24Яка діяльність є провідною для старшокласників? Назвіть основні новоутворення ранньої юності.

Старшокласники, для яких головною є навчально-професійна діяльність, починають розглядати учіння як необхідну базу, передумову майбутньої професійної діяльності

Нова соціальна позиція старшокласника змінює для нього значущість учіння. Інтерес до навчання у них підвищується. Це пов'язано з тим, що складається нова мотиваційна структура учіння. Домінуюче місце займають мотиви, що пов'язані з самовиз­наченням та підготовкою до самостійного життя. Ці мотиви набувають особистісного змісту та стають дієвими..

Закінчуючи школу, старшокласники повинні бути психологічно готовими до дорослого життя. Поняття „психологічної готовності" передбачає у даному випадку наявність потреб та здібностей, що дозволяють випускнику школи найповніше реалізувати себе у професійній діяльності, громадському житті, майбутньому сіхмейному житті.

Передусім, це: по-перше, потреба у спілкуванні з іншими людьми, потреба та здатність творчо працювати;

по-друге, вміння теоретично мислити, орієнтуватися у різноманітних подіях, що відбуваються в сучасному світі, що виступає у формі наукового, теоретичного світогляду;

по-третє, наявність розвиненої рефлексії, за допомогою якої забезпечується свідоме та критичне ставлення до себе.

Сформувавшись, ці якості утворюють психологічну базу для соціального та особистісного самовизначення школярів -центрального новоутворення раннього юнацького віку.

Головною ознакою цього періоду є потреба юнака зайняти внутрішню позицію дорослої людини, вибрати професію, усвідомити себе членом суспільства, виробити світогляд, обрати свій життєвий шлях. Самовизначення означає не автономію від дорослих, а чітку орієнтацію та визначення свого місця у дорослому світі.

В основі ставлення до світу професій лежить запозичений досвід - відомості, отримані від батьків, знайомих, друзів, однолітків, з книжок, кінофільмів, телепередач. Досвід цей звичайно абстрактний, тому що не пережитий, не вистражданий людиною. Переважна більшість старшокласників обирає професію більш-менш стихійно. Суттєві фактори професійного самовизначення - це віковий період, в якому здійснюється вибір професії, рівень інформованості та рівень домагань старшокласників.

Юність - це перехід від фізіологічної зрілості до зрілості соціальної, змістом якої є включення старшокласника до дорослого життя, засвоєння тих норм і правил, які існують у суспільстві. Соціальна зрілість в наш час настає пізніше, тому що необхідно значно більше часу для отримання необхідної освіти. Деякі особливості індивіда в ранній юності залежать від його когнітивного розвитку у цей період життя.

Новоутворення раннього юнацького віку. Централь­ним новоутворенням раннього юнацького віку є особистіс-не самовизначення, що постає як потреба юнаків і дівчат зайняти внутрішню позицію дорослої людини, усвідомити своє місце в суспільстві, зрозуміти себе і свої можливості. Нерідко на позначення цього феномена використовують поняття «ідентичність» — усвідомлена індивідом самото-тожність.

Ідентичність забезпечує неперервність минулого, тепе­рішнього і майбутнього індивіда. Вона утворює одну систе­му координат для організованих та інтегрованих форм по­ведінки у різних сферах життя людини, узгоджує особисті схильності і таланти з раніше пропонованими батьками, однолітками і суспільством ідентифікаціями. Допомагаю­чи людині визначити своє місце у суспільстві, особистісна ідентичність забезпечує основу для соціальних порівнянь — порівнянь себе з ровесниками, дорослими, своїм ідеалом, а також із собою в минулому, актуальному теперішньому, потенційному близькому і віддаленому майбутньому. Внут­рішнє чуття ідентичності (Его-ідентичності) допомагає ви­значити напрям, цілі і зміст майбутнього життя молодої людини. Формування його є, за твердженням Е. Еріксона, головним завданням та найважливішою проблемою юнос­ті. З цим пов'язана властива ранньому юнацькому віку криза ідентичності — особливий момент розвитку, коли однаково динамічно наростає вразливість і розвивається потенціал особистості.

