20) Поняття про продуктивність праці, її показники, прямий метод вимірювання.

Під продуктивністю праці як економічною категорією заведено розуміти здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ. Як показник ефективності продуктивність праці характеризує співвідношення результатів та витрат, у даному випадку – результатів праці та витрат праці.

Отже, продуктивність праці показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто зростання продуктивності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення трудозатрат.

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги). Тому маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість, та два методи вимірювання: прямий та обернений.

Методом прямого розрахунку визначається:

Середньорічна продуктивність праці (середньорічний виробіток)

Пt_річ = .

Середньоденна

Для оцінки рівня виробітку на окремих робочих місцях при виробництві різноманітної незавершеної продукції використовуються також трудові показники, в яких для характеристики обсягу виробництва застосовуються норми трудових витрат у нормо-

годинах.

Виробіток – це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг) виробленої одним працівником за одиницю робочого часу, і розраховується за формулою:

,

де В – виробіток;

Q – обсяг виробництва продукції (робіт, послуг);

T – затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції (робіт, послуг).

Для оцінки рівня виробітку на окремих робочих місцях при виробництві різноманітної незавершеної продукції використовуються також трудові показники, в яких для характеристики обсягу виробництва застосовуються норми трудових витрат у нормо-годинах.

Методом прямого розрахунку визначається:

Середньорічна продуктивність праці (середньорічний виробіток)

Пt_річ = .

Середньоденна продуктивність праці

Пt_д = ,

_{– кількість виготовленої продукції за рік одним працівником;}

Т – час, визначений для випуску даної продукції (дн.).

Середньогодинна продуктивність праці

Пt_год = ,

де - кількість виготовленої продукції за день одним працівником;

Т_зм – час робочої зміни (год.).

З метою характеристики динаміки росту продуктивності праці у вартісному або натуральному виразі (І_пt) вживається формула:

I_пt = ,

де Пt₁, Пt₀ - відповідно виробіток у базовому та плановому періодах.

21) Поняття про продуктивність праці, її показники, обернений метод вимірювання.

Під продуктивністю праці як економічною категорією заведено розуміти здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ. Як показник ефективності продуктивність праці характеризує співвідношення результатів та витрат, у даному випадку – результатів праці та витрат праці.

Отже, продуктивність праці показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто зростання продуктивності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення трудозатрат.

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги). Тому маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість, та два методи вимірювання: прямий та обернений.

Якщо показники виробітку мають більш узагальнюючий, універсальний характер, то показники трудомісткості можна розраховувати за окремими видами продукції (послуг) та використовувати для розрахунків потрібної кількості робітників, виявлення конкретних резервів підвищення продуктивності праці. Достовірність розрахунків зростає за визначення повної трудомісткості (технологічної, обслуговування та управління виробництвом)

Трудомісткість – це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг), і розраховується за формулою

.

Ріст продуктивності праці характеризується абсолютним або відносним зниженням трудомісткості (Те, I_те).

Те = Те₀ × Те₁

I_те = ,

де Те₀, Те₁ - трудомісткість відповідно у базовому та плановому періодах.

Залежність між показниками виробітку (в) і трудомісткістю (t) можна виразити формулами:

в% =

t% = ,

де в - відсотки збільшення виробітку;

t - відсотки зниження трудомісткості.