Тема 1. Організація фінансового контролю в Україні – 2 год
Лекція 1
Організація фінансового контролю в Україні – 2 год
Організація державного фінансового контролю в Україні.
Види і форми фінансового контролю.
Нормативно-правове регулювання діяльності державної контрольно-ревізійної служби в Україні.
Література:
1. ЗУ «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» затверджений постановою Верховної Ради України від 26.01.1993 р.
2. Інструкція про порядок проведення ревізії і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні, затверджена наказом Голов КРУ від 3.10.1997 р № 121.
3. Бутинець Ф.Ф., Бардаш С.В., Малюга Н.М., Петренко Н.І. Контроль і ревізія – Житомир: ПП «Рута», 2000.
4. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. – К. Вища школа, 1994 .
5. Ирвин Д. Финансовый контроль: Пер. с англ./ Под ред. И.И. Елисеевой. – М.: Финансы и статистика, 1998.
Організація державного фінансового контролю в Україні.
Державний фінансовий контроль не можна розглядати у відриві від функцій та економічної ролі держави, яку вона відіграє на різних етапах розвитку суспільства. Основними серед функцій, які повинна виконувати держава були і залишаються політична, соціальна, міжнародна та економічна. Усі вони тісно взаємопов‘язані між собою. Однак, на думку вчених, економічна функція держави є найважливішою, оскільки за умови відсутності у неї належного економічного потенціалу або низької ефективності його використання, гальмується реалізація нею інших суспільних функцій.
Незважаючи на те, що в умовах ринкової економіки, роль держави і рівень її втручання в економічну систему значно знижується, існують ситуації, коли ринок не забезпечує ефективного випуску необхідного обсягу продукції. Це відбувається за недосконалої конкуренції, у разі створення природних монополій тощо. У таких ситуаціях говорять про неспроможність ринку і необхідність державного втручання в економіку. Окрім того, поряд з ринковими бо приватними товарами чи послугами, фактично існують суспільні товари, або іншими словами блага, найвідомішими прикладами яких є оборона країни, користування дорогами, парками тощо.
Отже, у ринкових умовах існують ситуації, коли ринковий механізм надання товарів і послуг може бути неефективним. Це означає, що формована за цих обставин структура цін і пропоновані на ринку товари не відповідають співвідношенням витрат і доходів. У такому випадку приватна пропозиція товарів є неможливою або не вигідною приватним підприємствам, а тому повинна визначатися і фінансуватися з державного бюджету за рахунок податків. Саме цим і визначається економічна функція держави.
Перелік економічних функцій держави змінювався залежно від завдань, які держава вирішувала на конкретному етапі свого розвитку. Однак, завжди однією із основних економічних функцій держави була контрольна, яка передбачає державний нагляд і контроль за виконанням і дотриманням законів, нормативних актів, економічних, екологічних і соціальних стандартів тощо.
Інструментом реалізації економічних функцій держави є державний бюджет. Адже, в розпорядженні держави перебувають тільки фінансові ресурси бюджетної системи, різних державних централізованих і децентралізованих фондів та фінансових інституцій. Решта фінансових ресурсів перебувають в управлінні підприємницьких структур і населення.
Однак, враховуючи те, що фінансові ресурси як грошові нагромадження і доходи покликані забезпечити безперервність виробництва і задоволення суспільних інтересів і потреб, держава не може стояти осторонь процесу мобілізації фінансових ресурсів підприємницьких структур, не може усунутися від утворення, розподілу, перерозподілу і використання валового внутрішнього продукту та національного багатства.
