54. Витрати фірми в довгостроковому періоді. Крива довгострок середніх витрат та її побудова.
Довгостроковий період ‑ такий часовий проміжок, протягом якого фірма в змозі змінити кількість усіх ресурсів, включаючи і виробничі потужності. За своєю тривалістю цей період достатній для того, щоб одні фірми змогли залишити галузь, а інші, навпаки, ввійти в неї. Оскільки у довгостроковому періоді змінний характер всіх застосовуваних факторів дозволяє фірмі використовувати найбільш оптимальні варіанти їх поєднання, то це неодмінно позначиться на величині і динаміці зміни її середніх витрат.
Графік ілюструє випадок зростаючого ефекту масштабу, або економію на масштабі на низьких обсягах випуску, які на вищих обсягах виробництва переходять у спадний ефект масштабу, або втрати на масштабі.
При збільшенні обсягів виробництва, необхідно розширювати потужності. При цьому середні загальні витрати на початковому етапі розширення виробництва знижуватимуться, а потім, коли виробництво буде залучати все нові і нові потужності, стануть зростати. Для пояснення таких закономірностей розглянемо особливості побудови кривої довгострокових середніх загальних витрат ATC. На мал. представлені п'ять різних варіантів (I-V) розмірів підприємства, розрахованих на виробництво різних обсягів продукції при найменших середніх витратах ATC. Ці варіанти фірма може розглядати як щаблі свого зростання. На якихось проміжках (щаблях) своєї діяльності вона не змінює своїх виробничих потужностей, а використовує те, що є, тобто можна вважати, що на кожному щаблі фірма функціонує у короткостроковому періоді. Тому крива, що описує її витрати на даному етапі, буде кривою короткострокових середніх загальних витрат. Крива середніх загальних витрат ATC1описує короткострокові середні витрати для найменшого з аналізованих підприємств. Це означає, що коли підприємець ставить за мету отримати обсяг продукції, який не перевищує 20 одиниць, то він вибере саме цей варіант. Крива ATC5 описує витрати відносно самого великого з аналізованих варіантів розміру підприємства з обсягом випуску понад 60 одиниць.
55. Мінімальний ефективний розмір п-ства, його вплив на ступінь концентрації в-ва. Економічне обґрунтування природних монополій
Поняття «мінімально ефективний масштаб виробництва». У тривалому періоді, як неодноразово наголошувалося, підприємство може змінити обсяги застосування всіх видів ресурсів, тобто, по суті, змінити виробничу потужність. Підприємство, яке керується принципом економічної раціональності, має вибрати такий шлях розвитку, щоб виготовляти необхідну кількість продукції з мінімальними середніми витратами. Узагальнення результатів численних емпіричних досліджень функцій витрат дало змогу економістам висунути концепцію мінімально ефективного масштабу виробництва (Minimum Efficient Size, MES).
MES являє собою найменший обсяг випуску продукції, за якого підприємство може мінімізувати довгострокові середні витрати. Мінімально ефективний масштаб виробництва є технологічним оптимумом довгострокового періоду. Зауважимо, що це не обов’язково оптимальний розмір випуску з погляду цільової настанови підприємства та його довгострокових економічних інтересів. Вивчаючи мікроекономічну теорію ринків продукції, неважко переконатися, що найчастіше максимальний прибуток досягається за інших обсягів. Але, безсумнівно, чим ближче реальний випуск продукції до точки технологічного оптимуму, тим ефективніше використовуються ресурси.
MES і природна монополія. Практика показує, що найменші витрати на одиницю продукції і, отже, найнижчі споживчі ціни за виробництва цілої низки товарів можуть бути досягнуті тоді, коли тільки одне підприємство цілком задовольняє ринковий попит. MES як бар’єр «входу» на ринок. У деяких випадках навіть одне підприємство не в змозі цілком скористатися ефектом масштабу, оскільки розмір ринкового попиту менший за ефективний розмір підприємства. У такому разі для підвищення ефективності діяльності і повного завантаження виробничих потужностей ефект масштабу поєднується з ефектом розмаїття, під яким розуміють економію, що досягається в процесі розширення асортименту товарів і послуг.
Ефект розмаїття виявляється тоді, коли сукупні витрати за виробництва двох або кількох видів продукції менші, ніж сукупні витрати за виробництва кожного з них окремо, тобто TC(Q1,Q2) Багатопродуктова економія на масштабі — це результат дії двох сил: однопродуктової економії на масштабі та економії на розмаїтті.
Рекордно низька собівартість продукції — природний економічний бар’єр для потенційних конкурентів.
Мінімально ефективний масштаб виробництва (MES) являє собою найменший обсяг випуску, за якого підприємство може мінімізувати довгострокові середні витрати. MES залежить від характеру прояву ефекту масштабу, що визначає конфігурацію галузевої кривої довгострокових середніх витрат.
Мінімально ефективний масштаб виробництва визначає структуру галузі, тип ринку відповідного товару, в ряду галузей істотно впливає на концентрацію виробництва. Оцінка економічності масштабу необхідна не тільки для вибору мінімально ефективного розміру підприємства, а й для проведення ефективної урядової політики регулювання ринку, насамперед щодо діяльності монополій.
За вибору шляху розширення виробничої діяльності підприємству варто враховувати велику кількість факторів: усталеність попиту на продукцію; можливість появи товарів-субститутів і нових конкурентів; ціни на ресурси та їх динаміку; можливість зміщення акцентів у соціальній і техніко-економічній політиці; стан галузі тощо. Мікроекономічна теорія абстрагується від деяких із зазначених факторів, проте її висновки становлять методологічну базу формування виробничих систем і керування їх перетвореннями. В усіх випадках економічно ефективним способом виробництва будь-якого заданого обсягу продукції був, є і буде такий, що мінімізує альтернативну вартість використовуваних у процесі виробництва ресурсів.