- •Застосування мсфз в україні
- •Мета, етапи і цілі гармонізації фз
- •Склад і перелік мсбо- мсфз
- •Особливості застосування стандартів для держ сектору.
- •6.Статус мсфз, географія їх застосування , переваги
- •7. Користувачі, склад та елементи фз і умови їх визнання
- •8. Конценпуальна основа, облікова політика, облікові оцінки
- •9. Концепсії капіталу. Визначення та приклади
- •10. Якісні характеристики фін звітів та основні припущення при їх складанні. Визначення та приклади
- •11. Склад фінансових звітів, звітний період
- •12. Елементи балансу, їх визнання і види оцінок
- •13. Структура активу балансу, перелік статей, їх визнання і види оцінок
- •14. Класифікація статей балансу, їх розміщення в балансі
- •15. Формати подання балансу, їх недоліки та переваги
- •16. Події після дати балансу, їх відображення в обліку та звітності
- •17. Призначення та структура звіту про власний капітал
- •18.Призначення та структура звіту про всеосяжний прибуток
- •19.Порядок визнання статей доходів та витрат і алгоритм розрахунку чистого прибутку (збитку) у звіті про всеосяжний прибуток при різних форматах його подання.
- •22.Формати поданні звіту про всеосяжний прибуток. Переваги та недоліки
- •23.Порядок розрахунку показників прибутку на акцію та відображення у формах звітності
- •24.Зміст і структура звіту про рух грошових коштів.
- •25. Методики складання звіту про рух грошових коштів. Сутність та алгоритми прямого та непрямого методів.
- •26. Алгоритм розрахунків грошових потоків від операційної діяльності.
- •27. Алгоритм розрахунків грошових потоків від інвестиційної діяльності.
- •28. Алгоритм розрахунків грошових потоків від фінансової діяльності.
- •29. Склад і представлення приміток до фз.
- •Вказівки на відповідність звітності вимогам міжнародних стандартів фінансової звітності;
- •Виклад застосованих облікових політик;
- •Пояснювальна інформація щодо статей, приведених безпосередньо в основних формах финансових звітів;
- •Інші розкриття.
- •30. Поняття та приклади обліковій політики. Зміни облікових політик.
- •Цього вимагають відповідний стандарт чи інтерпретація;
- •31. Поняття та приклади облікових оцінок. Зміни облікових оцінок.
- •32. Виправлення помилок в обліку, відображення на рахунках та у звітності
- •33. Визначення, визнання, оцінка, облік основних засобів за різними варіантами придбань. Відображення на схемах рахунків
- •34.Амортизація основних засобів. Розрахунок, облік та звітність. Відображення на схемах рахунків
- •35.Переоцінка основних засобів, умови, форми та відображення в обліку і звітності. Відображення на схемах рахунків
- •36.Припинення визнання основних засобів. Облік і звітність. Відображення на схемах рахунків
- •38. Визначення, визнання і первісна оцінка нематеріальних активів
- •39.Оцінка нематеріальних активів після визнання. Відображення на схемах рахунків
- •40. Відображення витрат на дослідження та розробку зі створення нематеріальних активів. Відображення на схемах рахунків
- •42.Визначення, визнання та первісна оцінка запасів за різними каналами придбання
- •43.Облік придбання та вибуття запасів. Відображення на схемах рахунків
- •44. Порядок відображення запасів за чистою вартістю реалізації
- •45.Облік короткострокових (поточних) виплат працівникам. Відображення на схемах рахунків
- •46.Облік виплат по закінченні трудової діяльності. Відображення на схемах рахунків
- •47.Облік виплат при звільненні працівників. Відображення на схемах рахунків
- •48. Види доходів підприємства. Визнання, визначення та оцінка доходу.
- •49. Облік доходів від реалізації продукції
- •50. Облік доходів від надання послуг та інших доходів
- •51. Облік доходів від використання активів іншими сторонами
- •52. Аналіз майнового стану підприємства
- •53.Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства
- •54. Аналіз фінансової незалежності підприємства
- •55.Аналіз ділової активності підприємства
- •56.Аналіз прибутковості підприємства
- •57.Аналіз ринкової активності
- •58.Ознаки, об’єкти та методи діагностики можливого банкрутства
- •59. Дискримінантні моделі прогнозування банкрутства. Моделі альтмана, спрінгейта, ліса
- •60.Виявлення ознак поточної, критичної чи надкритичної неплатоспроможності підприємства за рекомендаціями мінекономіки україни
59. Дискримінантні моделі прогнозування банкрутства. Моделі альтмана, спрінгейта, ліса
Фінансову стійкість підприємства визначають за величиною відхилення фактичних показників від максимальних. Основним є визначення тенденції поведінки інтегрованого показника. Якщо його значення зменшується, це свідчить про погіршення фінансового стану.
