
- •Передмова
- •Тема 1. Мова й література як основи формування націоцентричного світогляду особистості
- •Форми спілкування
- •1.2. З історії становлення та розвитку української мови.
- •1.3. Суть понять «мова», «літературна мова», «ділова мова». Тенденції розвитку української літературної мови на сучасному етапі.
- •1.4. Суть поняття «література». Вплив літератури на формування національної свідомості.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 2. Культура мови. Публічний виступ як різновид усної мови
- •2.2. Мовні норми.
- •2.3. Класифікація стилів сучасної української літературної мови.
- •2.4. Особливості та жанри публічних виступів.
- •Роди і види професійної публічної мови
- •2.5. Вимова і наголос.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 3. Текст як засіб різностильової комунікації
- •3.2. Текстові норми офіційно-ділового стилю.
- •3.3. Мовні засоби текстового зв’язку.
- •3.4. Текст як форма існування наукового знання.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 4. Художня література як основа формування культури мови особистості
- •4.2. Мовний світ давньої і нової української літератури.
- •4.3. Усна народна творчість.
- •4.4. Ономастика, імена та прізвища в українській мовній традиції. Правопис і відмінювання українських прізвищ та імен по батькові.
- •4.5. Вокативні речення. Кличний відмінок іменників. Правопис власних і загальних назв при звертанні.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 5. Мовний світ сучасної української літератури
- •5.2. Диференціація української лексики з погляду форм існування мови. Молодіжне комунікативне середовище. Молодіжний жаргон.
- •5.3. Суть поняття «творча індивідуальність автора». Лексико-стилістичні особливості сучасної української поезії і прози.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 6. Лексичні та фразеологічні засоби мови в різностильових текстах
- •Лексика української мови з погляду
- •Походження
- •Вживання
- •6.2. Корінна і запозичена лексика.
- •Правила використання запозиченої лексики:
- •6.3. Правопис слів іншомовного походження.
- •6.4. Активна і пасивна лексика.
- •6.5. Терміни і професіоналізми.
- •Особливості термінів
- •Термінологічна лексика
- •Загальнонаукова
- •Вузькоспеціальна
- •Фінансово-економічні й банківські терміни, запозичені з різних мов:
- •6.6. Особливості використання синонімів, антонімів, паронімів і омонімів у різностильових текстах.
- •Запам’ятайте значення слів-синонімів, що часто вживаються в діловому мовленні:
- •6.7. Фразеологічне багатство української мови.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 7. Писемне мовлення. Сучасні правописні норми в різностильових текстах
- •7.2. Мовні штампи та канцеляризми. Тавтологія і плеоназм.
- •7.3. Абревіація як спосіб скорочування слів.
- •7.4. Орфографічні норми української мови.
- •7.5. Чергування голосних і приголосних в українській мові.
- •7.6. Спрощення в групах приголосних.
- •7.7. Уживання апострофа.
- •7.8. Уживання м’якого знака.
- •7.9. Основні правила уживання розділових знаків.
- •7.10. Пряма й непряма мова в тексті.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 8. Граматичні засоби мови в різностильових текстах
- •8.2. Нормативні аспекти граматичних категорій іменника (рід, число, відмінок).
- •8.3. Правопис закінчень родового відмінка іменників чоловічого роду іі відміни.
- •8.4. Власні й загальні назви.
- •8.5. Прикметник у професійному мовленні.
- •8.6. Написання складних іменників і прикметників.
- •8.7. Нормативність уживання граматичних форм числівника.
- •8.8. Займенник у діловому мовленні.
- •8.9. Дієслово в діловому мовленні. Зауваження щодо вживання та написання дієприкметників і дієприслівників.
- •8.10. Правопис прислівників в українській мові.
- •Правопис прислівників і прислівникових сполучень
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 9. Шляхи формування мовної компетенції особистості
- •9.1. Види словників та їх призначення. Електронні словники.
- •9.2. Синтаксичні норми української мови. Особливості та специфіка редагування різностильових текстів.
- •9.1. Види словників та їх призначення. Електронні словники.
- •9.2. Синтаксичні норми української мови. Особливості та специфіка редагування різностильових текстів.
- •Запитання для самокотролю
- •Короткий тлумачний словник
- •Вправи і завдання
- •Тема 1. Мова й література як основи формування націоцентричного світогляду особистості
- •1. Прочитайте висловлювання про мову. Яке значення має мова в житті суспільства та людини?
