1) 1953-1958Р – темпи економіки зростали, оскільки були проведені:

-децентралізація управління економікою. В Україні було створено 11 економічних районів;

- збільшені асигнування на НТП;

- підвищена самостійність колгоспів і радгоспів, передача їм МТС;

- збільшені закупівельні ціни на зерно (у 7 разів), картоплі (у 8 разів), тваринницької продукції (у 5,5 разів).

Оскільки реформи не торкнулися командно-адміністративної системи, непродумані реформи відбулися у сільському господарстві , то у 1958-1963рр темпи розвитку економіки упали.

Позитивними були соціальні програми М.Хрущова:

-введення пенсійної реформи (1956р);

-зростання асигнувань на охорону здоров’я, освіту, скасувалася плата за навчання у старших класах середніх шкіл, у ВНЗ;

-почалось житлове будівництво ( у містах збільшилось у 17 разів, у с/г у 14 разів,

-робочий день скоротився до 7 годин, а у вугільній промисловості до 6 годин.

Добробут населення збільшився на 230%

На початку 1961 року ситуація в країні погіршилась. Грошова реформа 1961 року погіршила життєвий рівень населення, привела до росту цін. У 1963 році відбулася посуха і СРСР почав закуповувати зерно, введені були картки на хліб. Незадоволення зростало. Тому з ініціативи найближчого оточення М.Хрущова було знято з посади, що фактично означало відмову від реформ і лібералізації.

38. Дисидентство

У галузі демократії відбувся поворот до неосталінізму ( відновлено престиж Сталіна, порушувались громадянські права і свободи і т.д). при КДБ створене 5 управління для боротьби з ідеологічними диверсіями.

В конституції УРСР 1978 р була затверджена стаття про керівну роль Ком.партії.

У цих умовах як протест проти антинародних дій партійно-державного апарату, проти обмеження національного життя в Україні появляється дисидентський рух.

Появу дисидентства пов’язують із шестидесятниками, які в 50-ті роки були реформістами, а не революціонерами.

Етапи дисидентського руху:

1)середина 50-х-1968р – зародження дисидентства, ідеологічне і організаційне оформлення.

У цей час проявом дисидентства були протести, звернення до керівників держав, поширення самвидавів.

У 1959 році на Львівщині виникла Українська робітничо-селянська спілка на чолі з Лук’яненко, яка вимагала виходу України зі складу СРСР за Конституцією.

2. 1966-8-1976рр- піднесення дисидентського руху і тимчасовий вихід його із підпілля. Цьому сприяли інтервенція радянських військ до Чехословаччини і видання протягом 1970-1974 рр самовидавчого журналу «Український вісник» В.Чорновола, нарада з безпеки та співробітництва в Європі в 1975р, де був підписаний СРСР Гельсінський акт. У 1976 році в Україні для реалізації цього акту була створена Гельсінська група за керівництвом М.Руденка. до її складу входили 37 чоловік ( В.Чорновіл, В.Стус, І.Кандиба). влада їх арештувала. В неволі загинули В.Стус, О.Тихий, Ю.Литвин.

3. етап: середина 80-х років – активізується дисидентський рух у період перебудови ( Українсько-Гельсінська Спілка, Товариство української мови імені Шевченка, товариство «Меморіал», студентське об’єднання «Громада». У 1989 р був створений Народний Рух України за перебудову на чолі з І.Драчем.

39. Сучасна

16 липня 1990 року Верховна Рада прийняла Декларацію про державний суверенітет, де проголошувалось право народу на самовизначення, верховенство закону, самостійність, і повноту влади республіки в її межах. Її історичне значення : Декларація поклала початок мирного відродження незалежності України.

Протягом 1991 року у зв’язку з демократизацією відносин у союзних республіках йшов процес про підписання нового союзного договору. 19-21 серпня 1991 року консервативні сили спробували здійснити переворот з метою зберегти СРСР.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла Акт про проголошення незалежності України. З’явилася Україна замість УРСР.

1 грудня 1994 року відбувся референдум і вибори Президента України . 90,3% громадян підтримали Акт проголошення незалежності . Президентом обрали Л. Проголошення незалежності України радикально змінило умови її історичного розвитку і поставило перед українським суспільством нові завдання.

Першочерговим завданням стало державне будівництво, яке повинно визначатись Конституцією і якої довгий час в Україні не було(до 1998р.).

Основні державотворчі події:

• 17.09.1991р. змінена назва держави на «Україну»;

• 8.10.1991р. прийнятий закон « Про громадянство України»;

• Листопад 1991р.- прийнято закон «Про державний кордон України», яким встановлювалися кордони, порядок їх охорони і перетину.

• 1.11.1991р. « Декларація прав національностей України» про рівні права і обов’язки національних меншин.

• 6.12.1991р. закон «Про Збройні сили України» позаблокову воєнну доктрину України, створення СБУ.

• Січень 1992р. – затверджено державну символіку України, створено Національний банк, експертно – імпортні організації, Українська фондова біржа.

У гострій боротьбі йшло формування трьох гілок влади, але ефективної системи влади до кінця ХХ ст. так і не було створено. Конституційний процес виявився складним і суперечливим.

Його основні віхи:

1. жовтень 1990р. – Верховна Рада створила Конституційну комісію по розробці проекту нової конституції під керівництвом Л. Кравчука;

2. червень 1991р. – Верховна Рада ухвалила концепцію Конституції.

3. 24 серпня 1991р. – Проголошення Акта про незалежність України, яке внесло зміни до концепції Конституції.

4. 1992-1993рр.- розгляд двох проектів Конституції і достроковий розпуск Верховної ради у 1994р., який привів до розпуску конституційної комісії.