Найчастіше йдеться про факторні дискримінантні моделі — дискримінантний аналіз. Він є одним з найважливіших інструментів системи раннього запобігання та прогнозування банкрутства підприємств. Зміст дискримінантного аналізу полягає в тому, що за допомогою математично-статистичних методів будують функцію та розраховують інтегральний показник, на підставі якого можна з достатньою ймовірністю передбачити банкрутство суб'єкта господарювання. Дискримінантний аналіз грунтується на емпірично-індуктивному дослідженні фінансових показників великої кількості підприємств, одні з яких збанкрутіли, а інші успішно продовжують свою діяльність. При цьому широко застосовуються методи економетричного моделювання.
Модель Альтмана (А). Була запропонована в 1968 р, відомим західним економістом Е. Альтманом. Індекс кредитоспроможності, побудований за допомогою апарата мультиплікативного дискримінантного аналізу, дозволяє в першому наближенні розділити господарські суб'єкти на потенційних банкрутів і небанкрутів.
Під час побудови індексу Альтман обстежив 66 підприємств, половина з яких збанкрутувала в 1946—1965 рр., а половина працювала успішно, і досліджував 22 аналітичних коефіцієнти, що могли бути корисні для прогнозування можливого банкрутства. З цих показників він відібрав п'ять найбільш значимих і побудував багатофакторне регресійне рівняння. Таким чином, індекс Альтмана являє собою функцію від деяких показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за минулий період. У загальному вигляді індекс кредитоспроможності (Z-рахунок) має вигляд:
Z=1,2X1+1,4X2+3,3X3+0,6X4+X5 (1)
де Хх — (обігові активи — поточні зобов'язання) / баланс;
Х2 — чистий прибуток / загальна вартість активів;
Х3 — прибуток до виплат / загальна вартість активів;
Х4 — ринкова вартість акцій / зобов'язання;
Х5 — виручка / загальна вартість активів.
Результати чисельних розрахунків за моделлю Альтмана показали, що узагальнюючий показник Z може приймати значення в межах [-14, +22], при цьому підприємства, для яких Z > 2,99 потрапляють до фінансово стійких; підприємства, для яких Z < 1,81, є безумовно-неспроможними; інтервал [1,81- 2,99] є зоною невизначеності. Z-коефіцієнт Альтмана використовується для великих компаній, що котирують свої акції на біржах. Пізніше, в 1983 р. Е. Альтман отримав модифікований варіант своєї формули для компаній, акції яких не котируються на біржі:
Z= 0,717 X, + 0,847 Х2 +3,107Х3 +0,42Х4 + 0,995 Х5, (2)
де Х4 — балансова вартість власного капіталу / зобов'язання.
Лімітне значення коефіциенту Z = 1,23. Якщо Z> 1,23, то ризик банкрутства мінімальний, в іншому випадку підприємству з великою ймовірністю загрожує банкрутство. Досвід використання цієї моделі в ряді країн (США, Канаді, Бразилії, Австрії, Японії) показав, що спрогнозувати ймовірність банкрутства за її допомогою за один рік можна з точністю 95 %, за два роки — 70 %, за три — 48 %, за чотири-п'ять років — 30 %.
Узагалі відповідно до цієї формули підприємства з рентабельністю,вищою від деякої межі, стають «занадто сильними». В умовах України рентабельність окремого підприємства значною мірою піддається небезпеці зовнішніх коливань. Очевидно, ця формула в наших умовах повинна мати менші параметри за різних показників рентабельності.
Модель Спрінгейта. Була побудована Гордоном Л. В. Спрінгейтом в університеті Симона Фрейзера в 1978 р. за допомогою покрокового дискримінантного аналізу методом, який розробив Едуард І. Альтман у 1968 р. При створенні моделі Сґірін гейт використовував дані 40 підприємств і досяг 92,5 % точності пророкування неплатоспроможності на рік уперед, проте з часом цей показник зменшується. Пізніше Бодерас, використовуючи модель Спрінгейта, за даними 50 підприємств із середнім балансом у 2,5 млн дол., досяг 88 % точності пророкування.
У процесі створення моделі з 19 фінансових коефіцієнтів в остаточному варіанті залишилося тільки чотири:
Z = 1,03 X1, +3,07 X2 +0,66 X3 +0,4 X4,
де Х1 — оборотні активи / загальна вартість активів;
Хг — прибуток до виплат / загальна вартість активів;
Х3 — прибуток до виплат / поточні зобов'язання;
Х4 — виручка / загальна вартість активів.
Лімітне значення коефіциенту Z = 0,862. Якщо менше - підприємство є потенційним банкрутом.
Формула Ліса. Лімітне значення індексу дорівнює 0,037:
Z= 0,063X1 + 0,092X2 + 0,057Xз + 0,001X4,
де Х1 — обіговий капітал / сума активів;
Х2 — прибуток від реалізації / сума активів;
Хг — нерозподілений прибуток / сума активів;
Х4 — власний капітал / позиковий капітал.