Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ідпзк шпори.docx
Скачиваний:
11
Добавлен:
09.09.2019
Размер:
250.95 Кб
Скачать

51 .Виникнення Четвертої республіки. Конституція 1946 р. Та її правовий аналіз.

У перший період після звільнення управління Францією здійснював Тимчасовий уряд на чолі з Щ. де Голем. Уряд провів чистку державного апарату від коллабораціоністів, відновив дію Конституційних законів 1875 р., налагодив систему місцевого управління та самоврядування. Різні політичні партії мали власне уявлення щодо перспектив розвитку державного ладу Франції, але більшість з них одностайно вважали, що режим Третьої республіки має бути реформований.

У жовтні 1945 р. було проведено референдум, під час якого французи висловилися за скасування законів 1875 р. та за прийняття новоїКонституціїУстановчими зборами й затвердження її референдумом. На виборах до Установчих зборів (21 жовтня 1945 р.) більшість голосів зібрали комуністи, але запропонований ними проект Конституції (одно­палатний Парламент, обмеження влади Президента тощо) на референдумі (5 травня 1946 р.) більшість французів відхилила. У червні 1946 р. відбулися нові вибори до Установчих зборів. Другий проект Конституції був компромісним, позаяк взяв до уваги платформи різних політичних партій (передбачалася верхня палата Парламенту, підвищувався статус Президента та ін.). Цей проект було затверджено референдумам ІЗ жовтня 1946р. і він набрав чинності 24 грудня 1946р.

Це була 15-та Конституція в історії Франції. Вона складалася з Преамбули і 12 глав, які об'єднували 106 статей. Конституція у перших своїх статтях підтверджувала права та свободи людини і громадянина, проголошені Декларацією прав 1789 р. Франція проголошувалася неподільною, світською, демократичною та соціальною республікою. Парламент складався з двох палат: Національних зборів і Ради респуб­ліки. Обидві палати обиралися: Національні збори - на засадах загального та прямого виборчого права на п'ять років у кількості 627 депутатів (активне виборче право мали всі громадяни, котрим випов­нився 21 рік, а за наявності державних нагород - 18 років; пасивне право-23 роки, 10 років перебування у французькому громадянстві "зразкова поведінка" кандидата) за пропорційною, аз 1951 р. -за мажоритарною системами; Рада республіки - комунами й департаментами на засадах загального і прямого виборчого права у складі 320 депутатів (віковий ценз 35 років) терміном на шість років з ротацією половини складу один раз на три роки.

Законодавча влада зосереджувалась у Національних зборах, які не могли її нікому делегувати. Рада республіки наділялася лише дорадчими функціями, мала право вносити до законопроектів поправки, які однак не були обов'язковими для Національних зборів.

Главою держави проголошувався Президент, який обирався один раз на сім років на спільному засіданні обох палат і за погодженням з Національними зборами призначав голову уряду, державних радників, головував у раді міністрів, підписував і ратифікував міжнародні до­говори. Жодних надзвичайних повноважень Конституція Президен­тові не надавала. Більше того, кожний акт Президента підписував голова уряду й один з міністрів. Президент міг бути обраний знову тільки один раз. Члени родин, які царювали у Франції, не могли бути обраними на пост Президента республіки.

Органом виконавчої влади була Рада міністрів (уряд), яка без­посередньо очолювала державне управління. У її розпорядженні пере­бував значний апарат посадовців. Національні збори здійснювали контроль за роботою уряду та мали можливість більшістю голосів відмовити йому в довірі. Така відмова спричиняла відставку кабінету. Однак, якщо протягом 18 місяців відбулося дві зміни уряду, то останній міг розпустити Національні збори.

У 1951 р. Національні збори приймають резолюцію про перегляд Конституції 1946р. У1954 р. було проведено конституційну реформу, результатом якої стало фактичне посилення ролі й упливу Президента, розширення прав уряду та Ради республіки. Та ці зміни не давали мож­ливості вирішити всі проблеми, що постали перед республікою (соціально-політичні суперечності, підвищення цін, зростання залежності від США та ін.). Виникла загроза республіці. За цих умов через загрозу громадянської війни й небезпеку державного перевороту Національні збориї червня 1958 р.доручили генералові Ш. де Голлю сформувати новий уряд, надавши при цьому йому надзвичайні повноваження і майже не­обмежену владу. Шарль де Голь розпускає Національні збори на "кані­кули" і створює комісію для підготовки нової конституції. Цю Конститу­цію було схвалено на референдумі 28 вересня 1958 р. 5 жовтня 1958 р. Конституція П'ятої республіки Франціїнабрала чинності.