- •Передмова
- •Тема 1. Мова й література як основи формування націоцентричного світогляду особистості
- •Форми спілкування
- •1.2. З історії становлення та розвитку української мови.
- •1.3. Суть понять «мова», «літературна мова», «ділова мова». Тенденції розвитку української літературної мови на сучасному етапі.
- •1.4. Суть поняття «література». Вплив літератури на формування національної свідомості.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 2. Культура мови. Публічний виступ як різновид усної мови
- •2.2. Мовні норми.
- •2.3. Класифікація стилів сучасної української літературної мови.
- •2.4. Особливості та жанри публічних виступів.
- •Роди і види професійної публічної мови
- •2.5. Вимова і наголос.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 3. Текст як засіб різностильової комунікації
- •3.2. Текстові норми офіційно-ділового стилю.
- •3.3. Мовні засоби текстового зв’язку.
- •3.4. Текст як форма існування наукового знання.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 4. Художня література як основа формування культури мови особистості
- •4.2. Мовний світ давньої і нової української літератури.
- •4.3. Усна народна творчість.
- •4.4. Ономастика, імена та прізвища в українській мовній традиції. Правопис і відмінювання українських прізвищ та імен по батькові.
- •4.5. Вокативні речення. Кличний відмінок іменників. Правопис власних і загальних назв при звертанні.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 5. Мовний світ сучасної української літератури
- •5.2. Диференціація української лексики з погляду форм існування мови. Молодіжне комунікативне середовище. Молодіжний жаргон.
- •5.3. Суть поняття «творча індивідуальність автора». Лексико-стилістичні особливості сучасної української поезії і прози.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 6. Лексичні та фразеологічні засоби мови в різностильових текстах
- •Лексика української мови з погляду
- •Походження
- •Вживання
- •6.2. Корінна і запозичена лексика.
- •Правила використання запозиченої лексики:
- •6.3. Правопис слів іншомовного походження.
- •6.4. Активна і пасивна лексика.
- •6.5. Терміни і професіоналізми.
- •Особливості термінів
- •Термінологічна лексика
- •Загальнонаукова
- •Вузькоспеціальна
- •Фінансово-економічні й банківські терміни, запозичені з різних мов:
- •6.6. Особливості використання синонімів, антонімів, паронімів і омонімів у різностильових текстах.
- •Запам’ятайте значення слів-синонімів, що часто вживаються в діловому мовленні:
- •6.7. Фразеологічне багатство української мови.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 7. Писемне мовлення. Сучасні правописні норми в різностильових текстах
- •7.2. Мовні штампи та канцеляризми. Тавтологія і плеоназм.
- •7.3. Абревіація як спосіб скорочування слів.
- •7.4. Орфографічні норми української мови.
- •7.5. Чергування голосних і приголосних в українській мові.
- •7.6. Спрощення в групах приголосних.
- •7.7. Уживання апострофа.
- •7.8. Уживання м’якого знака.
- •7.9. Основні правила уживання розділових знаків.
- •7.10. Пряма й непряма мова в тексті.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 8. Граматичні засоби мови в різностильових текстах
- •8.2. Нормативні аспекти граматичних категорій іменника (рід, число, відмінок).
- •8.3. Правопис закінчень родового відмінка іменників чоловічого роду іі відміни.
- •8.4. Власні й загальні назви.
- •8.5. Прикметник у професійному мовленні.
- •8.6. Написання складних іменників і прикметників.
- •8.7. Нормативність уживання граматичних форм числівника.
- •8.8. Займенник у діловому мовленні.
- •8.9. Дієслово в діловому мовленні. Зауваження щодо вживання та написання дієприкметників і дієприслівників.
- •8.10. Правопис прислівників в українській мові.
- •Правопис прислівників і прислівникових сполучень
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 9. Шляхи формування мовної компетенції особистості
- •9.1. Види словників та їх призначення. Електронні словники.
- •9.2. Синтаксичні норми української мови. Особливості та специфіка редагування різностильових текстів.
- •9.1. Види словників та їх призначення. Електронні словники.
- •9.2. Синтаксичні норми української мови. Особливості та специфіка редагування різностильових текстів.
- •Запитання для самокотролю
- •Короткий тлумачний словник
- •Вправи і завдання
- •Тема 1. Мова й література як основи формування націоцентричного світогляду особистості
- •1. Прочитайте висловлювання про мову. Яке значення має мова в житті суспільства та людини?
- •2. Поясніть значення раніше відомих слів слів, уживання яких активізувалося або розширилося на сучасному етапі розвитку мови.
- •3. Яким має бути керівник? Прочитайте про „гріхи” керівника. Чи погоджуєтесь ви із запропонованими висловлюваннями?