- •2. Поясніть значення раніше відомих слів слів, уживання яких активізувалося або розширилося на сучасному етапі розвитку мови.
- •3. Яким має бути керівник? Прочитайте про „гріхи” керівника. Чи погоджуєтесь ви із запропонованими висловлюваннями?
- •Тема 2. Культура мови. Публічний виступ як різновид усної мови
- •1. Визначте функціональний стиль поданого тексту, його підстиль і жанр. Назвіть сфери застосування й найважливіші риси.
- •2. Напишіть невеликий виступ, який належав би до того чи іншого роду та виду професійної публічної мови.
- •3. Поясніть відмінність у значенні слів.
- •Тема 3. Текст як засіб різностильової комунікації
- •1. Відредагуйте речення.
- •2. Утворіть словосполучення за поданими схемами.
- •3. Виділіть у поданих реченнях вставні слова і словосполучення. До яких груп вони належать? Поясніть, із якою метою використовуються вставні конструкції у діловому мовленні?
- •Тема 4. Художня література як основа формування культури мови особистості
- •Тема 5. Мовний світ сучасної української літератури
- •Тема 6. Лексичні та фразеологічні засоби мови в різностильових текстах
- •2. Перекладіть текст українською мовою
- •3. Поясніть значення слів, користуючись словником:
- •4. Із поданими словами і словосполученнями складіть речення:
- •6. Позначте рядок, у якому слова іншомовного походження написані неправильно
- •7. Установіть відповідність між синонімічними фразеологізмами:
- •14. Установіть відповідність між фразеологізмом та його лексичним синонімом:
- •Тема 7. Писемне мовлення. Сучасні правописні норми в різностильових текстах
- •11. Виберіть рядок, у якому в усі слова потрібно вставити буквосполучення ьо:
- •17. Позначте відповідність між реченням з прямою мовою та його схемою (розділові знаки пропущені, велика буква замінена малою).
- •18. Перепишіть текст, розкриваючи дужки, вставляючи замість крапок, де потрібно, букви, розставляючи пропущені розділові знаки. Поясніть їх написання.
- •Тема 8. Граматичні засоби мови в різностильових текстах
- •1. Позначте рядок, у якому всі іменники належать до чоловічого роду:
- •3. Позначте рядок іменників, у кожному з яких правильно визначений рід:
- •4. Виберіть рядок, у якому всі слова потрібно писати з великої літери:
- •5. Позначте словосполучення, в якому дієслово вжито з порушенням мовленнєвих норм:
- •7. Прочитайте текст, виконайте подані після нього завдання:
- •13. Укажіть, де форма ступеня порівняння прикметника утворена неправильно:
- •17. Позначте рядок іменників, кожний з яких у родовому відмінку однини має закінчення -а (-я):
- •18. Позначте рядок, у якому всі прикметники пишуться разом:
- •20. Наведені власні географічні назви запишіть у родовому відмінку. Складіть з ними на вибір 10 речень.
- •21. Виділіть у поданих реченнях вставні слова і словосполучення. До яких груп вони належать? Поясніть, із якою метою використовуються вставні конструкції у діловому мовленні?
- •22.З поданими прислівниками й іменниками з прийменниками складіть речення:
- •23. Запишіть подані слова разом, окремо, через дефіс. Поясніть їх написання:
- •Тема 9. Шляхи формування мовної компетенції особистості
- •1. Позначте речення, яке потребує редагування:
- •3. Скориставшись Тлумачним словником або Словником іншомовних слів, знайдіть і випишіть словникові статті до нижченаведених слів.
- •4. Використовуючи програму Access 2003, створіть електронну картотеку професійної лексики. Література Основна
- •Додаткова
Запам’ятайте значення слів-синонімів, що часто вживаються в діловому мовленні:
Замісник. Заступник.
Замісник – посадова особа, яка тимчасово виконує чиїсь обов’язки, тобто заміщає відсутнього керівника.
Заступник – це офіційна назва посади (заступник директора).
Квиток. Білет.
Квиток – вживається у словосполученнях: театральний квиток, залізничний квиток, студентський квиток тощо.
Білет – кредитний, банківський, екзаменаційний.
Наступний. Подальший.
Наступний – уживається лише з конкретним поняттям:наступна зупинка, наступний тиждень.
Подальший – уживається на позначення абстрактного поняття:подальше життя, подальша доля.
Положення. Становище. Стан.
