68. Поняття та ознаки цивілізації. Взаємозв'язки культури і цивілізації

У першій третині XIX ст. американський соціолог Л. Морган позначив терміном "цивілізація" певну велику епоху історичного розвитку людства, яка йшла за епохами дикунства та варварства у вихідному значенні латинський термін "civilis" перекладається як "громадський" та "міський". Епоху цивілізації характеризують: міста, виникнення сім’ї, виготовлення та використання металів, поява держави та відкриття і використання письма.

Цивілізація ніби концентрує переважно ті сторони суспільного життя, які забезпечують функціонування технологічної складової культури, а не її смислових засад. Першими гаслами цивілізації стають "зручність, ефективність, комфорт". Через це вже у XIX ст. виникають ідеї протиставлення культури та цивілізації одне одному, але виразно це протиставлення було подано у концепції "морфології культури" О. Шпенглера, у деяких міркуваннях М. О. Бердяева.

Цивілізація може виникнути і виникає лише на ґрунті певних культурних досягнень; в цьому сенсі вона дійсно постає майже тотожною культурі. Але й при цьому вона відрізняється від культури як своїми функціями, так і цільовим спрямуванням. Не співпадаючи із культурою, цивілізація стає важливим стимулом та соціально-історичною формою розвитку культури. А тому слід визнати, що культура та цивілізація постають двома різними сторонами людського суспільно-історичного буття; їх протистояння, але і взаємне стимулювання постає нормальним явищем і одним із джерел розвитку суспільства.

Культу́ра (лат. Culture — «обробіток», «обробляти») — сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії.

Цивілізація - це такий рівень і стан суспільства, якому притаманні високий злет культури та її ефективне функціонування в усіх галузях буття суспільства.

О.Шпенглер у своїй праці "Занепад Європи" усю історію людства подає як послідовність окремих культур, кожна з яких проходить у своєму розвитку два етапи: етап власне культури (доба смислотворення, творчих пошуків, ствердження особистості) та етап цивілізації (доба панування техніки, міста, людських мас).

69. Глобалізація як явище сучасного світу. Позитивні і негативні наслідки

Поява в науковій літературі терміну «глобалізація» датується кінцем 1960-х рр., проте в першій половині 1990-х рр., коли фактично будь-які політичні, економічні і соціальні зміни в світі почали розглядатися під кутом положень даної концепції. У науковий оборот термін «глобалізація» вперше був введений відомим американським економістом і фахівцем в галузі управління виробництвом Т. Левіттом. Він позначив цим словом феномен злиття ринків окремих товарів, вироблюваних великими багатонаціональними корпораціями (БНК). Філософи основну увагу надають дослідженню проблем, пов'язаних з універсалізацією людських цінностей. Глобалізація – це сукупність сучасних явищ, процесів та структур, яку можна виразити у взаємозалежності, взаємопроникненні та взаємообумовленості самих різних компонентів сучасного світу та світової спільноти.

Зміни в різних сферах людської діяльності.

а) Продаж послуг все тісніше переплітається з виробництвом та збутом товарів, експортом капіталу, інтелектуальним обміном. Одним з ключових важелів глобалізації всіх сфер суспільного життя стала інтернаціоналізація грошових відносин; б) В науці та освіті відбувається глобалізація дослідницької і учбової діяльності незалежно від географічних і політичних меж. Ця форма співдружності учених одержала назву «віртуальна лабораторія»; в) Швидко міняється культурне життя людей практично на всій планеті. Глобальний вплив на культуру окремих країн може мати небажані наслідки, коли їх традиційні культурні цінності виявляться під загрозою зникнення.

Суперечності глобалізації:

а) посилення конкурентної боротьби; б) суперечності між глобальними ринками та інтересами окремих країн і груп людей; в) наростання соціальної нерівності; г) посилення загрози соціально-економічної, суспільної та особистої безпеки; д) загроза навколишньому середовищу.

Перспектива формування цілісного, неподільного світу в процесі глобальної економічної інтеграції — об'єктивна неминучість, зумовлена природною ходою суспільної еволюції. Цілісний, неподільний світ на грунті єдиного економічного простору тим хороший, що він виключить з життя людського можливість зіткнення у вигляді руйнівних війн.