19. Нац.-визвольний рух на заході україни хіх

Західна Україна в результаті трьох поділів Польщі (1773, 17 & 3, 1795 рр..), ^ Опинилася під владою Австро-Угорщини. З початку XIX ст. на захоплених землях починає рости український національно-визвольний рух. Національно-визвольний рух Було викликано: 1. Зростанням феодального гніту в складі Австро-Угорщини (збільшення феодальних повинностей селян), суворим бюрократично-поліцією-ським режимом і ін ^/ 2. Зростанням національного гніту '(заборона-на викладання української мови в школах і культурно-громадських установах, насадження німецької мови, прагнення Австро-Угорщини асимілювати українське населення та ін.) Піонерами національно-визвольного руху в Галичині були: Іван Могильницький-священик р. Псремишля, який в 1816 р. за підтримки єпископа М. Левицького організував "клерикального товариство" з метою поширення у селянському середовищі релігійних текстів українською мовою; написав першу в Галичині " Граматику "української мови і наукова праця" Відомості про російською язикех, в якому довів хибність поширювалися тверджень про українську мову як діалектом російської чи польської мов, довівши, що українська мова є рівноправним східно-слов'янською мовою. У 1833 р. у Львові організовано суспільно-культурне об'єд-іеніе "Російська трійка". Засновниками його були М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич-студенти Львівського університету-п одновре менно вихованці греко-католицької духовної семінарії. Своєю метою вони ставили боротьбу проти соціального, політичного і духовного пригнічення українських 'земель, підняття української самосвідомості через поступове перетворення побутової української мови в літературний, знайомство з історпей і традиціями українського народу; видали напи санні в дусі' романтизму альманах "Зоря" (з- через цензуру не вийшов у світ) і "Русалка Дністрова", де поміщали історичні статті про подвиги козацтва, С. Наливайка ^ п ін героїв народних "повстань, українські пісні, народні перекази і т. і." Русалку Дністровську "високо оцінили ' !. Г. Шевченка та І. Франка, а австрійський правитель ство конфіскувало весь тираж, крім одного примірника, переданого до бібліотеки Львівського університету. Після цього члени "Руської трой ки" опублікували ряд статей за кордоном (в Лейпцигу та ін), де осуж-деті феодальні порядки, цензуру, національний гніт в Галіцяі. Значення - сприяли-зростанню української, культури і самосоз нанія населення, були борцаяп проти національного і духовного гне та в аападно-українських землях. Діяльність "Руської трійки" протікала в той період, коли зна значної частини його інтелігенції Червоної та Галицької Русі була поло-нізованной, онімечене, мадьярізованной. Серед низки місцевих деяте лей тоді панувала ідея про відродження народної мови лише на основі латинського алфавіту. Для Австрійської імперії діяльність членів "Руської трійки" загрожувала не тільки "вторгненням слов'янізму ", а й зростанням симпатії до православної частині східної Європи... Значення - сприяли зростанню української культури і саме ^ свідомості населення, були борцями проти національного і Духовного гніту в західно-українських землях.

У березні 1848 р. спалахнула буржуазно-демократична революція в Австро-Р> енгріі (відбулося народне повстання у Відні та Будапешті, було повалено уряд Меттерніха, імператор Фердинанд I пообіцяв увести конституцію і демократичні свободи), що дало поштовх національно-визвольному руху в західно -українських землях.

