7.2. Мовні штампи та канцеляризми. Тавтологія і плеоназм.

Стандартність текстів офіційно-ділового і наукового стилів на рівні мовних засобів передбачає використання готових, перевірених практикою словесних формул, які легко сприймаються і точно описують ситуацію, що неодноразово повторюється. Стандартизація мови дає змогу скоротити кількість зайвої інформації, швидко та ефективної опрацювати. За даними інженерної психології, стандартизований текст сприймається в 8-10 разів швидше, ніж оригінальний.

Стандартизація мовних засобів відбувається здебільшого на синтаксичному та лексичному рівнях. Стандартні речення – це тип речень загального зразка, з чітко визначеним порядком розміщення його складових частин, членів речення і словесного наповнення конкретної синтаксичної моделі. Наприклад: Заслухавши та обговоривши...; Рішення остаточне і оскарженню не підлягає.

Основними лексичними засобами стандартизації мови ділових паперів є канцеляризми і кліше.

Канцеляризм – слово, стійке словосполучення, граматична форма, конструкція, що є специфічними одиницями офіційно-ділового стилю літературної мови, зокрема його адміністративно-канцелярського підстилю. Відзначаються сухістю, без емоційністю, словотвірною одноманітністю (доповідна записка; витяг з протоколу; довести до відома; надати допомогу тощо).

Сучасна тенденція розвитку багатьох мов – усунення канцеляризмів, які роблять мовлення комунікативно неповноцінним, утруднюють спілкування і створюють певний дискомфорт. Наприклад, вислів На сьогоднішній день відповідні роз’яснення Національного банку та ДПА України з цього питання відсутні можна подати в такому відредагованому варіанті: Відповідних роз’яснень Нацбанку та ДПАУ щодо цього досі немає.

Особливо часто канцеляризми потрапляють у наукову мову через недоречне використання прислівникових сполук, позбавляючи її емоційності і стислості (у справі, по лінії, за рахунок, в частині тощо). Наприклад: В частині задоволення потреб населення... замість Щодо задоволення потреб населення..; або Розвантаження товарів проводять на основі використання стрічкового конвеєра замість Розвантаження товарів відбувається з використанням стрічкового конвеєра.

Механічне перенесення словесних формул, термінологічних сполук з ділових паперів в усне мовлення, публіцистичний чи художній стиль породжує мовний штамп. Штамп (трафарет, шаблон, мовний стереотип з негативним забарвленням) – типовий вислів, зручний для певних ситуацій, який в результаті багаторазового повторення втратив свою образність і стилістичну виразність (розвиток науки і техніки, в умовах економічної кризи, битва за врожай, блок пропозицій, пакет законів тощо). Уживання мовних штампів у невідповідному контексті вважають порушенням мовної норми. Наприклад: Нам треба зустрітися з метою обговорення питання... замість Нам треба зустрітися, щоб обговорити...; або Я прибув на мітинг замість Я прийшов (приїхав) на мітинг. У художньому тексті штампи виконують роль стилістичного засобу створення комічного (Возний із п’єси „Наталка Полтавка” І Котляревського освідчується в коханні Наталці словами: „Не в состоянії поставить на вид тобі сили любові моєї!..”).

Кліше – мовний засіб, стандартний зворот, регулярно повторюваний у певних умовах і контекстах; мовний стереотип з позитивною функцією (доброго дня, як здоров’я, як справи, передайте мої вітання тощо). Кліше механічно відтворюється, а не створюється щоразу в процесі мовлення.

Багатослів’я або мовна надмірність найчастіше виявляється в уживанні зайвих слів. Наприклад: З цією метою фірма використовує наявні підсобні приміщення (якщо приміщень немає, то й використовувати їх не можна); Перевіркою було встановлено, що існуючі розцінки в багатьох торгових точках нашого міста були значно завищені (розцінки, які не існують, не можуть бути ні завищеними, ні заниженими). Щоб уникнути багатослів’я, треба передусім боротися з тавтологією і плеоназмом.

Плеоназм – сполучення близьких за значенням слів (переважно іншомовних і питомих українських), з яких одне або кілька логічно зайві (вільна вакансія, пам’ятний сувенір, головний лейтмотив, інтервал перерви, внутрішній інтер’єр, габаритні розміри, надзвичайно екстраординарний тощо). Вони свідчать не тільки про мовну недбалість автора, а й часто вказують на нечіткість уявлення про предмет мовлення або дослідження, а також про відсутність чіткого розуміння сенсу слів, узятих із чужої мови. Неправильне або паралельне використання чужомовної лексики призводить, як правило, до зайвих повторів, наприклад: промислова індустрія, форсувати будівництво прискореними темпами. Ця стилістична фігура характерна для народної творчості (тишком-нишком, ждати-чекати, люба-мила, братик-голубчик, цілющий-живущий).

Інший різновид багатослів’я – тавтологія. Тавтологія – неусвідомлений, мимовільний або, навпаки, навмисний повтор у межах словосполучення, речення того самого чи одно- або різнокореневих слів із тотожним, аналогічним і подібним значенням (вільна вакансія, пам’ятний сувенір, головний лейтмотив, свій власний бізнес, грати в гру тощо). Тавтологія в художньому мовленні використовується для посилення експресивних відтінків позначуваних ними понять. Здебільшого це словосполучення фразеологічного типу (тьма-тьменна, з діда-прадіда, з давніх-давен). Багато таких лексичних одиниць знаходимо в народній творчості.

Отже, тавтологічні звороти можуть бути і стилістичними засобами, і вадою тексту.