13. Причини поразки нац.-визвільної війни

Основні причини поразки національно-визвольної революції середини хvіі ст.:

- відсутність досвіду державного будівництва в еліти, котра очолила боротьбу; незавершеність процесу її консолідації навколо національної державної ідеї, гострі суперечності між окремими угрупуваннями;

- переважання в ментальності значної частини еліти, козацтва та інших верств населення особистих, групових і станових інтересів над національними та державними;

- відсутність на початку революції сформованої національної державної ідеї, що зумовило політику автономізму її керівництва;

- розкол України на два великі регіони: козацьку Україну та Західну Україну, що ставало на заваді об’єднання зусиль нації в її боротьбі за незалежність;

- розпад козацької України на два гетьманства (Лівобережне і Правобережне) та Запорожжя, що призвело до міжусобної боротьби;

- ліквідація встановленої Б.Хмельницьким монархічної форми правління й утвердження республікансько-олігархічної моделі, що зумовило слабкість центральної влади;

- прорахунки урядів (після смерті Б.Хмельницького) у проведенні внутрішньої політики, які загострили соціальну боротьбу;

- різні зовнішньополітичні орієнтації старшинських угруповань, зумовлені пошуками виходу зі складного геополітичного становища України;

- постійна агресія з боку сусідніх держав.

14. Мазепа

Гетьманування І. Мазепи було вирішальним моментом у стосунках між Україною і Москвою. І. Мазепа (1639 – 1709 рр.) народився в селі Мазепинці на Київщині, православний шляхтич, закінчив Київську академію, Єзуїтську колегію у Варшаві, паж при дворі Я. Казимира, писар в уряді Дорошенка, осавул в уряді Самойловича. Мазепа обраний гетьманом у 1687 році, коли українські землі були розчленовані, «Коломацькі статті» підписані з Москвою обмежували ще більше автономію України. Своєю політикою І. Мазепа зміцнив владу гетьмана, сприяв економічному і культурному розвитку України; проводив значну меценатську діяльність: збудував 12 і реставрував 20 храмів, Києво-Могилянська академія стала академією (із колегії). Соціальна політика однак була негнучкою. Мазепа опирався на шляхту і старшину, а селян, міщан, козаків сильно пригноблювали, що загострювало соціальні відносини. Головною метою І. Мазепи було об’єднання українських земель в єдину державу і великі сподівання у цьому він мав до Петра І, з яким склалися довірливі стосунки.

Перевіркою цих стосунків стала Північна війна зі Швецією Росії, яка намагалася знайти вихід до Балтійського моря. Мазепа підтримував боротьбу Росії, але у 1708 р. підписав таємний договір зі шведським королем Карлом ХІІ з метою отримання підтримки в отримані незалежності України від Росії.

Причини такої політики:

1. Петро І був прибічником суворої централізації і проти автономії України;

2. Під час війни Петро І нещадно експлуатував українське населення: козаків у війні, селян і міщан у будівництві мостів, каналів і це викликало протест. Старшина вимагала пошуку іншого союзника;

3. Петро І міг пожертвувати Україною за вихід до Балтики.

Мазепа разом з 15 тис. козаків і 8тис. запорозьких козаків на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком перейшов на бік шведів у жовтні 1708 р., коли Карл ХІІ вступив на Україну, але основна частина козаків Мазепу не підтримала (козаків сильно пригноблювали, не знали про істинні цілі). Петро І об’явив Мазепу зрадником. Царські війська зруйнували столицю Мазепи Батурин, вирізавши 6 тис. жителів, зруйнували Запорозьку Січ. Петро І наказав обрати новим гетьманом І. Скоропадського.

27 червня 1709р. відбулася Полтавська битва, де переміг Петро І, Мазепа емігрував у Молдавію і 20 вересня 1709 помер

15. Петро 1

Він послідовно проводив централізаторську політику обмеження політичної автономії Лівобережної і Слобідської України. Після заключення гетьманом І. Мазепою угоди зі Швецією (1706) та шведсько-української поразки у Полтавскій битві 1709 за наказом Петра І була зруйнована гетьманськастолиця Батурин, а його жителі винищені. За різними оцінками, було знищено понад 14 тисяч жителів Батурина разом із жінками та дітьми. Саме місто після пограбування було вщент спалене й зруйноване, включно із церквами, яких у 20-тисячному місті було аж 40, та монастирем. Понад 30 тисяч явних і неявних прихильників Мазепи було посаджено на палю, колесовано, четвертовано, повішено чи позбавлено життя іншим чином. Для залякування мирного українського населення трупи невинно убієнних сплавляли на плотах. У 1709 році цар Петро І примусив скоротити число студентів Києво-Могилянської академії із двох тисяч до 161-го, а кращим науково-просвітницьким силам звелів перебратися зКиєва до Москви. Зокрема, це Інокентій Гізель^{[Джерело?]} (1600-1683), Іоанникій Галятовський^{[Джерело?]} (1620-1688), Лазар Баранович^{[Джерело?]} (1616-1693), Дмитро Туптало,Стефан Яворський, Феофан Прокопович, Симеон Полоцький ^{[Джерело?]} (1629-1680). Саме вони відіграли визначальну роль у культурному розвитку тодішньої Московії. Влада гетьмана була обмежена, а після смерті І. Скоропадського (1722) Петро І не дозволив обрати його наступника. Контроль над державними справами України перейшов у руки Малоросійської колегії (1722), чим фактично було покладено край державній системі управління України. Спроба наказного гетьмана П. Полуботка відстояти українську автономію привела до нових репресій: гетьман і вища старшина були кинуті до Петропавловської фортеці, де П. Полуботок помер (1724). За Петра І десятки тисяч українських козаків і селян, посланих на будівництво фортець, каналів тощо, загинули від непосильної праці, хвороб і голоду. 104 версти Ладозького каналу були густо встелені трупами кільканадцяти тисяч українських козаків. «Вікно в Європу» - місто Санкт-Петербург зводилося за примхою самодержця на кістках тисяч і тисяч українців.

16. Орлик

Після смерті І.Мазепи гетьманом українська еміграція обрала П.Орлика. Він склав проект першої Конституції України, яка мала назву «Пакти і Конституція прав і вольностей Запорозького війська». Зміст її такий:

а) проголошувалась незалежність України від Польщі і Росії;

б) обґрунтовувалась протекція шведського короля та союз з Кримським Ханством;

в) територія України визначалась Зборівським трактатом 1649 р.

г) запорожцям повинні були бути повернені містечка Трахтемирів, Кодак, Кемберду, землі над Ворсклою;

д) при гетьманові утворювалася Генеральна рада з законодавчою ініціативою (владою), куди входили генеральна старшина, полковники, виборні депутати від полків та депутати від запорожців, Рада збиралася на Різдво, Великдень та Покрову;

е) кривди гетьмана та провини старшини розглядав генеральний суд, самостійно діючий;

є) керував державною скарбницею і майном генеральний підскарбій; гетьман утримувався за рахунок окремих земель;

ж) полковники і сотники обирались, а потім затверджувались гетьманом;

з) спеціальна комісія проводить ревізію старшинських земель і повинностей населення;

й) скасовувалась оренда й податки на утримання гетьманської гвардії;

і) гетьман захищав населення від податків і повинностей.

Це була демократична Конституція, яка обмежувала владу гетьмана в угоду старшині. Вона не була запроваджена і спроби боротися проти Росії стали марними.