52.Форма держави системи органів влади за Конституцією Франції 1958 року.

Конституція П'ятої республіки Франції набрала чинності 5 жовт­ня 1958 р. Від 1789 р. це була 17-та Конституція в історії Франції, що "сформувала" 22-й від початку існування країни політичний режим. Перехідні положення Конституції надавали урядові право протягом 4-місячного строку з моменту її промульгації вживати всіх заходів законодавчого характеру, необхідних для застосування Основного Закону та функціонування державної влади. Використовуючи це положення, уряд до 5 лютого 1959 р. прийняв 296 ордоиансів, які створили нормативну базу для існування П'ятої республіки та встановлення нового конституційного режиму.

Конституція 1958 р. містить стислу Преамбулу й 15 розділів, які складаються з 92 статей. На відміну від конституцій інших зарубіж­них країн, у ній відсутні положення про соціально-економічну структуру суспільства, майже не говориться про його політичну систему (крім статті про партії), а також немає розділу про правовий статус особи. Та в Преамбулі Конституції є посилання до Декларації прав людини і громадянина 1789 р. та до Преамбули Конституції 1946 р. Тож чинна французька Конституція, фактично, складається з трьох актів: Конституції 1958 р., Декларації прав людини і громадянина 1789 р. і преамбули Конституції 1946 р.

Конституція встановила, що Франція є неподільною, світською, демократичною та соціальною республікою, в якій діє принцип народного суверенітету, що здійснюється народом через обраних ним представників і референдум. Вона також проголосила девіз "Свобода, рівність і братерство" та принцип "Правління народу, із волі народу і для народу". Конституція запровадила змішану рес­публіканську форму правління, проголосивши при цьому, що вона не може бути предметом перегляду. За формою територіально-політичного ладу Франція є складною унітарною державою.

Конституція визначила ієрархію органів влади: на першому місці -Президент, на другому - Уряд, і лише на третьому - Парламент. Саме президентська влада стала основою нового державного ладу. Президент обирався спочатку колегією вибірників, а з 1962 р. - прямими, загальними виборами один раз на сім років (з 2000 р. - на п'ять років) і має значні повноваження: виступає гарантом національної не­залежності й територіальної цілісності держави, призначає Прем'єр-міністра, головує в Раді міністрів, здійснює призначення на цивільні та військові посади, є головою Збройних Сил, обнародує закони, може достроково розпустити Національні збори. Обмежень для пере­обрання Президента не існує.

Друге місце в державному механізмі посідає Уряд, на який покладається функція визначення та здійснення "політики нації". Формування Уряду - компетенція Президента. Зокрема, Президент добирає кандидатуру на посаду Прем'єр-міністра та призначає його. Останній добирає міністрів і представляє Президентові, котрий їх призначає. Хоча призначення глави Уряду є особистим правом Президента, проте він змушений зважати на політичні сили в Національ­них зборах, довіру яких повинен мати Уряд.

Парламент складається з двох палат: Національних зборів, які обираються прямим голосуванням громадян на п'ять років, та Сенату, який обирається непрямим голосуванням на дев'ять років (поновлюється на третину кожні три роки). Парламент має право видавати закони тільки з тих питань, які окреслені Конституцією. Конституція встановлює відповідальність Уряду перед Парламентом.

Конституція 1958 р. закріпила існування у Франції органу конститу­ційного контролю - Конституційної ради, що складається з дев'яти членів, повноваження яких тривають дев'ять років і не підлягають поновленню. По три члени Конституційної ради призначають Президент, голова Національних зборів і голова Сенату. Крім цього, до основного складу до Конституційної ради належать усі екс-президенти Республіки. Конституційна рада перевіряє правильність виборів Президента, депутатів і сенаторів, а також відповідність Конституції нормативним актам, прийнятим Парламентом. До початку XXI ст. Конституція 1958 р. зазнала 10 переглядів, деякі з яких мали технічний, а деякі кардинальний характер. Найбільшою зміною, котру було внесено до Конституції у вересні 2000 р., стало скорочення строку повноважень Президента із семи до п'яти років.