8. Передумови та причини визвольної війни 1648-1676 рр.

Спокій після придушення козацько – селянських повстань був недовгий, оскільки в українському суспільстві зберігався вузол протиріч, який треба було вирішити. Керівником боротьби за вирішення цих протиріч став Б.Хмельницький.

У лютому 1648 р. Богдан Хмельницький, обраний запорожцями гетьманом, організував нове козацьке повстання, яке започаткувало національно – визвольну війну до 1676 р. Війна привела до докорінних змін у всіх сферах суспільства.

Причини війни:

Здійснення польською шляхтою соціального, національного та релігійного гноблення українського народу.

Стрімкий розвиток національної самосвідомості українців.

Формування на основі козацтва нової української еліти, яка визначала напрямки визвольного руху.

Рушійні сили: 1 – козацтво – ядро армії, 2 – селянство, 3 – міщани, 4 – частина української шляхти, 5 – православне духовенство.

Характер війни був національно – визвольний, релігійний, соціальний.

Війна тривала довго і суперечливо, тому серед нинішніх вітчизняних істориків питання про періодизацію війни є дискусійним.

Найпоширеніша періодизація така:

-лютий 1648 – червень 1652 р. – період найбільшого розмаху та інтенсивності боротьби. Його результати: виборення державної незалежності у червні 1652 р. і успішне завершення селянської війни.

-червень 1652 р. – серпень 1657 р. – період погіршення економічного і геополітичного становища козацької України.

-вересень 1657 р. – червень 1663 р. – період різкого загострення соціально – політичної боротьби, що вилилися в громадянську війну і призвела до розколу козацької України на 2 гетьманства: Правобережжя і Лівобережжя.

-липень 1663 р. – червень 1668 – період відчайдушної боротьби за возз’єднання України в умовах прагнення польського і московського урядів поділити українську державу.

липень 1668 р. – вересень 1676 р. – період кризи і поразки визвольної війни. Ліквідація державності на Правобережжі.

9. Б.Хмельницький

український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держви в Наддніпрянській Україні (1648 — 1657). Шляхтич,реєстровий козак, військовий писар, з 1648 року — гетьман Війська Запорозького . Організатор повстання проти панування шляхти в Україні, яке переросло у Національно-визвольну війну українського народу проти Речі Посполитої. Засновник козацької держави на теренах Центральної України — Війська Запорозького, більш відомої як Гетьманщина. Через ненадійність кримських союзниківта важку війну з Річчю Посполитою, у 1654 році в Переяславі уклав військовий союз з Московським царством. Наприкінці свого життя намагався переорієнтуватися на союз зі Швецією та Османською Портою, вбачаючи в амбіціях Москви небезпеку козацькому суверенітету. Українська держава Богдана Хмельницького викликала захоплення численних сучасників — дипломатів, мандрівників, літописців. Італієць Альберто Віміна, який особисто бачив гетьмана 1656 року й неодноразово розмовляв з ним, у своїх спогадах пише про український народ у період його найвищого злету в часи Хмельниччини. Особливо його вразила демократична форма правління козаків — скликання Ради для обговорення важливих державних питань, коли козаки у присутності гетьмана спільно їх вирішують. Подорожні нотатки сирійського архідиякона Павла Алеппського, який описав подорож антіохійського патріарха Макарія Україною у 1654 і 1656 роках, зафіксували для нас подробиці побуту і звичаїв українців, які здивували його тим, що скрізь зустрічали хлібом-сіллю як символом добробуту. Описуючи своє враження від гетьмана Хмельницького, Павло Алеппський підкреслює: «Так ось він, Хмель, якого слава й ім'я рознеслися по всьому світу». Багато і захоплено пише мандрівник про освіту в державі Хмельницького: «Всі вони, за винятком небагатьох, навіть більшість дружин і дочок, уміють читати і знають порядок церковних служб… Число письменних особливо збільшилося з часу появи Хмеля». Алеппського вразила велика друкарня у Києво-Печерській лаврі, де «виходять усі їхні церковні книги дивного друку, різного кольору і вигляду, а також малюнки на великих аркушах, визначні місця країн, ікони святих, вчені дослідження тощо».

Польський історик Людвік Кубаля, котрий присвятив багато років дослідженню життя й діяльності Богдана Хмельницького, порівнював українського гетьмана з його сучасником — вождем Англійської революції середини XVII століття Олівером Кромвелем, відзначаючи при цьому, що завдання у Богдана Хмельницького виявилося набагато складнішим, оскільки «він не мав у своєму розпорядженні вишколеної інтелігенції й засобів старої, сильної держави. Військо, фінанси, державне господарство, адміністрація, зносини з сусідніми державами — все це треба було створити… Він мусив добирати і вчити людей. Була то людина з кожного погляду надзвичайних вимірів, він переростав талановитих людей настільки, що переступав межі збагненного».