9. Еволюція історико – методологічних підходів у визначенні понять – етнічність, примордіалізм, конструктивізм.

Є підстави вважати, що справді наукові дослідження феномену етнічності започаткував ще у другій половині XIX століття видатний, але незаслужено призабутий французький історик і філософ Ернест Ренан. Помітний внесок у розробку' концепцій етнічності зробили також відомий представник австромарксизму Отто Бауер та російський філософ Микола Бердяєв. І хоча ці вчені аналізували питання історії виникнення і розвитку націй (національностей), їх основні положення й висновки вповні можуть бути віднесені до концепцій етнічності та етнічної групи. Етнічність – це такі збережені і передавані з покоління в покоління звички, від яких людина неспроможна відмовитись, але може внести до них певні корективи... Примордіалізм — термін, який походить від англійського слова — споконвічний. Прихильники примордіалізму відстоюють ідею про те, що етнос і нація існували з давніх давен. Суть цієї теорії викладена у працях англійського етнолога Ентоні Сміта, американця Гуннара Нільссона, радянських учених Юлія Бромлея та Льва Гумільова. Прихильниками її є більшість українських вчених, наприклад, історик Ярослав Дашкевич. Вони розглядають етнос як своєрідний історико-біологічний феномен, що ґрунтується на неусвідомленій, "природній", афективній прив'язаності людей до свого народу, а виникнення нації пов'язують із певним етапом у розвитку етносу. Конструктивістська концепція розуміння феномена етнічності - найхарактерніша для західних етнологів - постала в 60-х роках нашого століття як реакція на процеси національно-культурного відродження та зародження етнічного сепаратизму. В Україні вони починають виявлятися лише тепер, oтже, природно, набуває популярності конструктивістська етнологічна концепція, потрібна, насамперед, як інструмент для побудови громадянського (а не етнонаціонального) суспільства, для якого характерний високий ступінь автономності особи.

10. Типологія етнічних конфліктів.

Види етнічних конфліктів виокремлюють за такими критеріями: інтенсивність прояву, масштаби прояву і мета боротьби між конфліктуючими сторонами.

До основних видів етнічних конфліктів відносяться:

1. за інтенсивністю проявів: - швидкоплинні; - ті, що протікають в'яло.

2. за масштабами прояву: - локальні; - регіональні; - глобальні.

3 за цілями, які ставлять перед собою конфліктуючі сторони у боротьбі: - соціально-економічні (висуваються вимоги громадської рівності); - культурно-мовні (висувається вимога збереження чи відродження функцій мови і культури етнічних спільностей); - політичні (етнічні меншини добиваються політичних прав - автономії); - територіальні (на основі зміни кордонів, приєднання до інших держав).

Окрім відкритих є приховані міжнаціональні конфлікти, які ще не переросли у відкрите протистояння. Так, між домінантною етнічною спільнотою і етнічною меншістю конфліктні дії можуть протікати як у відкритій, так і у прихованій формі чи у формі соціальної конкуренції (тліючий конфлікт).

Конфліктні дії виникають за тих умов, якщо протидіючі сторони усвідомили несумісність своїх інтересів і мають відповідну мотивацію, тобто конфлікт знаходиться на стадії усвідомлення та емоційного дозрівання.

Однією з типологій є поділ етнополітичних конфліктів за особливостями суб'єктів супротивних сторін. Виділяють конфлікти між етнічною групою та державою (Абхазія, Нагірний Карабах, Країна басків) та конфлікти між етнічними групами (серби та албанці в Косово; киргизи і узбеки в Ошській області).

Виділяють етнополітичні конфлікти за сферами проявів та причинами виникнення (етнотериторіальні, етноекономічні, етнокультурні, етнорелігійні, етнопсихологічні, етноісторичні тощо).