З огляду на це, метою державного регулювання господарської діяльності є сприяння зростанню секторів і галузей економіки, раціональному використанню засобів і предметів праці і самої праці для отримання найбільшого прибутку, а також надання ними належних суспільних благ за мінімально допустимою вартістю. Для досягнення цієї мети, будь-яка форма державного регулювання економіки має у своєму складі контрольні дії, спрямовані на те, щоб гарантувати виконання поставлених завдань. І на етапі планування, і в процесі здійснення регулювання державні органи повинні мати інформацію про зміну поведінки об‘єктів державного регулювання економіки, щоб за потреби своєчасно скоригувати пріоритети розвитку національної економіки, замінити регулятори, нездатні ефективно впливати на діяльність господарюючих суб‘єктів, вдосконалити правові норми тощо. По закінченню такої роботи необхідно також мати достовірну інформацію, щоб дати правильну оцінку фактично зробленому і досягненому.
Роль такого інформатора в системі державного регулювання економіки виконує державний контроль, який залежно від сфери застосування поділяють на адміністративний, технічний, фінансовий та екологічний.
Термін «контроль» у перекладі означає порівняння, зіставлення чогось або як протидія чомусь небажаному. Загалом, контроль – це процес спостереження і перевірки відповідності системі функціонування об‘єкта управління прийнятим управлінським рішенням, визначення результатів управлінського впливу на керований об‘єкт з виявленням відхилень від встановлених параметрів, усунення та попередження негативних явищ і тенденцій.
Щодо визначення поняття фінансового контролю, то слід зазначити, що воно змінювалося з розвитком суспільства, і сьогодні в літературі, найбільш поширеним є наступне: фінансовий контроль – контроль спрямований на розкриття відхилень від прийнятих стандартів законності, доцільності й ефективності управління фінансовими ресурсами а за наявності таких відхилень – на своєчасне прийняття відповідних корегувальних дій.
Беручи до уваги зазначене, можна зробити висновок, що державний фінансовий контроль є невід‘ємним і важливим складником державного регулювання економіки, оскільки покликаний забезпечити цей процес достовірною інформацією про використання господарюючими структурами фінансових ресурсів, про ефективність здійсненого регулювання та наявність відхилень від встановлених норм, які перешкоджають формуванню, цільовому та ефективному використанню державних фінансових ресурсів, а також дає змогу вжити необхідні заходи для блокування негативних явищ та профілактики їх на майбутнє.
Державний фінансовий контроль виконує три основні функції, а саме: інформаційну, профілактичну і мобілізуючу.
Інформаційна функція державного фінансового контролю зводиться до того, що інформація, отримана в результаті його здійснення, має стати основою для ухвалення відповідних управлінських рішень і вжиття корегувальних заходів. Які забезпечать функціонування суб‘єкта господарювання відповідно до встановлених державою норм.
Профілактична функція ДФК полягає у виявленні умов, що сприяють порушенню норм і стандартів, встановлених законами та нормативно-правовими актами, виникненню безгосподарності, недостач, крадіжок і зловживань, а також у встановленні осіб, винних у фінансових порушеннях, і притягненні їх до відповідальності відповідно до законодавства.
Мобілізуюча функція ДФК передбачає усунення суб‘єктом господарювання наслідків допущених фінансових порушень, умов, що їм сприяли, та розробку організаційно-правових заходів з розповсюдження прогресивних методів господарювання і недопущення фінансових порушень на інших об‘єктах державного регулювання.
Визначальним елементом системи державного фінансового контролю є його мета, бо в основному від цього залежить, що саме, як і якими засобами потрібно контролювати. Таким чином, метою державного фінансового контролю є встановлення правових норм, які визначають порядок використання суб‘єктами господарювання фінансових ресурсів, забезпечення процесу державного управління і регулювання економіки достовірною інформацією про дотримання суб‘єктами господарювання встановлених державою обмежувальних параметрів обігу фінансових ресурсів, оцінка економічної ефективності господарської діяльності, забезпечення цільового та ефективного використання державних ресурсів і попередження таких порушень на майбутнє.
