45.Листопадова революція (1918 р.) у Німеччині. Веймарська конституція та її правовий аналіз.

Перша світова війна принесла Німеччині розруху, голод, інфляцію, великі людські втрати (близько 2 000 000 осіб загинули на фронтах, декілька мільйонів стали каліками та зникли безвісти). Народні маси не хотіли жити по-старому та настійливо вимагали повалення монархії, на яку вони покладали всю відповідальність за війну. Шлях виходу з війни переконливо продемонструвала революція в Росії. У країні склалася революційна ситуація, що в листопаді 1918 р. завершилася революцією. Імператор утік з країни, а влада перейшла до тимчасового революційного уряду-Ради народних уповноваже­них. Вона своїми першими рішеннями здійснила такі реформи: проголошено свободу слова, друку, зборів; скасовано військовий стан; запроваджено загальне виборче право; амністовано політ­в'язнів; уведено 8-годинний робочий день; дозволено легальну діяльність політичних партій і громадських організацій. Приймається рішення про вибори до Установчих зборів, які відкриваються 6 люто­го 1919 р. у Веймарі та після тривалих дискусій 11 серпня 1919 р. прийняли Конституцію Німеччини. Вона отримала назву Веймарської. Період від прийняття Конституції 1919 р. до 1933 р. дістав назву Веймарської республіки.

Конституція складалася зі 181 статті, що групувались у дві частини -"Устрій і завдання імперії" й "Основні права та обов'язки німців". За своїм характером вона була буржуазно-демократичною та встанов­лювала президентсько-парламентську республіку. Німеччина проголошувалася федерацією 18 земель, кожна з яких отримувала право мати власну Конституцію та представницький орган - ланд-таг - і уряд. Проте права земель були досить обмеженими, позаяк усі важливі питання (зовнішньої політики, армії та флоту, податків, монетної й митної справи тощо) вирішувалися законодавством федерації.

Найвищим законодавчим органом Німеччини став двопалатний парламент. Його нижчою палатою був Рейхстаг (імперські збори), що обирався на чотири роки на основі загального виборчого права за пропорційною системою. Депутати мали вільний мандат. Верхня палата парламенту - Рейхсрат (імперська рада) - складалася з представ­ників урядів земель. Законодавчими правами були наділені обидві палати, але фактично цю роботу здійснював Рейхстаг. Проте Рейхсрат мав право опротестувати закони прийняті Рейхстагом. У такому разі закон вдруге подавався до Рейхстагу. Якщо Рейхстаг і Рейхсрат не доходили між собою згоди, то суперечне питання мав вирішувати Президент.

Главою держави, за Конституцією, був рейхпрезидент (імперський президент), який обирався народом на сім років (допускалося його переобрання на другий термін) і, фактично, очолював найвищу виконавчу владу: призначав усіх високопосадовців, командував збройними силами, здійснював помилування, укладав міжнародні договори й угоди, призначав і звільняв главу уряду - рейхсканцлера (але при цьому мав зважати на позицію Рейхстагу) й імперських міністрів, мав право розпускати Рейхстаг та ін.

До Конституції було внесено значний перелік буржуазно-демократичних прав і свобод: рівність громадян перед законом; недоторканність особи та житла; таємниця листування; загальне, рівне, пряме виборче право при таємному голосуванні; свобода слова, друку; недопустимість цензури; право на утворення спілок, товариств; право приватної власності тощо.

Отож, Німеччина ставала демократичною республікою, але внутрішнє та зовнішнє її становище було тяжким. Усередині країни панував голод, розруха та безробіття. За умовами Версальського мирного договору (28 червня 1919р.) Німеччина позбавлялась усіх своїх колоній, у Європі втрачала Ельзас і Лотарінгію (на користь Франції), Саарську область (на 15 років передавалася під управління Ліги Націй), повинна була сплатити велику суму репарацій країнам-переможницям, обмежувалися німецькі збройні сили (забороня­лося мати: армію кількістю понад 100 000 осіб, які мали набиратися з добровольців (військова повинність скасовувалася), танки, авіацію, підводні човни). Усе це негативно впливало на національні почуття німців, чим і скористалися певні сили (генералітет, монополії, фашизм).