- •Етнонаціональні конфлікти сучасного світу. Залік. Коврик – Токар л. І.
- •1. Історичні передумови виникнення національних суперечностей на пострадянському просторі.
- •2. Причини, хід, характер вірмено – азербайджанського протистояння в Нагірному Карабасі.
- •3. Грузино – абхазький конфлікт: причини, хід, наслідки.
- •4. Придністровський етнонаціональний конфлікт та шляхи його вирішення.
- •5. Етнодемографічна структура і соціально – політичні проблеми сучасного Афганістану.
- •6. Етноконфесійна війна в Афганістані у 90 – х роках.
- •7. Війна в Афганістані 2002 та сучасний період розвитку країни.
- •8. Російська політика в Чечні в 1991 – 1994 роках.
- •9. Еволюція історико – методологічних підходів у визначенні понять – етнічність, примордіалізм, конструктивізм.
- •10. Типологія етнічних конфліктів.
- •11. Причини виникнення етнічних конфліктів.
- •12. Основні принципи гуманістичної політики.
- •13. Комплексні теорії виникнення етнічних конфліктів.
- •14. Етапи та стадії розвитку етнічних конфліктів.
- •15. Російсько – чеченська війна 1994 – 1996 рр.
- •16. Нація, етнос, етнічність: проблематика наукової термінології.
- •17. Правові заходи запобігання виникненню етнонаціональних конфліктів.
- •18. Політика мулькутуралізму як запобіжний чинник конфліктогенності.
- •19. Російсько – чеченський конфлікт 1999 р.
- •20. Історичні передумови між конфліктів етнічних конфліктів на Балканах.
- •21. Загострення міжнаціональних відносин у Югославській федерації.
- •22. Політико – економічні передумови міжетнічної боротьбиу сфрю.
- •23. Виникнення незалежних держав на Балканах і розпад сфрю.
- •24. Збройні конфлікти і міжетнічна війна в Югославії.
- •25. Перспективи мирного врегулювання в Чечні.
- •26. Причини та передумови Ошського конфлікту. 27. Етнодемографічний склад Ошської області.
- •28. Осетино – Інгушський конфлікт як перший на території Російської Федерації.
- •29. Мирне врегулювання збройного конфлікту в Чечні 1996. Хасавютрська угода і невизначеність політико – юридичного статусу Чечні у складі рф.
- •30. Створення держави Ізраїль та виникнення палестинської проблеми.
- •31. Арабо – ізраїльські війни 1940- 1970 рр.
- •32. Кемп – девідська угода 1979. І спроба врегулювання арабо – ізраїльського конфлікту.
- •33. Арабо – ізраїльські відносини у 1980 – х роках і новий етап арабо – ізраїльського конфлікту.
- •34. Вашингтонські домовленості 1993 р.І взаємне визнання оон та Ізраїлю.
- •35. Палестино- ізраїльський збройний конфлікт 2000 р. Сучасний стан розвязання палестинського питання.
- •36. Курдське питання в арабських країнах і Туреччині та шляхи його вирішення.
- •37. Історичні корені Косовського питання.
- •38. Загострення Косовської проблеми у1980- 1990 рр. Війна нато проти Югославії, її політичні, економічні та екологічні проблеми.
- •39. Мирні ініціативи світової громадськості щодо вирішення Косовського питання на поч. 2000 – х рр.
- •40. Проблема етнічності албанської меншини у Македонії. Війна 2001 р.
- •41. Історичні корені британо – ірландського конфлікту у Північній Ірландії.
- •42. Політична криза у Великобританії на початку 20 ст. Виникнення проблеми Ольстера.
- •43. Протестансько- католицький конфлікт уПівнічній Ірландії у 1970 – 1980 рр. Діяльність ріа.
- •44. Квебек – проблема національної самобутності. 45. Пропозиції та програми уряду щодо вирішення Квебецької проблеми.
- •46. Шляхи мирного врегулювання конфлікту в Ольстері у 1990 – х роках та їх провал.
- •47. Міжетнічні проблеми у сучасній Індії: Кашмір, Пенджаб, Шрі – Ланка.
- •48. Шляхи розв’язання індо – пакистанського протистояння.
- •49. Національні проблеми сша: причини виникнення, сутність, наслідки. 50. Імміграційні хвилі 1990 – х рр. І зміни в етнічній структурі населення сша. Політика “melting pot” досягнення і проблеми.
16. Нація, етнос, етнічність: проблематика наукової термінології.
Нація – це етнічна група, яка має: (1)власну державу, або – на сучасному етапі – розвинуту державну автономію, (2)єдину для всієї країни економічну систему /як правило – ринкову/, (3)літературну мову, яка – попри наявність місцевих діалектів – всіма вважається за взірець, (4)спільну культуру, тобто усталені віками традиції мислення та поведінки, що становлять особливий колорит кожної нації, відтворюючись несвідомо і будь-яким її представником, незалежно від його віку, статусу чи особистих уподобань.
Поняття “етнос” (від грецького “ethnos” – народ, плем’я) увійшло в історико–етнографічну науку з Стародавньої Греції, де воно використовувалося для позначення окремих племен, народів. Народи етноси виникають на певному етапі розвитку людства. Згідно з біблейським сказанням про “Вавилонський натовп”, спочатку люди жили в одному місці, складали один народ та розмовляли однією мовою. Якось вони замислили побудувати місто та вежу “з главою до небес”. Бог розлютився від такого нахабства та змішав мову людей так, щоб одні не розуміли промов інших, а людей розкидав по всій Землі. Скільки було тоді створено мов та кордонів, Біблія не повідомляє.
Етнічність – це такі збережені і передавані з покоління в покоління звички, від яких людина неспроможна відмовитись, але може внести до них певні корективи...
Сьогодні європейська і американська етнологія терміном "етнічність" найчастіше позначають наявну сукупність характерних рис кожної з етнічних груп (етносів). У 1974 р. американський журнал "Етнічність" небезпідставно твердив, що етнічність – це поєднання багатьох таких рис або компонентів, які належать до природи кожної з етнічних груп. Одні з дослідників тлумачать "етнічність" як процес визначення індивідуальної та групової ідентичності, другі – як особливу форму буття етнічних спільнот, треті – як такі риси, що проявляються лише у порівнянні з рисами інших етнічних спільнот, четверті –як наявність протиставлення "ми – вони".
17. Правові заходи запобігання виникненню етнонаціональних конфліктів.
Запобігання міжетнічним конфліктам — складова дієвої етнополітики в державі . Найважливішими діями можуть бути: • вироблення програми (заходів) щодо прогнозування та запобігання конфліктним ситуаціям;
• забезпечення національним меншинам доступу до політичного впливу в усіх сферах суспільного життя;
• утвердити справедливе представництво етносів у виборчій системі;
• сформувати правові відносини, зорієнтовані на забезпечення рівності прав усіх громадян;
• використання системи економічних пільг (регіональні інвестиції, субсидії, регіональні програми);
• забезпечення облаштування та соціальної адаптації осіб, що повертаються з місць депортацій;
• розв'язання нагальних соціальних проблем біженців і мігрантів;
• періодична модернізація механізму державного регулювання етнонаціональних процесів на різних рівнях;
• створення інформаційної системи етносоціального і етнодемок-ратичного моніторингу прогнозування й оцінка розвитку етно-політичних та міжетнічних проблем, розробка інструментарію їх завчасного попередження та ін.;