- •1. Державне управління як суспільне явище.
- •2. Методи дослідження та види державного управління.
- •1. Загальні методи дослідження явищ і процесів управління;
- •3. Цілі державного управління та забезпечення їх реалізації.
- •4. Принципи державного управління та його функції.
- •5. Особливості державного управління та його відмінність від приватного.
- •7. Держава як суб’єкт управління суспільними процесами.
- •8. Теорії виникнення держави та їх суспільна значимість. Основні риси держави.
- •9.Типологія держави, її устрою та вплив на управління
- •1. За формою правління держава:
- •2. За формою державного облаштування (устрою) :
- •3. По діючому державному (політичному) режиму:
- •75. Конституція України про державний устрій
- •12. Наукові школи та теорії державного управління.
- •Теорія «клієнталістської моделі» державного управління
- •10. Суспільні функції держави та їх еволюція.
- •71. Визначення пріоритетів стабілізації розвитку економіки та державне управлінське забезпечення.
- •15.Японська модель державного управління.
- •11. Економічна культура та її складові.
- •13.Інституційні чинники та моделі державного управління.
- •14.Американська модель державного управління.
- •32. Характеристика державних цільових програм економічного, соціального та інноваційного розвитку.
- •16.Європейська бюрократична модель державного управління.
- •17.Конституційно-правові засади розмежування гілок влади в Україні та їх реалізація.
- •77. Класифікація та види державного управління
- •18. Законодавча влада та державне управління.
- •19. Інститут Президента та його вплив на процес державного управління.
- •37. Контрольна влада у системі управління, її органи та форми діяльності.
- •20. Організаційна структура, функції та єдність виконавчої влади.
- •104.Стратегічне управління та формування програми діяльності органів державної влади.
- •39. Управління природними ресурсами та державними підприємствами.
- •31. Програмування як елемент державного управління: суть, методи, технологічні етапи та види.
- •26. Громадянин в державному управлінні. Взаємовідносини громадян і органів державного управління.
- •21. Судова влада та забезпечення законності в державному управлінні.
- •22. Регіональні особливості та регіональне управління: суть, цілі та специфіка.
- •23. Інституційно-правові, організаційні, фінансово-економічні та соціально-психологічні важелі регіональної політики держави.
- •49. Основні напрями соціальної політики держави щодо економічно активного населення.
- •24. Місцеве самоврядування: суть, основні ознаки, принципи та моделі управління.
- •25. Особливості здійснення самоврядування в містах Києві та Севастополі.
- •27. Планування – вихідна ланка управлінської діяльності.
- •28. Прогнозування: суть, функції, принципи та класифікація.
- •30. Характеристика параметрів прогнозу соціально-економічного розвитку України на коротко- та середньостроковий періоди.
- •47. Державне регулювання аграрного сектору економіки та торгівлі.
- •33. Субординація в організаційній структурі державного управління: підпорядкованість, підконтрольність та підзвітність.
- •84. Місцеве самоврядування в Україні
- •34.Реординаційні зв’язки та координація в державному управлінні.
- •59. Складові менеджменту органу державної влади.
- •35. Управлінська діяльність: загальні риси, методи та технології.
- •46. Інноваційно-інвестиційна політика держави, методи та інструменти.
- •36. Процес прийняття рішень в державному управлінні та мотивація.
- •101.Державне регулювання аграрного сектору: суб’єкти, об’єкти, цілі, завдання, інструменти впливу
- •38. Роль самоврядування, громадських організацій та органів масової інформації в забезпеченні контролю.
- •48. Соціальна політика держави: необхідність, сутність, цілі та принципи.
- •93.Управління державними фінансами та грошовою масою
- •41. Управління доходами та видатками держави.
- •42. Управління борговими зобов‘язаннями та забезпечення стабільності в суспільстві.
- •50. Діяльність держави щодо вразливих верств населення
- •43. Державне регулювання економіки, цілі, функції, методи та межі.
- •51. Національна безпека та її вплив на інститути держави
- •44. Регуляторна політика у сфері малого та середнього підприємництва.
- •67. Економічна оцінка ефективності функціонування органу державної влади.
- •45. Державне регулювання ринку фінансових послуг та зовнішньої економічної діяльності.
- •53. Управління енергетичними ресурсами та ризики підприємництва.
- •52. Державне управління і сфера особистого життя людини.
- •83. Типи та форми держави
- •54. Державне страхування в системі державного управління.
- •60. Стратегічне управління та формування програми діяльності органу державної влади.
- •55. Гуманітарна сфера та державна політика. Види політики та їх цілі.
- •94.Державне управління малими та середніми підприємствами: об’єкти, суб’єкти, завдання, інструменти та методи.
- •56. Специфіка управління сферами культури, ідеології та формування суспільної свідомості.
- •63. Ресурсне, правове та інформаційне забезпечення діяльності органу державної влади.
- •57. Державне управління розвитком науки, освіти, туризму та спорту.
- •58. Вплив держави на розвиток охорони здоровя, молодіжної політики та інформаційного простору.