1. Березень 1848 - величезна демонстрація у Львові, що склала петицію до імператора р. вимогами здійснення буржуазних реформ і перетворення Галичини в польську автономну провінцію. Під натиском демонстрантів були звільнені всі політичні укладено ні з в'язниць Львова, розпочато формування національної гвардії. Пе тіція стала програмою нової польської тляхетско-буржуазної органі зації-"Центральної Ради Народової". 2; квітня "1848 р. - почалися шумування селян, що-могло по-. Народити велике селянське повстання. Д. 'я запобігання його Аістро-Угорщина скасувала 17 квітня в Галичині крепістное право: банщиця і лічвую залежність селян від феодалів (на 5 місяців-раніше, ніж в інших "провінціях). 3. У травні 1848 р. українська ліберальна буржуазна інтелліген ція та уніатське духовенство створили у Льво "ве першу українську по літичну організацію -" Головну Руську Раду ", на чолі з єписк '"-JIOM Г ^ Яхпмовічем (мала • 56 рад на місцях, видавала газету "Зоря Галичини", ввела герб: золотий лев на голубому тлі і жовто-блакитний прапор). Рада домагалася встановлення власної української автономії Галичини, ". формування загонів національної української гвардії н введення у навчальних закладах навчання українською мовою. У результаті: уряд утверділо'лішь вимога про викладання предметів у школах і гімназіях українською мовою.

4. У червні 1848 р. - на Слов'янському конгресі в Празі між "Го ловний Руській Радою" і "Центральною Радою Народової" розвернулася жарка дискусія:українці 'вимагали розділу Галичини на Західну (польську) і Східну (Українську) / чому поляки всіляко опирається лись. У результаті-був досягнутийкомпроміс: Галичина залишається од ^ нгй, а в ній дотримується рівність поляків та українців при занятті посад і т. п. Але через обстріл Праги австрійськими військами конгрес прерій вал свою роботу, роз'їхався, а протиріччя між польською та україн ської Радами залишилися.

5. У листопаді 1848 р. - відбулося вооруженное.восстаніе у Льво ві з вимогою введення української автономії у Східній Галнцні і проти спроб Австрії роззброїти загони української національної гвардії. У повстанні взяли участь широкі народні маси: від ре месленніков до інтелігенції. Вулиці були перегороджені. Барикадами, на одній з них вперше був піднятий червоний прапор. Повстання було ж стоко придушене каральними військами після артилерійського обстрілу міста.

У Північної Буковини-протягом 1848 селяни-відмовляєть лись виконувати феодальні повинності, захоплювали поміщицькі землі; пасовища і ліси, створювали збройні загони. Б і. ^ Япре 18-18 р. спалахнуло збройне повстання (спочатку в гірських районах, а потім в у долинах), пригнічений, карателями лише через 1,5 року - у квітні 1850р

20. Кирило-Мефодіївське

(1846-1847): У січні 1846 р. у Києві виникає таємна політична організація - Кирило-Мефодіївське товариство (КМО). Організатори КМО: Микола Костомаров, Микола Гулак, Василь Бєлозерськ. Тісний зв'язок із КМО підтримував Т. Г. Шевченко. Усього КМО нараховувало 12 чоловік. Програмні цілі КМО: члени братерства були типовими украинофилами. Крім цілі знищення самодержавства, кріпосного права, ліквідації соціального неравенс1ва, уведення загального утворення, вони ставили своєю задачею пропагувати ідею об'єднання всіх слов'ян у федеративній республіці на основах суверенності. . У їхніх творах відбиті ідеї християнського соціалізму, природного права, просвітительства, соборності укр. народу. Практична діяльність КМО: поширювали революційні •-твори Т. Г. Шевченко й ін. авторів; складали і поширювали революційні прокламації («Брати українці», «Брати великороси і поляки»), у яких закликали слов'ян до єдності в боротьбі з ' царатом; установили контакти з петрашевцами в Росії, польськими, литовськими, чеськими революціонерами; займалися просвітництвом народу. Значення КМО і його роль у національно-визвольному прямуванні У: а) створення КМО було першою спробою укр.ой інтелігенції перейти від культурного до політичного етапу боротьби за національний розвиток У; б) програма КМО об'єктивно спрямовувала У по капіталістичному шляху розвитку завдяки своєї антикріпосницької й антицаристской спрямованості; в) КМО проголосило і зробило спробу запровадити в життя ідею панславізму - об'єднання слов'ян на демократичних принципах; г) ліквідація КМО поклала початок тривалій боротьбі укр. ой інтелігенції з російським царатом.