5. 1994р.- після виборів Верховної Ради співголовами конституційної комісії стали Л. Кучма і О. Мороз – висуваються різні пропозиції щодо форм державного управління, виборчої системи, державної мови.

6. 8 червня 1995р. між Верховною Радою і Президентом підписано Конституційний договір, який регулював основні засади функціонування влади і місцевого самоврядування до прийняття Конституції.

7. Лютий 1996р.- початок червня – Верховна Рада почала обговорення проекту Конституції.

8. 28 червня 1996р. – прийняття Конституції .

У Конституції Україна визначена як незалежна, суверенна, демократична, соціальна і правова держава. За формою правління Україна є республікою, за державним устроєм – унітарною державою. Пріоритетним напрямом розвитку держави є утвердження і забезпечення прав людини. В Україні створено інститут президентства , Конституційний суд, запроваджено нові державні органи влади, внесено зміни в силові структури. Політичні перетворення відбувалися у напрямі демократизації.

1990рік увійшов в історію України як рік багатопартійності. Партії є одним із базових інститутів сучасного суспільства, за допомогою яких:

• акумулюються настрої і бажання людей;

• трансформуються настрої у партійні принципи і вимоги;

• генеруються нові ідеї з удосконалення суспільного життя, формують суспільну думку;

• відбираються люди, професійно придатні до роботи в органах влади, готових прийняти на себе політичну відповідальність.

Нині в Україні існують 100 партій, які поділяються на:

1. правих, куди відносяться національно – радикальні партії ;

2. ліві - партії соціалістичного і комуністичного спрямування;

3. центристські – націонал – демократичні , націонал – державні.

Політичний розвиток України у 90х роках показав, що ефективний її розвиток залежить від реформування політичної системи. З цією метою проводився референдум, відбувалися «круглі» столи. У 2004р. була досягнена згода політичних сил про перехід парламентсько – президентської республіки і удосконалення механізму влади. Після виборів президента 2004р. ця політична реформа почала здійснюватись.

4.Україна нині визнана всіма країнами світу. Вона проводить незалежну зовнішню політику. Приоритетні напрямки зовнішньої політики:

1) західний напрямок розвиток всебічних відносин з Євросоюзом. 9.11.1995р. Україна стала членом Ради Європи.

2) Україна і СНД. У 1994р. Україна приєдналася на правах асоційованого члена до економічного союзу в рамках СНД. У той же час вона не підписала угоду про об’єднання збройних сил.

3) Україно – російські стосунки складні і суперечливі. Підписаний договір про співробітництво на 2003р.,укладено 280 двосторонніх угод по співробітництву.

4) Відносини зі США. Партнерським відносинам з США сприяв без’ядерний статус України. (січень 1994р.). Розвиваються різносторонні стосунки з цією країною.

5) Стосунки з НАТО. З 1997 року Україна розвиває особливе партнерство з НАТО(консультації з питань безпеки, підтримання миру, врегулювання конфліктів, боротьби з наркобізнесом).

6) Інтеграція у міжнародні економічні та фінансові структури. У1992р. вона стала рівноправним партнером Міжнародного валютного фонду та Європейського банку реконструкцій і розвитку. Значна увага приділяється залученню іноземних інвестицій в українську економікуКравчука.

Перше велике антифеодальне козацько-селянське повстання роз-почалося у 1591 р. і тривало до 1593-го. Воно проходило на Поділлі, Волині і Київщині. Повсталих підтримували міщани деяких міст та реєс-трові козаки. Очолив повстання Криштоф Косинський — шляхтич з Підляшшя. За бойові заслуги він одержав від сейму маєток Рокитну на річці Рось. У 1591 р. Косинський став гетьманом Запорозької Січі. У цей же час староста Білої Церкви, полонізований і окатоличений князь Януш Острозький відібрав маєток у Косинського. Обурені запорожці і реєст-ровці під проводом Косинського у кінці 1591 р. підійшли до Білої Цер-кви, взяли її, а потім Переяслав, Трипілля та інші міста, а також захопи-ли зброю, військове спорядження, боєприпаси у білоцерківському і київському замках.

Гетьман з великим загоном козаків укріпився у трипільському зам-ку. До Трипілля рушив старший над реєстровцями Язловецький, який зібрав місцевих старост та шляхтичів з їх козаками. Однак штурмувати замок не наважився, а повів переговори з обложеними. Тим часом повстання розросталося. Селяни створювали невеликі загони, громи-ли панські маєтки, захоплювали містечка і оголошували себе козака-ми. Поступово багато з них приєдналося до загону Косинського, який вирушив на Волинь.

Феодали за допомогою короля зібрали добре озброєні сили зі шляхти Волині, Київщини та Брацлавщини. На чолі їх став київський воєвода Костянтин Острозький. На допомогу йому прийшов староста черкаський і канівський Олександр Вишневецький. Біля містечка П’ят-ки (тепер Чудновський р-н Житомирської обл.) повсталі вступили в бій, який тривав більше тижня. Повсталі завдали великих втрат військам феодалів, але зазнали поразки. Розпочалися переговори, які заверши-лися компромісною угодою. За домовленістю козаки повинні були відступити на Січ, мали переобрати Косинського і припинити повстан-ня. Однак козацький гетьман не склав зброї, а, зібравши сили на Січі, знову виступив на Україну. У травні 1593 р. повсталі обложили Черкаси.

Повстання охоплювало все нові й нові райони Подніпров’я. Черкась-кий староста князь Вишневецький змушений був піти на переговори, під час яких Косинського підступно вбили. Однак і після його смерті селянські і козацькі повстання ще деякий час продовжувалися. Шляхта їх придушила, жорстоко розправилася з учасниками і продовжувала збільшувати повинності селян.