45. Ризик та його критерії.

Чим більше чинників впливають на прогнозовану систему, тим вужчий горизонт обізнаності і більше помилок у прогнозуванні настання тієї або іншої події. Саме тому, оцінка ринкової кон‘юнктури як моментної події має ймовірний характер.

Ступінь (можливість) настання непередбачуваної події прийнято зв‘язувати з поняттям ризику.

Ризик на ринку визначається непевністю у досягненні результату, як наслідок множини малопередбачуваних дій учасників ринку. Для кожного об‘єкту ринку існує власний підприємницький ризик (вид ризику): - продавця та покупців;

- інвестора; - підприємства; - торговельного комерсанта.

Підприємницькі ризики класифікуються за рівнем збитків: ризик повних або часткових збитків (банкрутство, інфляційний ризик, фінансовий, тощо).

Критерії ризику: - ступінь стійкості ринку; - тенденції, швидкість і вектор розвитку ринку; - оцінка інтенсивності конкуренції; - вірогідність ризику; - рівень стабільності політичної ситуації.

Фактори ризику: - ситуація на локальному ринку; - наявність або відсутність конкурентів на ринку; - збалансованість попиту та пропозиції, рівень попиту та його тенденція; - ступінь забезпеченості фірми товарними, сировинними, гро шовими та іншими ресурсами; - рівень цін на товари, які реалізує фірма; - рівень конкурентоспроможності фірми; - конкурентоспроможність товару; - кредитоспроможність; - стан матеріально-технічної бази.

Для ринку товарів промислового призначення умовно виділяються наступні сфери ризику: - безризикова сфера (гарантія одержання розрахункового прибутку); - сфера мінімального ризику (збитки не перевищують розмір чистого прибутку); - сфера підвищеного ризику (ризик збитків);- сфера критичного ризику (можливі часткові збитки активів підприємства); - сфера неприпустимого ризику (неліквідний баланс, неплатоспроможність).

47. Сегментування ринку промислової продукції.

- це виокремлення певної кількості покупців, що мають аналогічну реакцію на комплекс маркетингових засобів підприємства, тобто однаково сприймають параметри промислового товару, його ціну, місце збуту та маркетингові комунікації;

- це формування груп споживачів за певними ознаками.

Сегмент — це об’єднана, заздалегідь виявлена кількість споріднених покупців за певними ознаками.

Цілі сегментування:

- пошук та виділення на ринку тих покупців, чий платоспроможний попит підприємство може забезпечити в поточний і довгостроковий термін;

- виключення тих покупців, чий попит краще можуть забезпечити конкуренти;

- концентрація зусиль тільки на тих покупцях, чиї потреби підприємство може забезпечити краще інших.

Промисловий ринок потребує сегментування за таких умов:

- зменшення обсягів збуту конкретної промислової продукції або промислових послуг;

- значного спаду потенційного (прогнозованого) попиту на відповідний промисловий товар;

- значного підвищення рівня конкуренції;

- суттєвої відмінності щодо вимог споживачів до конкретного товару промислового призначення.

48. Ознаки сегментування ринку промислових споживачів.

Ознака сегментування — показник способу виокремлення одного сегменту на ринку.

Сегментування ринку здійснюється за певними ознаками:

- економічні (розмір замовлення, платоспроможність, інтенсивність споживання, витрати на транспортування та ремонт, ціна товару);

- галузеві ознаки (характер діяльності, сфери діяльності, належність до галузі);

- технологічні ознаки (типи товару, рівень розвитку технології);

- правові ознаки (розмір підприємства, форма власності);

- географічні ознаки (кліматично-експлуатаційні вимоги, концентрація підприємств – споживачів, типи ринків);

- поведінкові ознаки (статус користувача, привід для купівлі, пошук переваг, закупівельна діяльність).

Наприклад, сегментування ринку науково-технічної продукції можна здійснити за такими ознаками: масштабами діяльності підприємства, фінансовим становищем, розміром підприємства, галузевою належністю, характером діяльності, рівнем розвитку технології, типом продукції, формою власності, географічним положенням.