- •Передмова
- •Тема 1. Мова й література як основи формування націоцентричного світогляду особистості
- •Форми спілкування
- •1.2. З історії становлення та розвитку української мови.
- •1.3. Суть понять «мова», «літературна мова», «ділова мова». Тенденції розвитку української літературної мови на сучасному етапі.
- •1.4. Суть поняття «література». Вплив літератури на формування національної свідомості.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 2. Культура мови. Публічний виступ як різновид усної мови
- •2.2. Мовні норми.
- •2.3. Класифікація стилів сучасної української літературної мови.
- •2.4. Особливості та жанри публічних виступів.
- •Роди і види професійної публічної мови
- •2.5. Вимова і наголос.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 3. Текст як засіб різностильової комунікації
- •3.2. Текстові норми офіційно-ділового стилю.
- •3.3. Мовні засоби текстового зв’язку.
- •3.4. Текст як форма існування наукового знання.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 4. Художня література як основа формування культури мови особистості
- •4.2. Мовний світ давньої і нової української літератури.
- •4.3. Усна народна творчість.
- •4.4. Ономастика, імена та прізвища в українській мовній традиції. Правопис і відмінювання українських прізвищ та імен по батькові.
- •4.5. Вокативні речення. Кличний відмінок іменників. Правопис власних і загальних назв при звертанні.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 5. Мовний світ сучасної української літератури
- •5.2. Диференціація української лексики з погляду форм існування мови. Молодіжне комунікативне середовище. Молодіжний жаргон.
- •5.3. Суть поняття «творча індивідуальність автора». Лексико-стилістичні особливості сучасної української поезії і прози.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 6. Лексичні та фразеологічні засоби мови в різностильових текстах
- •Лексика української мови з погляду
- •Походження
- •Вживання
- •6.2. Корінна і запозичена лексика.
- •Правила використання запозиченої лексики:
- •6.3. Правопис слів іншомовного походження.
- •6.4. Активна і пасивна лексика.
- •6.5. Терміни і професіоналізми.
- •Особливості термінів
- •Термінологічна лексика
- •Загальнонаукова
- •Вузькоспеціальна
- •Фінансово-економічні й банківські терміни, запозичені з різних мов:
- •6.6. Особливості використання синонімів, антонімів, паронімів і омонімів у різностильових текстах.
- •Запам’ятайте значення слів-синонімів, що часто вживаються в діловому мовленні:
- •6.7. Фразеологічне багатство української мови.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 7. Писемне мовлення. Сучасні правописні норми в різностильових текстах
- •7.2. Мовні штампи та канцеляризми. Тавтологія і плеоназм.
- •7.3. Абревіація як спосіб скорочування слів.
- •7.4. Орфографічні норми української мови.
- •7.5. Чергування голосних і приголосних в українській мові.
- •7.6. Спрощення в групах приголосних.
- •7.7. Уживання апострофа.
- •7.8. Уживання м’якого знака.
- •7.9. Основні правила уживання розділових знаків.
- •7.10. Пряма й непряма мова в тексті.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 8. Граматичні засоби мови в різностильових текстах
- •8.2. Нормативні аспекти граматичних категорій іменника (рід, число, відмінок).
- •8.3. Правопис закінчень родового відмінка іменників чоловічого роду іі відміни.
- •8.4. Власні й загальні назви.
- •8.5. Прикметник у професійному мовленні.
- •8.6. Написання складних іменників і прикметників.
- •8.7. Нормативність уживання граматичних форм числівника.
- •8.8. Займенник у діловому мовленні.
- •8.9. Дієслово в діловому мовленні. Зауваження щодо вживання та написання дієприкметників і дієприслівників.
- •8.10. Правопис прислівників в українській мові.
- •Правопис прислівників і прислівникових сполучень
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 9. Шляхи формування мовної компетенції особистості
- •9.1. Види словників та їх призначення. Електронні словники.
- •9.2. Синтаксичні норми української мови. Особливості та специфіка редагування різностильових текстів.
- •9.1. Види словників та їх призначення. Електронні словники.
- •9.2. Синтаксичні норми української мови. Особливості та специфіка редагування різностильових текстів.
- •Запитання для самокотролю
- •Короткий тлумачний словник
- •Вправи і завдання
- •Тема 1. Мова й література як основи формування націоцентричного світогляду особистості
- •1. Прочитайте висловлювання про мову. Яке значення має мова в житті суспільства та людини?
- •2. Поясніть значення раніше відомих слів слів, уживання яких активізувалося або розширилося на сучасному етапі розвитку мови.
- •3. Яким має бути керівник? Прочитайте про „гріхи” керівника. Чи погоджуєтесь ви із запропонованими висловлюваннями?
- •Тема 2. Культура мови. Публічний виступ як різновид усної мови
- •1. Визначте функціональний стиль поданого тексту, його підстиль і жанр. Назвіть сфери застосування й найважливіші риси.