Об‘єктами державного фінансового контролю є операції з фінансовими ресурсами, які здійснюються суб‘єктами господарювання, порядок використання яких визначено законодавством. Зокрема, дотримання правил ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності; дотримання соціальних гарантій працівників; дотримання стандартів ціноутворення та встановлення тарифів; дотримання платіжної дисципліни; недопущення фіктивних фінансових операцій і відмивання «брудних» грошей; недопущення нецільового і неефективного використання бюджетних коштів; недопущення нецільового використання фінансових ресурсів, отриманих за пільгами з оподаткування; дотримання порядку та процедур державних і комунальних закупівель; недопущення нецільового і неефективного використання майна державної і комунальної власності; недопущення нецільового використання кредитів і позик, отриманих під гарантії Уряду.
Суб‘єктами ДФК є юридичні особи, які від імені держави, відповідно до врегульованих правових норм, здійснюють контроль за діяльністю суб‘єктів господарювання в частині дотримання ними встановлених норм щодо обігу фінансових ресурсів.
ДФК, як і контроль взагалі, стає можливим насамперед завдяки суб‘єкту, який його здійснює. Іншою обов‘язковою умовою є наявність об‘єкта, на який спрямовується контроль. У разі відсутності суб‘єкта контроль стає неможливим, а об‘єкта – недоцільним.
В Україні основними суб‘єктами ДФК є Рахункова палата, Державна податкова адміністрація, Державна контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Фонд державного майна, Міністерство економіки, М-во фінансів, Державний комітет статистики, Антимонопольний комітет, національний банк.
Зокрема, завданням Рахункової палати є організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням дохідної та видаткової частин державного бюджету, витрачанням бюджетних коштів, визначення ефективності та доцільності витрачання державних коштів, контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, соціального та національного розвитку.
ДПА та її органи контролюють додержання законодавства про податки правильність обчислення та своєчасність внесення до бюджету податків та інших платежів, а також вживають заходи щодо запобігання ухиленню від сплати податків фізичними та юридичними особами.
Державна контрольно-ревізійна служба України та її органи контролюють використання коштів бюджетів усіх рівнів, які входять до складу бюджетної системи України, та коштів державних цільових фондів. Крім того, до компетенції даних органів також належить контроль за веденням бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підприємствах та організація, що отримують кошти з бюджетів усіх рівнів.
Державне казначейство контролює витрачання коштів Державного бюджету установами і організаціями відповідно до кошторисів оперативно в момент їх витрачання.
Фонд державного майна здійснює політику у сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.
М-во економіки контролю виконання планів економічного та соціального розвитку держави, затверджених ВРУ, виявляє відхилення від заданих параметрів розвитку окремих галузей економіки та вживає заходів щодо запобігання їм.
М-во фінансів здійснюють контроль за складанням і виконанням Державного бюджету, затвердженого ВРУ, надходженням коштів і цільовим витрачанням.
Державний комітет статистики контролює достовірність звітності щодо насичення ринку товарами, виконання програм економічного і соціального розвитку, наявність матеріальних і трудових ресурсів, необхідних для населення.
Антимонопольний комітет України запобігає створенню монопольного становища на ринку підприємств, що обмежують конкуренцію певного товару, оскільки це приводить до порушення ринкових відносин у виробництві та реалізації окремих видів товарів, до недобросовісної конкуренції.
НБУ Контролю наявність грошей в обігу, використання кредитів за цільовим призначенням, додержання касової дисципліни, правил розрахунків та інших операцій, покладених на банки в умовах ринкових відносин, здійснює емісію грошей та регулює грошові відносини в державі.
Отже, контроль – це процес спостереження і перевірки відповідності системі функціонування об‘єкта управління прийнятим управлінським рішенням, визначення результатів управлінського впливу на керований об‘єкт з виявленням відхилень від встановлених параметрів, усунення та попередження негативних явищ і тенденцій.
фінансовий контроль – контроль спрямований на розкриття відхилень від прийнятих стандартів законності, доцільності й ефективності управління фінансовими ресурсами а за наявності таких відхилень – на своєчасне прийняття відповідних корегувальних дій.