27.Назвіть і охарактеризуйте основні новоутворення молодшого шкільного віку. Свою відповідь проілюструйте прикладами.

В молодшому шкільному віці, у порівнянні з дошкільним, відбувається значне зміцнення скелетно-м'язової системи, відносно стійкою стає серцево-судинна діяльність, більшої рівноваги набу­вають процеси збудження й гальмування. Все це виключно важливо тому, що початок шкільного життя - це початок особливої навчаль­ної діяльності, де слід дотримуватися нових норм поведінки, вміти підпорядковувати свої бажання новому розпорядку тощо.

Основними новоутвореннями психіки молодшого школяра є довільність як особлива якість психічних процесів, внутрішній план дій та рефлексія, розвиток нового пізнавального ставлення до дійсності, орієнтація на групу ровесників. Процес такої перебудови має декілька етапів. Особливо чітко виділяється етап первинного входження дитини у нові умови шкільного життя.

До початку навчання діти, як правило, позитивно сприймають перспективу шкільних занять. Можна навіть говорити про наявність у них своєрідної потреби, не стільки в навчанні, оволодінні знаннями, вміннями й навичками, а потреби стати школярем, що зводиться до бажання змінити своє положення як маленької дитини. На початковому етапі навчання у дитини зберігається ставлення до учіння як до цікавої та захоплюючої своєю новизною ситуації. Критичний момент настає дуже швидко, через 2-3 тижні. Виявля­ється, що навчання - праця, яка вимагає вольових зусиль, мобіліза­ції уваги, інтелектуальної активності, самообмеження.

Слід пам'ятати, що інтерес молодшого школяра до навчальної діяльності проходить декілька етапів: 1) інтерес до самого процесу навчальної діяльності; 2) інтерес до результату діяльності; 3) інте­рес до змісту навчальної діяльності.

Для першого етапу шкільного життя характерно те, що дитина підкоряється вимогам вчителя, який регулює її поведінку вдома та в школі, а також починає цікавитися змістом самих навчальних предметів. Сприятливе проходження дитиною даного етапу свідчить про позитивну готовність до занять. Але не далеко всі першокласники володіють нею.

Основні типи труднощів та їх подолання

Найбільш часто спостерігаються три типи труднощів. Перший тип пов'язаний з особливостями нового шкільного режиму. Без необхідних звичок у дитини з'являється надзвичайна втома, зриви у навчальній діяльності, пропуск режимних моментів. Другий тип витікає з характеру взаємовідносин з вчителем, з товаришами з класу, у сім'ї. Третій тип труднощів школярі відчувають в середині навчального року.

Оскільки на початковому етапі діти отримують готові знання й визначення, які необхідно запам'ятати та використати в необхідних ситуаціях, то поле інтелектуального пошуку дитини досить невели­ке, пізнавальна самостійність суттєво обмежена. У результаті часто настає апатія та байдужість. Найбільш правильний спосіб попереди­ти це полягає в тому, щоб діти отримували на уроці достатньо складні навчальні пізнавальні задачі, стикалися з проблемними ситуаціями, вихід з яких вимагає оволодіння певними поняттями.