60. Стратегічне управління та формування програми діяльності органу державної влади.

Стратегічне управління виступає важливим інструментом розширення масштабності функціональних повноважень органів державної влади. Саме корпоративні стратегії за своєю методологією спрямовані на забезпечення цілеспрямованості та системності запровадження стратегічних ініціатив у системі органів державної влади.

Систематизуючи основні дослідницькі підходи до розуміння сутності корпоративної стратегії та визначення її місця в системі стратегічного управління органами державної влади, слід особливу увагу приділити аналізу її основних характеристик. До таких характеристик варто віднести:

• масштаб діяльності органу державної влади, що визначає, якими видами та напрямами діяльності він повинна займатися;

• зв'язок складових, який показує, що лежить в основі узгодження структурних підрозділів

• метод управління масштабом і зв'язком (метод внутрішнього розвитку, створення стратегічного союзу), що використовується для зміни масштабів і забезпечення внутрішньої єдності організації

стратегічна діяльність органів державної влади, які набувають характеристик корпоративного центру, нових модернізаційних форм, які проявляються через таке:

• автономний вплив: структурний підрозділ органу державної влади підвищує автономну якість роботи організаційних одиниць;

• вплив взаємозв'язків: структурний підрозділ органу державної збільшує цінність взаємозв'язків між організаційними одиницями;

• функціональний вплив: конкретний орган державної влади забезпечує

функціональне управління своїх організаційних одиниць;

корпоративний розвиток: організаційна структура органу державної влади створює структуру портфеля організаційних одиниць, які забезпечують ефективність реалізації відповідних державно-управлінських рішень.

Середовище прямого впливу на орган влади:

• Постачальники ресурсів,Неформальні організації,

• Споживачі.ю Законодавчі та інші нормативні акти держави,Вищестоящий за організаційно-правовим рівнем орган.

Середовище непрямого впливу на орган влади:

-Міжнародні події,

-Стан економіки,

-Науково-технічний прогрес,

-Політичні фактори,

-Соціальнокультурні фактори.

55. Гуманітарна сфера та державна політика. Види політики та їх цілі.

Якщо брати до уваги саме культурно-соціальну сферу, то важливим є не лише фактор матеріальний, а й духовні потреби людей. З боку країни, виконується забезпечення естетичних та моральних норм виховання людей, освіта, задоволення соціально-культурних потреб за допомогою законодавства. Спільність галузей законодавства в сфері соціально-культурного будівництва проявляється в єдності мети, принципів, методів правового регулювання, у єдиній їх службовій ролі в суспільстві.

Процеси державотворення в Україні вимагають дальшого підвищення якості державного керівництва соціально-культурним будівництвом, формування на основі найсучасніших досліджень стилю цього керівництва розвитку методів управління з врахуванням специфіки цієї сфери суспільних відносин.

Зміст державного управління соціально-культурною сферою в Україні включає:

-правове регулювання відносин шляхом прийняття законодавчих актів, рішень органів держ. влади, спрямованих на реалізацію державної політики у цій сфері;

-створення системи центральних та місцевих органів державного управління конкретними галузями соціально-культурної сфери;

-вжиття орг. та інших заходів щодо вдосконалення структури та покращення орг.-ї, підвищення ефективності роботи;

-визначення пріоритетів держ політики в цій сфері в конкретний період розвитку держави шляхом розробки та реалізації цільових комплексних програм;

-створення системи соц.. гарантій та захисту прав громадян у конкретних галузях соціально-культурної сфери;

-здійснення фінансування й матеріально-технічного забезпечення соціально-культурної сфери; виділення у державному та місцевих бюджетах цільових коштів на фінансування державної політики в конкретних галузях соціально-культурної сфери, залучення матеріальних і фінансових ресурсів підприємств, установ й організацій, об'єднань громадян, що функціонують у соціально-культурній сфері;

– створення розгалуженої мережі державних соціально-культурних закладів та установ широкого й різноманітного призначення з урахуванням специфіки того чи іншого регіону (економічної та соціальної структури, традицій, демографічного складу населення, особливостей географічного й кліматичною характеру тощо). Гуманітарна сфера: - Розвиток освіти; -Молодіжна політика; - Фізична культура і спорт; - Культурний розвиток

За сферою суспільних відносин до головних функцій держави належать гуманітарні (соціальні), що є засобом охорони та реалізації основних прав і свобод особи, зокрема у сфері охорони здоров я, екології, освіти, культури, науки, соціального захисту тощо.

В гуманітарній сфері держава повинна забезпечити кожній людині належні умови життя на засадах свободи, справедливості і солідарності.

Державна гуманітарна політика - це система і послідовна діяльність держави у відносинах з людиною зокрема і суспільства в цілому, що здійснюється через органи державної виконавчої, законодавчої та судової влади при залученні громадськості і з урахуванням основних прав людини і ставить за мету досягнення високого життєвого, духовного та інтелектуального рівня особистості, як у її власних інтересах, так і в інтересах держави Україна в цілому.

Гуманітарну політику держави можна визначити і як систему принципів, цілей, механізмів, послідовних заходів, що спрямовані на:

- створення умов для гуманітарного розвитку суспільства;

- соціальну динаміку освіти, науки, культури;

- забезпечення інтелектуально-духовної безпеки людини;

- реалізацію її гуманітарних, духовних потреб;

- формування і збагачення творчого потенціалу особи;

- всебічну самореалізацію сутнісних сил особистості, її духовності