Формування ідентичності є тривалим і складним про­цесом. Він залежить від прийняття індивідом власних рі­шень (криза ідентичності), а також від взяття на себе зо­бов'язань щодо здійсненого вибору, системи цінностей чи майбутньої професійної діяльності. Основними варіантами становлення ідентичності, є зумовленість, дифузія, мора­торій та досягнення ідентичності.

Зумовленість. За такого варіанта формування ідентич­ності юнаки беруть на себе певні зобов'язання, не долаючи етапу прийняття самостійних рішень. їхній вибір професії, релігії чи ідеології заздалегідь визначений їхніми батьками чи вчителями, а не є результатом самостійних пошуків.

Дифузія. Молоді люди, які не визначили напрям свого життя, не мають змоги відповідно рухатися, перебувають у стані дифузії — невизначеності, яка їх особливо не хви­лює. Вони не пережили кризи, не обрали для себе профе­сійної ролі чи морального кодексу і навіть уникають думок про це.

Мораторій. Юнаки та дівчата переживають кризу ідентичності (період прийняття рішень), зайняті пошуком себе. їхні рішення стосуються вибору професії, релігійних чи етичних цінностей.

Досягнення ідентичності. Таким є статус юнацтва, яке вже пережило кризу ідентичності, усвідомило і взяло на себе відповідальність за своє життя як наслідок самостій­ного вибору. Передусім цей вибір стосується життєвого шляху, майбутньої професії і реалізується у намаганні жи­ти, дотримуючись значущих для себе моральних ціннос­тей, норм і правил.

Наближення моменту закінчення школи вимагає осо-бистісного і професійного самовизначення. Саме тому ран­ній юнацький вік пов'язаний з морально-особистісним (яким бути?), екзистенційним (у чому сенс життя?) і про­фесійним (ким бути?) виборами, які є взаємопов'язаними і здійснюються одночасно. їх рушійною силою є перехід від дитячої залежності до дорослої відповідальності і свободи.

Особистісне самовизначення юнаків. За своєю суттю особистісне самовизначення є процесом свідомого визна­чення суб'єктом своєї сутності та місця у системі суспіль­них відносин, світі, що виявляється в активному ставлен­ні людини до себе та навколишньої дійсності. У старших класах воно означає формування у хлопців і дівчат стійких та усвідомлених переконань; оволодіння нормами поведін­ки, принципами, ідеалами; вироблення умінь спостерігати та осмислювати явища навколишнього життя, розуміти себе. Обумовлюється воно не стільки системою засвоєних знань, скільки готовністю до прийняття рішень, самостій­них і відповідальних дій у нових ситуаціях.

Зміст особистісного самовизначення реалізується че­рез сенсотворення — формування у старшокласників за­гальних уявлень про сенс життя, пошук сенсу власного існування; мотивацію — спонукання до спрямованої ді­яльності особистості; самореалізацію і самовираження — свідоме утвердження особистістю власної позиції в пев­них проблемних ситуаціях. Центральним моментом в особистісному самовизначенні юнаків і дівчат є усвідом­лення себе суб'єктом самопізнання, самозміни, самовдос­коналення.

Професійне самовизначення старшокласників. Ак­тивні роздуми старшокласників над своїм майбутнім зде­більшого мають наслідком сформовану спрямованість що­до вибору професії. Ця їхня спрямованість ще нетривка, а багатьом із них властиві різноманітні вагання. їх свідчен­ням є одночасний інтерес до кількох професій, конфлікт між прагненнями і здібностями, між ідеалізованим бачен­ням майбутньої професії та реальними перспективами (учень хоче вступити до вищого навчального закладу, але це неможливо через низьку успішність чи відсутність коштів на оплату за навчання; інтерес учня не збігається з бажанням батьків). Старших школярів, які ще не визна­чилися у виборі професії, хвилює проблема вибору, і вони

часто спілкуються з цього приводу з однолітками та до­рослими.

