надмірність канцелярської лексики. Тавтологія і плеоназм – вади будь-якого тексту, пов’язані з нерозумінням значення питомих (українських) та запозичених слів, їх неправильним уживанням. Канцеляризми, кальковані з російської мови, краще замінювати власними засобами.

Мовні засоби повинні відповідати нормам української літературної мови. Якщо виникають сумніви у доборі того чи іншого слова, граматичної конструкції, труднощі під час перекладу, необхідно звертатися до словників, довідників, правопису.

Як відомо, процес читання тексту, пошуку потрібної інформації здійснюється за ключовими словами, зворотами. Ключові слова значно полегшують сприйняття й оброблення інформації за формальним ознакам.