- •68. Раціоналізація державного управління.
- •61. Організаційна структура органу державної влади.
- •62. Функціональний аналіз та контролінг діяльності органу державної влади.
- •64. Державна служба: організація, види функції та мотивація.
- •65. Державна кадрова політика.
- •69. Концептуальні засади реформування державного управління в Україні.
- •88. Різниця між державним та приватним управлінням
- •95.Конституційні засади безпеки життєдіяльності людини
- •70. Державне та регіональне управління в контексті трансформаційних та кризових явищ.
- •Криза управління.
- •91. Конституційні засади державної служби України
- •72. Запровадження режиму економії в діяльності органів державної влади.
- •96.Ресурсне, інформаційне та правове забезпечення органів державної влади.
- •90.Соціальна політика: необхідність, сутність, об’єкти, суб’єкти.
- •73. Створення сучасного нормативно-правового, наукового та інформаційного забезпечення системи державного управління.
- •76. Особливості західноєвропейської бюрократичної моделі
- •74. Конституційні засади прав та обов'язки людини. (це 2 розділ Конституції)
- •78. Держава, її особливості та причини виникнення.
- •79. Засади виконаввчої влади в Укр. (Кабінет міністрів ( конституція).
- •89.Державне управління державними підприємствами: суб’єкти, об’єкти, принципи, інструменти.
- •97. Приватний сектор
- •85. Теорії та школи ду
- •86. Засади законодавчої влади в Україні.
- •92.Функціональний аналіз і контролінг управління органів державної влади
- •98.Управління енергетичними ресурсами та ризики підприємництва
- •100.Державна служба:функції, види, організація, мотивація.
- •102.Національна безпека: суб’єкти, визначення, принципи, складові.
- •103.Конституційні засади охорони здоров’я, фізичної культури, спорту.
- •29. Вплив методів прогнозування на вибір пріоритетів державного управління.
58. Вплив держави на розвиток охорони здоровя, молодіжної політики та інформаційного простору.
Державне управління в галузі охорони здоров’я» - це ефективна діяльність держави щодо управління складовими системи цієї галузі з метою повного задоволення потреб громадян України у збереженні та зміцненні здоров’я, у отримані всіх необхідних санітарних та медичних умов, шляхом реалізації державної політики. Державна політика швидко виявляє назрілі серйозні проблеми, і однозначно встановлює та врешті решт усуває її причини виникнення, знаходить рішення та позитивні шляхи для подолання таких серйозних проблем. Кабінет Міністрів України та Міністерство охорони здоров’я України, а також в межах своїх певних повноважень органи місцевого самоврядування беруть на себе відповідальність за вирішення важливих питань щодо припинення діяльності будь-якого закладу охорони здоров’я у разі наявних порушень ними законодавства про охорону здоров’я.
Стpуктуpні зaвдaння деpжaвнoї пoлітики у cиcтемі oхopoни здopoв'я включaють :
1. зниження зaхвopювaнocті нacелення,
2. пoліпшення медикaментoзнoгo тa мaтеpіaльнo-технічнoгo зaбезпечення oхopoни здopoв'я,
3. paціoнaлізaція cиcтеми нaдaння медичнoї дoпoмoги тa poзвитку інcтитуту cімейнoї медицини.
4. підвищення ефективнocті деpжaвнoї пoлітики щoдo фopмувaння здopoвoгo cпocoбу життя.
Молодіжна політика є напрямом діяльності держави, ціль якої – створення необхідних соціально-економічних, політико-правових, організаційних умов та гарантій для соціального становлення і розвитку молоді, реалізації творчого потенціалу молодого покоління в інтересах розвитку суспільства.
До молодіжної державної політики належать:
Система ідей, теоретичних положень про місце і роль молоді, молодого покоління в суспільстві,
Практична діяльність суб’єктів такої політики,
Частина політики держави щодо соціалізації молодих громадян і відтворення трудових ресурсів.
Суб*єктами молодіжної державної політики є держава, її органи виконавчої влади, політичні пратії, громадські організації і об*єднання , профспілки, соц.. інститути. Таким чином, молодіжна державна політика – це:
А) приорітетний і специфічний напрям у діяльності держави, її органів з метою створення певних умов та соціальних гарантій для соціального становлення і розвитку молоді, самореалізації в особистих та суспільних інтересах;
Б) механізм взаємовідносин держави з молоддю стосовно реалізації її інтересів, запитів, потреб.
Важливе значення в сфері управління культурою має інформація. Законом України «Про інформацію» (із змінами та доповненнями) встановлено загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплено право на інформацію, її систему, джерела, визначено статус учасників інформаційних відносин, урегульовано доступ до інформації та забезпечення її охорони й захист особи та суспільства від неправдивої інформації.
Масова інформація – це публічно поширювана друкована й аудіовізуальна інформація. Друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса) – газети, журнали, бюлетені тощо та разові видання з визначеним тиражем. Аудіовізуальними засобами масової інформації є: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.