- •2. Напишіть невеликий виступ, який належав би до того чи іншого роду та виду професійної публічної мови.
- •3. Поясніть відмінність у значенні слів.
- •Тема 3. Текст як засіб різностильової комунікації
- •1. Відредагуйте речення.
- •2. Утворіть словосполучення за поданими схемами.
- •3. Виділіть у поданих реченнях вставні слова і словосполучення. До яких груп вони належать? Поясніть, із якою метою використовуються вставні конструкції у діловому мовленні?
- •Тема 4. Художня література як основа формування культури мови особистості
- •Тема 5. Мовний світ сучасної української літератури
- •Тема 6. Лексичні та фразеологічні засоби мови в різностильових текстах
- •2. Перекладіть текст українською мовою
- •3. Поясніть значення слів, користуючись словником:
- •4. Із поданими словами і словосполученнями складіть речення:
- •6. Позначте рядок, у якому слова іншомовного походження написані неправильно
- •7. Установіть відповідність між синонімічними фразеологізмами:
- •14. Установіть відповідність між фразеологізмом та його лексичним синонімом:
- •Тема 7. Писемне мовлення. Сучасні правописні норми в різностильових текстах
- •11. Виберіть рядок, у якому в усі слова потрібно вставити буквосполучення ьо:
- •17. Позначте відповідність між реченням з прямою мовою та його схемою (розділові знаки пропущені, велика буква замінена малою).
- •18. Перепишіть текст, розкриваючи дужки, вставляючи замість крапок, де потрібно, букви, розставляючи пропущені розділові знаки. Поясніть їх написання.
- •Тема 8. Граматичні засоби мови в різностильових текстах
- •1. Позначте рядок, у якому всі іменники належать до чоловічого роду:
- •3. Позначте рядок іменників, у кожному з яких правильно визначений рід:
- •4. Виберіть рядок, у якому всі слова потрібно писати з великої літери:
- •5. Позначте словосполучення, в якому дієслово вжито з порушенням мовленнєвих норм:
- •7. Прочитайте текст, виконайте подані після нього завдання:
- •13. Укажіть, де форма ступеня порівняння прикметника утворена неправильно:
- •17. Позначте рядок іменників, кожний з яких у родовому відмінку однини має закінчення -а (-я):
- •18. Позначте рядок, у якому всі прикметники пишуться разом:
- •20. Наведені власні географічні назви запишіть у родовому відмінку. Складіть з ними на вибір 10 речень.
- •21. Виділіть у поданих реченнях вставні слова і словосполучення. До яких груп вони належать? Поясніть, із якою метою використовуються вставні конструкції у діловому мовленні?
- •22.З поданими прислівниками й іменниками з прийменниками складіть речення:
- •23. Запишіть подані слова разом, окремо, через дефіс. Поясніть їх написання:
- •Тема 9. Шляхи формування мовної компетенції особистості
- •1. Позначте речення, яке потребує редагування:
- •3. Скориставшись Тлумачним словником або Словником іншомовних слів, знайдіть і випишіть словникові статті до нижченаведених слів.
- •4. Використовуючи програму Access 2003, створіть електронну картотеку професійної лексики. Література Основна
- •Додаткова
6.7. Фразеологічне багатство української мови.
Українська мова здавна славиться багатою фразеологією.
Фразеологізми – це усталені семантично нерозкладні сполучення слів, які відтворюються в мові і характеризуються метафоричністю та слабкою формальною варіативністю.
Класифікування фразеологічних одиниць є важливою проблемою мовознавства. Найбільшого поширення набула класифікація, розроблена російським лінгвістом Віктором Виноградовим (1895–1969). Дослідник виокремлював три типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.
Фразеологічні зрощення – це стійкі сполучення слів, значення яких характеризується абсолютною нерозкладністю, невмотивованістю семантики окремих компонентів, наприклад: на руку ковінька – вигідно, бити байдики – ледарювати, збити з пантелику – заплутати когось, собаку з’їсти – набути досвіду, скакати в гречку – порушувати шлюбну вірність, ряст топтати – жити, півня пускати – підпалювати, свиню підкласти – діяти підступно, дати гарбуза – відмовити парубкові, що сватається. Такі одиниці називають ще ідіомами. Фразеологічні зрощення близькі до окремих повнозначних слів, тому їх можна замінити одним словом, наприклад: накрити мокрим рядном – лаяти, кури не клюють – багато, врізати дуба – вмерти, перемивати кісточки – пліткувати, дати драла – втекти.
Фразеологічні зрощення творяться на основі переосмислення окремих вільних словосполучень і певний час зберігають умотивованість. Так, накрити мокрим рядном означає „спіймати, застати когось зненацька на гарячому, вилаяти”. Колись злодіїв, справді, намагалися накрити мокрим рядном, яке прилипало до тіла, і з-під нього було важко вирватися. Поступово зв’язок між фразеологізмом і вільним словосполученням зник.