У російській мові на ці слова існують два відповідники – положение, состояние. Щоб правильно підібрати потрібне слово, визначаємо значення кожного з них. Слово положення вживається у словосполученнях: горизонтальне положення, вертикальне положення. Становище – міжнародне, офіційне; вживається в значенні: знайти вихід із певного становища.
Слово стан – у таких словосполученнях: стан економіки, фінансів, стан справ, стан хворого.
Суспільний. Громадський.
Суспільний – прикметник уживається у словосполученнях: суспільний лад; суспільна праця; суспільне становище, виробництво, буття тощо.
Громадський – це обов’язок, осуд, порядок, діяч; громадська робота, справа тощо.
Тепер. Зараз. Нині. Сьогодні.
Тепер – у наш час, останнім часом.
Зараз – це в момент розмови (цієї миті, хвилини).
Нині – близьке до тепер (період близький до часу розмови).
Сьогодні – і на день написання, день розмови – і в значенні “у наш час”.
За спільністю значень та граматичних ознак синоніми поєднуються в синонімічні ряди. Центром синонімічного ряду є слово-домінанта, наприклад: ворог – противник, супротивник, недруг, неприятель, супостат.
Протиставлення предметів, явищ, ознак, властивостей навколишнього світу відіграє важливу роль у процесі пізнання. Ці акти мислення виражаються у мові словами, пов’язаними між собою контрактивними відношеннями.
Антоніми – слова, які характеризуються семантичною спільністю і протиставляються за значенням на основі класифікаційних зв’язків.
Класифікаційні зв’язки з’ясовують спільне і відмінне в предметах, явищах, діях. В антонімічні пари об’єднуються слова, яким притаманні різні ознаки, на підставі яких відбувається поділ на групи:
просторові ознаки: близький – далекий, верхній – нижній, північний – південний, скрізь – ніде;
часові ознаки: день – ніч, завжди – ніколи, рано –пізно, старий – новий;
якісно-оцінними ознаками: багатий – бідний, бездарний – талановитий, дешевий – дорогий, поганий – добрий;
кількісними ознаками: багато – мало, всі – ніхто, кожний – жодний, надлишок –брак;
формальними ознаками: ввігнутий – випуклий, рівний – кривий;
ознаками руху: вгору – вниз, ліворуч – праворуч, повільний – швидкий;
ознаками дії: дозволяти – забороняти, ухвалити – скасувати, підвищувати – знижувати, розмовляти – мовчати;
ознаками кольору: брюнет – блондин, чорний – білий;
ознаками психічного стану: веселий – сумний, егоїзм – альтруїзм, грубий – ніжний, сміливий – боягуз, песиміст – оптиміст, чесний – підлий.
Пароніми – слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки –ся.
Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, призводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Тому треба особливо уважно стежити за вживанням малознайомих слів і завжди звертатися до відповідних словників, щоб уточнити значення, правопис та вимову потрібного слова.
Порівняймо значення паронімів:
Адрес. Адреса.
Адрес – письмове привітання на честь ювілею тощо.
Адреса – напис на конверті, бандеролі, поштовому переказі; місце проживання чи перебування особи або місце знаходження установи.
Виборний. Виборчий.
Виборний вживається, коли йдеться про виборну посаду.
Виборчий – пов’язаний з виборами, з місцем, де відбуваються вибори, з правовими нормами виборів. Наприклад: виборча кампанія, виборче право, виборчий бюлетень та ін.
Виключно. Винятково.
Виключно, тобто лише, тільки (виключно для співробітників комерційних банків).
Винятково вживається у значенні дуже, особливо, надзвичайно (товарна біржа має винятково важливе значення).
Дипломат. Дипломант. Дипломник.
Дипломат – посадова особа, яка займається дипломатичною діяльністю.
Дипломант – особа, відзначена почесним дипломом за видатні успіхи в якій-небудь галузі.
Дипломник – автор дипломної роботи, яку захищають у вищому навчальному закладі
Дільниця. Ділянка.
Дільниця – це адміністративно-самостійний об’єкт або виробничий вузол на будівництві, підприємстві, залізниці, шахті, а також виборча дільниця.
Ділянка – частина якої-небудь поверхні, земельної площі, галузі, сфера діяльності (садова ділянка, дослідна ділянка).
Додержувати. Додержуватися.
Додержувати, тобто виконувати щось точно, забезпечувати наявність чогось (додержувати слова, порядку).
Додержуватися – бути прихильником якихось думок, певних поглядів, переконань.
Комунікативний. Комунікаційний. Комунікабельний.
