29. Індекси Лернера та Герфіндаля-Хіршмана, їх переваги, недоліки та значення для оцінки процесу монополізації конкурентних ринків.

Індекс Лернера – показник, який характеризує ступінь контролю монополіста за ринковою ціною і дозволяє виміряти рівень прибутковості.

Висока норма прибутку взагалі є ознакою монополії. Оскільки у довгостроковому періоді граничні витрати виробництва фірми дорівнюють її сукупним середнім витратам (LMC = LAC), індекс Лернера можна записати у такий спосіб:

Отже, згідно з індексом Лернера висока норма прибутку (Pr') також може розглядатися як показник монопольної влади.

Для досконалої конкуренції, де фірми не мають змоги впливати на ціну і довгострокова рівновага встановлюється на рівні MR=MC=P=AC, індекс Лернера дорівнює 0. Для монополії він коливається від 0 до 1, і чим більшою є величина індексу, тим більша монопольна влада.

Індекс Герфіндаля характеризує рівень концентрації виробництва у галузі і ступінь монополізації галузевого ринку. Він обчислюється за формулою:

I_HH = S₁² + S₂² + … + S_n² = ∑ S_i²,

де S_i – питома вага випуску окремої фірми у відсотках, починаючи з найбільшої (S₁) і закінчуючи найменшою (S_n) фірмою галузі.

Для чистої монополії індекс Герфіндаля має максимальне значення і дорівнює 10 000 (I_HH= 100² = 10 000). Для досконалої конкуренції він не може перевищувати 100 пунктів, тому що частка окремої фірми майже ніколи не буває більшою за 1 %. Галузь вважається висококонцентрованою (монополізованою), якщо I_HH ≥ 1800.

Індекс Герфіндаля використовується в реальній господарській практиці для вирішення питань про надання державного дозволу і проведення державної реєстрації всіх видів злиття та об’єднання фірм. Якщо внаслідок об’єднання або злиття індекс Херфіндаля у традиційно конкурентних галузях США зростає більш, ніж на 100 пунктів, а у висококонцентрованих – більш ніж на 300 пунктів – об’єднання фірм може бути заборонене.

Позитивні зовнішні ефекти і їх вплив на ефективність економіки. Недовиробництво економічних благ.

Зовнішні ефекти, які також називають побічними ефектами, ефектами переливу, або екстерналіями (externalities), побічні наслідки діяльності , які не регул ринком і впливають на інтереси третіх осіб як у сфері виробництва так і споживання.

Зовнішні ефекти можуть бути позитивними і негативними, а їхня дія полягає у виникненні вигод або некомпенсованих витрат у третіх осіб, що є учасниками відповідних ринкових угод, тобто у тих суб’єктів, хто безпосередньо не виробляє, не споживає і не торгує даними благами.

Позитивні зовнішні ефекти (positive externality) мають місце, коли виробнича або споживча діяльність певних економічних агентів веде до збільшення корисності або доходу (прибутків) будь-яких інших суб’єктів.

За позитивного зовнішнього ефекту гранична суспільна вигода (MSB) складається з граничної приватної (МРВ) і граничної суспільної вигоди (МЕВ), а саме:

MSB = MPB + MEB.

За позитивного ефекту переливу суспільна гранична корисність перевищує приватну MSB > MPB. Отже крива граничної суспільної корисності розташовуватиметься вище лінії сукупної приватної корисності. Це означає, що конкурентний ринковий механізм завжди забезпечуватиме менший обсяг випуску (споживання) благ, що мають додатний ефект переливу, порівняно з суспільно доцільним обсягом їх випуску, який визначається суспільною граничною корисністю