- •Тема 2. Культура мови. Публічний виступ як різновид усної мови
- •1. Визначте функціональний стиль поданого тексту, його підстиль і жанр. Назвіть сфери застосування й найважливіші риси.
- •2. Напишіть невеликий виступ, який належав би до того чи іншого роду та виду професійної публічної мови.
- •3. Поясніть відмінність у значенні слів.
- •Тема 3. Текст як засіб різностильової комунікації
- •1. Відредагуйте речення.
- •2. Утворіть словосполучення за поданими схемами.
- •3. Виділіть у поданих реченнях вставні слова і словосполучення. До яких груп вони належать? Поясніть, із якою метою використовуються вставні конструкції у діловому мовленні?
- •Тема 4. Художня література як основа формування культури мови особистості
- •Тема 5. Мовний світ сучасної української літератури
- •Тема 6. Лексичні та фразеологічні засоби мови в різностильових текстах
- •2. Перекладіть текст українською мовою
- •3. Поясніть значення слів, користуючись словником:
- •4. Із поданими словами і словосполученнями складіть речення:
- •6. Позначте рядок, у якому слова іншомовного походження написані неправильно
- •7. Установіть відповідність між синонімічними фразеологізмами:
- •14. Установіть відповідність між фразеологізмом та його лексичним синонімом:
- •Тема 7. Писемне мовлення. Сучасні правописні норми в різностильових текстах
- •11. Виберіть рядок, у якому в усі слова потрібно вставити буквосполучення ьо:
- •17. Позначте відповідність між реченням з прямою мовою та його схемою (розділові знаки пропущені, велика буква замінена малою).
- •18. Перепишіть текст, розкриваючи дужки, вставляючи замість крапок, де потрібно, букви, розставляючи пропущені розділові знаки. Поясніть їх написання.
- •Тема 8. Граматичні засоби мови в різностильових текстах
- •1. Позначте рядок, у якому всі іменники належать до чоловічого роду:
- •3. Позначте рядок іменників, у кожному з яких правильно визначений рід:
- •4. Виберіть рядок, у якому всі слова потрібно писати з великої літери:
- •5. Позначте словосполучення, в якому дієслово вжито з порушенням мовленнєвих норм:
- •7. Прочитайте текст, виконайте подані після нього завдання:
- •13. Укажіть, де форма ступеня порівняння прикметника утворена неправильно:
- •17. Позначте рядок іменників, кожний з яких у родовому відмінку однини має закінчення -а (-я):
- •18. Позначте рядок, у якому всі прикметники пишуться разом:
- •20. Наведені власні географічні назви запишіть у родовому відмінку. Складіть з ними на вибір 10 речень.
- •21. Виділіть у поданих реченнях вставні слова і словосполучення. До яких груп вони належать? Поясніть, із якою метою використовуються вставні конструкції у діловому мовленні?
- •22.З поданими прислівниками й іменниками з прийменниками складіть речення:
- •23. Запишіть подані слова разом, окремо, через дефіс. Поясніть їх написання:
- •Тема 9. Шляхи формування мовної компетенції особистості
- •1. Позначте речення, яке потребує редагування:
- •3. Скориставшись Тлумачним словником або Словником іншомовних слів, знайдіть і випишіть словникові статті до нижченаведених слів.
- •4. Використовуючи програму Access 2003, створіть електронну картотеку професійної лексики. Література Основна
- •Додаткова
8.8. Займенник у діловому мовленні.
Займенник – це самостійна частина мови, яка узагальнено вказує на предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. У мовленні він дублює іменники, прикметники, числівники. Своє конкретне лексичне значення займенник набуває лише в контексті.
За значенням займенники поділяються на дев’ять розрядів:
1. Особові – займенники, які вказують на особи:
– перша особа – мовець або група осіб, до яких входить мовець (я, ми);
– друга особа – співрозмовник, адресат мовлення або група осіб, до складу якої входить співрозмовник (ти, ви);
– третя особа – особа або особи (конкретний предмет, абстрактне поняття), які не беруть участі у розмові, але про які йдеться у комунікативному акті (він, вона, воно, вони).
2. Зворотний – це займенник, який вказує на кого- або що-небудь, що є об’єктом, адресатом власної дії, процесу або стану суб’єкта. Займеннику себе не властива форма називного відмінка, оскільки він вказує на виконавця зворотної дії. У формі давального відмінка займенник себе може переходити до розряду часток, набуваючи оцінного значення, напр.: А братія мовчить собі, витріщивши очі (Т.Шевченко); Нічого собі! У такому вигляді функціонує переважно у текстах, що мають розмовний або художній характер.
3. Присвійні – вказують на належність (або стосунок) предмета особі: першій (мій, наш), другій (твій, ваш), третій (їхній, його, її, їх), першій, другій і третій особі (свій), напр.: Фірма постійно планує свою діяльність.
