24. Політична думка епохи Просвітництва у Франції. Ш.Монтеск’є і ж.-ж. Руссо.

Найбільшого розквіту ідеологія Просвітництва досягла у Франції в XVIII ст. Найвидатнішими представниками французького Просвітництва були Ш. Монтеск'є («Про дух законів»), Вольтер, Ж.-Ж. Руссо («Суспільний договір») та ін.

Ці мислителі вважаються теоретиками природних і невідчужених прав; теоретиками правової держави, яка функціонує на принципах стримок і противаг задля убезпечення монополізації влади кожної з її гілок (законодавчої,виконавчої і судової). Монтеск'є і Руссо є теоретиками громадянського суспільства, де суспільство розглядається як система не політичних інституцій, асоціацій,товариств, об’єднань, мета яких захищати своїх членів від посягань держави.Основою формування суспільства є наявність основи приватної власності.

Вони також виступали проти необмеженої монархії, втручання церкви в політичне життя, за скасування станових привілеїв, доводили правомірність знищення феодалізму. Вони зробили великий внесок у розвиток світової політичної думки, розробляючи питання про походження держави, її функції, типи державного правління, шляхи демократизації суспільства, про поділ влади. Їхні ідеї значною мірою сприяли утвердженню в суспільстві принципів буржуазної демократії.

У ранньому французькому Просвітництві виявилися ілюзії щодо освіченої монархії. У пізньому переважали радикальні суспільно-політичні вимоги, гостра критика абсолютистської влади поєднувалася з обґрунтуванням ідеї буржуазної демократії і громадянських свобод.

25. Поняття політичної влади, її сутність і функції.

Політична влада є найважливішим видом влади в суспільстві.

Політична влада — здатність і можливість здійснювати визначальний вплив на діяльність, поведінку людей та їх об'єднань за допомогою волі, авторитету, права, насильства.

Вперше в європейській традиції владу описує Гісіот, де підкреслює її інструментальний характер.

В 2-й пол. 20 ст. в політичній науці сформувалася кратологія – наука про владу. Категорія влади стає основною в усьому комплексі соціально-гуманітарних наук.

Існують такі концепції влади: -гносеологічна (належить Платону); -біологічна (належить Арістотелю); -теократична (пов’язана з Біблією- підкреслюється сокральність влади, тобто Богу богове, Кесарю –кесариве); -політологічна (Вебер); -антипологічна.

Влада- це здатність і спроможність суб’єктів політичного процесу (політичних лідерів, політичної еліти, соціальні, професійні групи, нації,держави) здійснити вплив на інших політичних лідерів, задля реалізації поставленої мети за допомогою авторитета, права, примусу.

Ознаками влади є:-транспарентність (відкритість, прозорість); -легальність;- моноцентричність (наявність єдиного центру прийняття політичних рішень в межах виконавчої, законодавчої і судової влади); -ресурсність; -ієрархічність(нерівність статусів. Інверсія –це зміна статусів);-комулятивність(прагнення суб’єктів політичного процесу до максимального накопичення владних ресурсів).

Ресурсами влади є:-економічні(рівень розвитку економіки); -фінансові; -інформаційні; -демографічні;- інтелектуальні;- силові(якість збройних сил і якість управління ними); -культурно-ідеологічні(рівень культури); -адміністративні; -соціальні(можливість збільшувати чи зменшувати соціальні статуси).

Функціями влади є: -управління чи керування(вибір оптимальної стратегії); -політична соціалізація (забезпечення входження в світ політики); -політична інтеграція; -політична комунікація; -політична стабвльність(досягнення політичної стабільності є головна мета досягнення в політичній владі).