У старших класах учні починають серйозно замислю­ватись і над своєю придатністю до роботи в тій сфері, яку для себе обирають. Під час вибору професії вони зважають не тільки на свої інтереси, а й на багато інших обставин, передусім порівнюють свої здібності, можливості з вимога­ми, які ставить до людини та чи інша професія. Цим зу­мовлений їхній інтерес до різноманітних аспектів психо­логії здібностей, мислення, самовиховання, у пізнанні яких неоціненною для них може бути допомога досвідче­ного спеціаліста з обраної сфери діяльності, педагога та шкільного психолога.

Крім самовизначення, важливими новоутвореннями раннього юнацького віку є відкриття внутрішнього Я, фор­мування цілісної Я-концепції, світогляду

25.Охарактеризуйте етапи становлення мовлення дітей 1-3 років. Поясніть твердження Л.С.Виготського: "Вік від одного до трьох років - це стадія сенситивності до мовних впливів".

Для ранньо­го дитинства основними видами діяльності є предметна ді­яльність, мовлення і гра.

Засобом здійснення предметної діяльності, знаряддям оволодіння суспільними способами використання предме­тів є спілкування. Попри те що емоційне спілкування пе­рестає бути провідною діяльністю в ранньому дитячому ві­ці, воно продовжує дуже інтенсивно розвиватися і стає мовним. Адже пов'язане з предметними діями спілкуван­ня не може бути тільки емоційним, воно повинне опосеред­ковуватися словом, яке стосується предмета.

Ранній дитячий вік є сенситивним (сприятливим) пері­одом для розвитку мовлення, оскільки саме в цей час ово­лодіння мовою є найефективнішим. До трьох років дитина оволодіває мовленнєвим диханням, засвоює майже всі зву­ки рідної мови. її словниковий запас становить 1200— 1500 слів, вона використовує поширені речення (5—6 слів), що свідчить про опанування основ синтаксису, вияв­ляє активність у мовному спілкуванні з дорослими та діть­ми, оволодіває експресивно-мімічними діями (усмішка, контакт очей, рухи, пози, дотики тощо). Якщо дитина з певних причин не має необхідних умов для розвитку мов­лення, то пізніше надолужити втрачене дуже важко. Тому на 2—3-му роках життя необхідно особливо інтенсивно займатись її мовленнєвим розвитком.

Вік від 1 до 3 років є сенситивним для розвитку мовлення. Па­сивний словниковий запас дитини швидко зростає. До 2 років вона розуміє всі слова, що стосуються її оточення. Спочатку засвою­ються назви дій, близьких предметів, потім назви іграшок, імена до­рослих, назви одягу, частин тіла й обличчя. У спільній діяльності з дорослими дитина поступово починає розуміти зв'язки між словами і реальністю (іди сюди, переступи, поклади тощо)- На 2-Зому році життя діти охоче слухають оповідання, казки, вірші, що збагачує їх пізнавальну активність.

При уважному ставленні дорослих до мовного розвитку дитини, при створенні проблемних ситуацій, де маля повинне висловитись, активний словниковий запас швидко зростає. Крім того, особливістю розвитку мовлення є поява дослівних і трислівних речень. Оскільки мовлення дитини звернене до інших людей, то воно має форму діалогу.

Дорослим слід пам'ятати, що, якщо раніше увагу дитини від предмета було легко відвернути, то тепер у неї створюються образи відсутніх предметів. Тому поведінка дитини може визначатись уже не тільки зовнішньою предметною ситуацією, а й внутрішніми спонуканнями.

Коли дорослі не враховують цих закономірних якісних змін у психіці дитини, в її стосунках з оточуючими, в її досягненнях і прагненнях, то в них виникають конфлікти з нею, які ведуть до зри­вів її поведінки, перших проявів неслухняності, перших примх, які психологи називають "кризою першого року", яка є результатом невідповідності нових прагнень і можливостей дитини старим формам взаємодії її з дорослими. Якщо батьки враховують те нове, що виникає у дитини, і надають їй більшої самостійності у межах її можливостей, то кризи не виникає.