Із сукупності присвійних займенників вирізняється група його, її, їх, якій характерна омонімічність з формами родового відмінка особових займенників він, вона, воно, вони. З метою уникнути двозначності в текстах ділового мовлення перевагу слід надавати займеннику їхній для вираження значення присвійності, пор.: їх запрошення і їхнє запрошення; їх вибір і їхній вибір.
4. Вказівні – стосуються широкого діапазону ознак (кількості) предмета (цей, той, такий, стільки), тобто спроможні замінити широке коло співвідносних з ними прикметників або числівників, напр.: Річний звіт включає такі форми; Цього року очікуються прибутки більші, ніж за аналогічний період минулого року.
5. Означальні – пов’язані з вираженням кількісно-означальних значень (сам, самий, весь, усякий, кожен / кожний, жоден / жодний, інший).
Займенник сам, самий, (сама, саме, самі) вказує на виокремлення особи чи предмета, які виконують дію самостійно, без сторонньої допомоги, напр.: Він сам виконав це завдання. У формі середнього роду займенник саме може виконувати роль підсилювальної частки (саме тому не прийшов; саме тоді сталося).
В офіційно-діловому стилі широко використовується займенник інший (інші види діяльності, кредити банків та інших кредиторів, інші джерела фінансування, придбання майна іншого підприємства). Він вказує на предмет чи особу, виражаючи відокремлення, відмежування його від подібних йому або раніше названих (Фірма здійснює реалізацію продукції, інших матеріальних цінностей).
З двох паралельних форм кожен / кожний, жоден / жодний у діловому мовленні перевагу надають повній формі.
6. Питальні – використовують для вираження питання про істот та предмети-неістоти (хто? що?); ознаку предмета (який? чий?), кількість предметів, явищ чи порядок їх при лічбі (скільки? котрий?), напр.: Хто такий? Що впало? Чий олівець?
7. Відносні – займенники, які виконують роль сполучних слів у складнопідрядному реченні (хто, що, який, чий, котрий скільки), напр.: Треба займатися тим, що приносить прибуток; Суми коштів, що надійшла на банківський рахунок, недостатньо для здійснення цієї операції; Договір складено в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу; На кожний сорт і артикул товару, котрому визначено окрему ціну, відкривають окремий аналітичний рахунок.
8. Заперечні – узагальнено вказують на весь клас істот та неістот, абстрактних понять та ознак, на які поширюється заперечення, на їх відсутність (ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки):, напр.: Ніхто не промовив ні слова; Нічого було втрачати. В офіційно-діловому стилі практично не використовуються.
9. Неозначені – вказують на невизначеність особи, предмета, кількісного їх вияву чи ознаки. Специфічного значення невизначеності надають займенникам цього розряду частки де-, аби-, -сь, будь-, -небудь, хтозна-, казна-, які приєднуються до займенників хто, що, який, чий, котрий, напр.: дехто, дещо, деякий, абихто, хто-небудь, щось, хтозна-чий тощо.
Використання неозначених займенників у текстах наукового та офіційно-ділового стилів обмежене (дехто з учасників, деякі фірми, будь-який час). Займенники, в структурі яких є частки аби-, хтозна-, казна-, вживаються лише в розмовній мові.
Особливості використання займенників у текстах наукового й офіційно-ділового стилів:
1. Займенник Ви по відношенню до однієї особи вживають в усному та писемному діловому мовленні для висловлення поваги, пошани, ввічливості.
У документах (заява, доповідна записка, пояснювальна записка, наказ, розпорядження, службовий лист та ін.) намагаються уникати особових займенників, напр.: Прошу дозволити; Доводжу до Вашого відома; Наказую; Повідомляємо.
2. У присутності тих, про кого йде мова, не слід уживати займенники він, вона. Краще назвати особу на ім’я чи на ім’я та по батькові або використати слова пан / пані, добродій.
3. У діловому мовленні часто використовують займенник ми, коли хочуть уникнути категоричності тону, пом’якшити наказ, прохання, напр.: Ми повинні дбати про авторитет нашої фірми. Замінюють займенник я на авторське ми в науковому стилі з метою залучити слухача (читача) до участі в міркуваннях, напр.: У процесі дослідження ми дійшли таких висновків.
4. Потрібно уникати форм орудного відмінка особових займенників для називання суб’єкта дії, напр.: ми запропонували або було запропоновано замість нами запропоновано.
5. Російським прислівникам по-моему, по-вашему, по-нашему в українській мові відповідають особові займенники, що стоять у знахідному відмінку з прийменником на, напр.: на нашу думку; на ваш розсуд; як на мене.