Комунікативний – торкається проблем спілкування (комунікативна функція мови).
Комунікаційний – торкається комунікацій: транспорту, зв’язку (міські комунікації).
Комунікабельний – той, хто легко встановлює контакти (комунікабельна людина).
Мотив. Мотивація.
Мотив – підстава для певних дій (Релігійні мотиви у творчості І.Франка).
Мотивація – сукупність мотивів, обґрунтування (Недостатня увага до мотивації поведінки студента).
Особистий. Особовий.
Особистий – який належить певній особі, стосується окремої особи, виражає її індивідуальність (особистий підпис, особисте життя).
Особовий – який стосується окремої людини. Вживається в усталених словосполученнях: особова справа, особовий склад військових з’єднань, навчальних закладів, особовий рахунок тощо.
У російській мові на позначення цих двох понять є лише один відповідник – личный
Покажчик. Показник.
Покажчик – напис, стрілка, довідник.
Показник – наочне вираження (у цифрах, графічно), наприклад: економічний показник, показник можливостей тощо.
Професійний. Професіональний.
Професійний – стосується професії, фаху (професійна діяльність, професійне спрямування).
Професіональний – у значенні професіонал, фахівець своєї справи (професіональний підхід до справи).
Спиратися. Опиратися.
Спиратися – використовувати щось як опору (у переносному значенні це може бути опора моральна, теоретична та ін.: спиратися на знання, досвід, уміння.
Опиратися – чинити опір, не піддаватися.
Зверніть увагу: слова професійний – професіональний різняться своїм значенням, а от слова офіційний – офіціальний, емоційний – емоціональний не мають відмінностей у значенні; при виборі перевага надається першим словам (офіційне повідомлення, офіційний візит, офіційний прийом; емоційний виступ).
Дуже часто зустрічаються помилки при перекладі з російської мови на українську. Наприклад, нерозрізнення значень українських слів “уява” і “уявлення”: російське “воображение” – це українське уява, фантазія; російське “представление” – це українське „уявлення” – сума знань про щось. На жаль, при перекладі часто користуються лише словом “уява” – в обох випадках.
Російське “тактичный” – українською тактовний (той, що має почуття міри – тактовна людина); російське “тактический” – українською тактичний (від тактика – сукупність прийомів, методів або способів, які використовуються в політиці, спорті, на війні).
Багатозначне російське слово “способный” українською перекладається двома словами: здібний (той, хто має до чогось нахил від природи) і здатний (той, хто в змозі щось зробити).
Паронімічні, близькозвучні слова легко переплутати, особливо в спонтанній, непідготовленій промові. Якщо є сумніви – пропустіть це слово, не вживайте його, доки не подивитесь у словник.
У лексичній системі української мови існують відношення, що ґрунтуються на формальних ознаках. Це омонімічні відношення.
Омоніми – слова або окремі словоформи, тотожні за звуковим складом, але відмінні за значенням.
Наприклад, слова склад ( приміщення для зберігання чого-небудь) і склад (відрізок звукового потоку мовлення); наривати (запалення, що нариває) і наривати (рвучи збирати) є омонімами.
Розрізняють такі групи омонімів: власне лексичні омоніми, омоформи, омофони і омографи.
Власне лексичні омоніми. Слова цієї групи мають найбільший ступінь омонімічності. Серед них виокремлюють повні і неповні омоніми. Повні омоніми збігаються в усіх граматичних формах, наприклад: коса (заплетене волосся) – коса (знаряддя праці) – коса (вузька смуга суходолу в морі, річці, лимані). Неповні омоніми збігаються лише в частині граматичних форм, наприклад, слова жати (тиснути) і жати (зрізати стебла злаків) збігаються у формах минулого часу: жав, жала, жали, але відрізняються у формах теперішнього часу: жму, жмеш, жмуть і жну, жнеш, жнуть. Такі слова називаються омоформами. Омофони – це слова, що збігаються за звучанням, але пишуться неоднаково: мрія – мрія ти, сонце – чи не сон це? Омографи – слова, що збігаються за написанням, але відрізняються за значенням і наголосом: м`ука і мук`а, з`амок і зам`ок, пл`ачу і плач`у.
Омонімію треба відрізняти від багатозначності. Слова-омоніми в сучасній мові нічого спільного у значенні між собою не мають, а багатозначні слова пов’язані між собою значенням, до того ж одне з цих значень є вихідним, прямим, а друге вторинним.