4.Реставрація монархії. Бредська декларація.

Річард Кромвель був слабким політиком і не мав авторитету ні в армії, ні в суспільстві. Влада фактично перейшла до рук вищого офіцерства, що змусило його піти у відставку. У 1660 р. зібрався Парламент, який відновив Палату лордів і колишню конституційну монархію та проголосив сина страченого під час революції короля — Карпа II Стюарта - англійським королем. Та запросивши на престол Карла II, Парламент уклав з ним певну угоду, що була оприлюднена королем 4 квітня 1660 р. у так званій "Бредській декларації" (підписана в м. Бреда, де Карл перебував в еміграції). Вона гарантувала загальну амністію всім учасникам громадянської війни в Англії; свободу віро­сповідання; збереження права власності на майно, набуте під час революції; дійсність усіх прийнятих під час революції актів і угод; перед­бачала повернення королю його земель і призначення йому платні.

Фактично, в Англії відновлювалася конституційна монархія. Прийшовши до влади, Стюарти відразу ж почали грубо порушувати цю декларацію (хоч формально вона й не була скасована): роз­почався жорстокий терор проти діячів революції та республіки, повернуто застарілу виборчу систему з її так званими "гнилими містечками", що забезпечувало більшість у Парламенті великим земле­власникам; відновлено Таємну раду. Робилася спроба відновити абсолютизм і католицтво. Усе це привело до незадоволення не тільки серед буржуазії, але й серед земельної аристократії.

Боротьба переміщується до Парламенту, де сформувалося дві основні партії- торі (прибічники короля) і віги (супротивники короля, захисники інтересів буржуазії та нового дворянства). У травні 1679р. на парламентських виборах перемогу здобули віги, яким 26 травня 1679 р. вдається провести НаЬеаз согрш аЬІ ("Акт про краще за­безпечення свободи підданого та про запобігання ув'язненням за морями"), котрий регламентував порядок звільнення з в'язниці під заставу.

Феодально-абсолютистська політика Стюартів привела до того, що торі та віги об'єдналися й у 1688 р. здійснили династичний пере­ворот, відомий в історії як Славна революція.

5.Режим одноособової воєнної диктатури о. Кромвеля в Англії. «Знаряддя управління».

Розгін О. Кромвелем 20 квітня 1653 р. Парламенту, що не підтри­мав його програму, означав початок встановлення в країні військової диктатури. Новий державний лад був юридичне закріплений 16 груд­ня 1653 р. своєрідною Конституцією під назвою "Знаряддя управління", котру розробила група офіцерів під керівництвом генерала Ламберта. Згідно з цією Конституцією, вища законодавча влада в країні зосереджувалася в руках лорда-протектора та Парламенту. Лорд-протектор наділявся широкими повноваженнями: очолював збройні сили, укладав міжнародні договори, призначав вищих посадових осіб, здійснював судові й адміністративні функції, видавав укази та ін. Він мав обиратися на певний строк, але для О. Кромвеля було зроблено виняток - оголошувався "довічним лордом-протектором вільної держави Англії, Шотландії, Ірландії і володінь, які їм належать". Парламент був однопалатним (400 депутатів від Англії і по ЗО -від Шотландії та Ірландії), повинен був обиратися кожні три роки (високий майновий ценз для виборців -200 фунтів стерлінгів) і збирав­ся за указом лорда-протектора. О. Кромвель розігнав перший (діяв

вересня 1654р. до 22 січня 1655р.) та другий (17 вересня 1656р.-

лютого 1658 р.) Парламенти протекторату, котрі хоч і були обрані вже зі встановленням високого цензу, але виявилися непокірними режимові О. Кромвеля.

Виконавчу владу лорд-протектор повинен був здійснювати спільно з Державною радою, кількісний склад якої міг коливатися від 13 до 21. Призначення членів Державної ради значною мірою залежало від волі лорда-протектора.

Оскільки протекторат не мав значної підтримки в суспільстві, то він змушений був зберігати в розмірах воєнного часу армію, що була його основним опертям. Усе це вимагало значних витрат, збереження старих і запровадження нових податків. Результатом такої політики було загальне незадоволення, що постійно зростало. Задля зміцнення своєї влади О. Кромвель установлює неприховану військову диктатуру. У 1655 р. запроваджується особлива система місцевого управління — країна поділяється на 11 військових адміні­стративних округів на чолі з генерал-майорами, що, фактично, були протекторами в мініатюрі (командували міліцією округу, контролю­вали оподаткування, здійснювали нагляд за моральністю тощо).

Незважаючи нате, що внутрішня та зовнішня політика протекторату цілком влаштовувала панівні класи Англії, вони від імені Парламенту в 1657 р. звернулися до О. Кромвеля з проханням прийняти титул короля, позаяк "титул протектора зовсім невідомий англійському праву, а сан короля існував протягом багатьох століть". Однак О. Кромвель не погодився з цією пропозицією, але провів законопроект про те, що титул лорда-протектора визнано спадковим у його родині. Було поновлено верхню палату англійського Парламенту-Палату лордів. У 1658р. після смерті О. Кромвеля лордом-протектором стає його син - Річард. Протекторат О. Кромвеля обірвав подальший розвиток революції. Збереглися лише ті їїзавоювання, котрі влаштовували буржуазію та дворянство. Саме захист

їхніх інтересів, як від посягань роялістів, так і від революційного руху народних мас, насамперед, забезпечувало тогочасне право. їхніх інтересів, як від посягань роялістів, так і від революційного руху народних мас, насамперед, забезпечувало тогочасне право.