Фразеологічні єдності – стійкі сполучення слів, значення яких нерозкладне і частково вмотивоване семантикою окремих компонентів, наприклад: тримати камінь за пазухою – таїти зло проти когось (схованим каменем можна сильно вдарити); гнути спину – важко працювати (багато видів фізичної праці виконують зігнувшись). Отже у складі фразеологічних єдностей є компоненти, які сприяють мотивації значення фразеологізму загалом.
Фразеологічні сполучення – це стійкі мовні звороти, що характеризуються певною самостійністю значення компонентів, яким притаманна обмежена сполучуваність з іншими словами, наприклад: поставити питання, добрі наміри, справа рук (чиїхось), зазнати поразки, налити по вінця. Одне слово у фразеологічному сполученні є стрижневим і не може бути замінене іншим, а слово або слова, що його характеризують, можуть бути замінені. Наприклад, у фразеологічному сполученні охопив смуток стрижневим словом є охопив, а замість слова смуток можна вживати інші (охопив жаль, охопив сум, охопив страх, охопив жах тощо); взяти участь (взяти до уваги, взяти до відома, взяти за горло, взяти за душу тощо).
Класифікування фразеологізмів пов’язане з проблемою визначення статусу прислів’їв, приказок і крилатих висловів.
Прислів’я – це стійкий вислів, що має форму самостійного судження, інтонаційно і граматично оформленого як речення, в якому зафіксовано практичний досвід народу. У них відбита глибока народна мудрість, вікова культура, боротьба проти неправди і кривди, виражено ставлення до праці, науки, засуджуються негативні риси людини. Наприклад: Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся. Під лежачий камінь вода не тече. У чужий черевик ноги не сунь. Гречана каша сама себе хвалить. Вірний приятель – то найбільший скарб.
Приказкою є стійкий вислів, оформлений як частина судження, що образно розкриває певне явище через його емоційно-експресивну оцінку. Наприклад: Порошині ніде впасти; Твоїми устами та мед пити; Хоч сядь та плач.
Крилаті вислови – це сталі словесні формули, які виникли внаслідок частого повторення в в писемному й усному мовленні видатних осіб, цитат із літературних творів, що набули узагальненого змісту, назв історичних та міфологічних подій, які набули переносного значення, власних назв історичних, міфологічних та літературних героїв, що набули символічного значення. Наприклад: Самозакоханий Нарцис; Ахіллесова п’ята; Авгієві стайні (міфологія); Глас вопіющего в пустелі; Берегти, як зіницю ока; Повертатися на круги своя; Прощайте ворогам вашим; Маслинова гілка; Ловці душ; Співати Лазаря; Книга за сімома печатями; Кожний камінь кричить (Біблія і Євангеліє); Убий – не здамся (Л.Українка); Нехай не забувають люди, що дурень всюди дурнем буде (Л.Глібов); Борітеся – поборете (Т.Шевченко); Нам треба голосу Тараса (П.Тичина); Сміх крізь сльози (М.Гоголь); Сидіння між двома стільцями (М.Салтиков-Щедрін); А судді хто? (О.Грибоєдов); Бути чи не бути (В.Шекспір); Я знаю, що я нічого не знаю (Сократ).
Деякі мовознавці не вважають прислів’я, приказки і крилаті вислови фразеологічними одиницями.
Серед фразеологізмів поширені явища синонімії, антонімії, омонімії. Наприклад такі фразеологізми-синоніми: байдики бити, сидіти склавши руки, і в вус не дути, і вухом не вести, і за холодну воду не братися, палець об палець не вдарити, горобцям дулі давати – об’єднані спільним значенням „ледарювати”.
Деякі фразеологізми української мови протиставляються за значенням, наприклад: у рот води набрати – теревені правити, кров з молоком – від вітру хилиться, як кіт наплакав – хоч греблю гати, працювати в поті чола – працювати через пень-колоду, молоко на губах не обсохло – стріляний горобець.
Для української мови характерні і фразеологічні омоніми, наприклад: дати волю рукам – „затіяти, бійку” і „обіймати кого-небудь”; голова тріщить – „відчувається сильний головний біль” і „хтось має багато клопоту”.
Фразеологічне багатство української мови відбиває глибоку мудрість народу, його історію, культуру. Фразеологізми охоплюють різні сфери життя, є активним засобом людського мислення. У діловому спілкуванні фразеологізми, цитати на підтвердження певної думки, прислів’я і приказки вживаються здебільшого в усному мовленні (бесіди, лекції, публічні виступи, промови). В окремих випадках використовуються як розгорнені синоніми до відповідних слів, щоб наголосити на тому чи іншому факті, підкреслити щось, а найчастіше – як засіб влучного і образного вираження певного значення, надання мові емоційного забарвлення. У письмовому діловому мовленні, зокрема в офіційних документах, уживання фразеологізмів не допускається.