32. Характеристика державних цільових програм економічного, соціального та інноваційного розвитку.

Державна цільова програма – це комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням.

Метою розроблення ДЦП є сприяння реалізації державної політики на пріоритетних напрямах розвитку держави, окремих галузей економіки та адміністративно-територіальних одиниць; забезпечення концентрації фінансових, матеріально-технічних, інших ресурсів, виробничого та науково-технічного потенціалу, а також координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій для розв'язання найважливіших проблем. Цілі, на які має бути спрямована ДЦП, зумовлені стратегією соціально-економічної політики держави, наявністю певної конкретної або кількох суміжних соціально-економічних проблем.

За своєю спрямованістю ДЦП поділяються на економічні, наукові, науково-технічні, соціальні, національно-культурні, екологічні, оборонні, правоохоронні та ін.

Метою наукових програм є забезпечення виконання фундаментальних досліджень у галузі природничих, суспільних і технічних наук.

Науково-технічні (інноваційні) програми розробляються для розв'язання найважливіших науково-технічних проблем, створення принципово нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, іншої наукоємної та конкурентоспроможної продукції.

Соціальні програми мають передбачати розв'язання проблем підвищення рівня та якості життя, проблем безробіття, посилення соціального захисту населення, поліпшення умов праці, розвиток охорони здоров'я та освіти.

16.Європейська бюрократична модель державного управління.

Західноєвропейська бюрократична моделі містить всі форми державного правління, за винятком президентської, і ґрунтується, як правило, на партійній системі обмеженого політичного плюралізму. Для неї характерні закрита система державної служби (за винятком ВБ), кадрова, наймана і змішана системи набору державних службовців.

Суттєвою особливістю західноєвропейського менеджменту є колективна робота команди на чолі з лідером (менеджером).

Західноєвропейській системі державного управління належать такі основні принципи:

Принцип успішності – управління через результати разом з оцінкою ефективності діяльності;

Принцип ефективності - економізація діяльності державної адміністрації (яку цінність отримує суспільство за виділені кошти?);

Принцип прозорості – певна відкритість діяльності по відношенню до клієнтів адміністрації та інших зацікавлених осіб.

А також напрямки:

• перехід від культури дотримання права до культури досягнення результатів (так як головним завданням державного управління є створення умов та надання благ і послуг суспільству);

• підвищення ефективності державного управління через краще розпорядження суспільними засобами (раціоналізація державних витрат) і т.д.;

• процеси, за допомогою яких суб’єкт державного регулювання “переробляє ” доступні йому фінансові та нематеріальні ресурси на заплановані в стратегії результати.

Неабиякого розвитку набуло поняття «європейського адміністративного простору» – середовища, в якому європейські держави можуть ефективно взаємодіяти і співпрацювати. Зокрема, європейський адміністративний простір спирається на:

1. Європейські принципи державного управління:

- відкритість і прозорість;

- активну участь громадян;

- підзвітність;

- результативність;

- узгодженість.

2. Єдині стандарти, наприклад, спільні цінності, які регулюють організацію державної служби:

- неупередженість і доброчесність державних службовців;

- професійність;

- політична нейтральність державної служби;

3. Спільні норми і принципи адміністративного права:

- право бути вислуханим у процесі адміністративного провадження та прийняття рішення;

- право на дієву систему державного управління, здатну ефективно реалізувати законодавство Співтовариства;

- зобов’язання органів державної влади діяти відповідно до покладених на них завдань;

- обґрунтованість і доцільність адміністративних рішень;

- своєчасність дій та рішень державних органів;

- нагляд за функціонуванням адміністрації та право оскарження адміністративних рішень у суді;

- можливість призупинення або скасування неправомірного адміністративного рішення або невиправданих заходів;

- відповідальність держави за неправомірні адміністративні дії та інше