Великобританія.

Форма державного устрою: парламентська монархія. Парламент двопалатний.

Правляча партія: консервативна партія Великобританії — одна з двох провідних британських політичних партій, веде свою історію з кінця 1670-х рр., найстаріша з тих, що існують в світі. Користується традиційним авторитетом як помірно-права політична організація.

Внутрішня політика консервативної партії. Спирається в основному на земельних власників, великих фермерів, підприємців, представників середніх шарів івиражає інтереси великого бізнесу.

Консерватори виступають за збереження сильних інститутів держави і зміцнення традиційних культурних і духовних цінностей. Енергійно підтримує розвиток приватної власності і вільного підприємництва, віддаючи перевагу підтримці малого і середнього бізнесу. Визнаючи концепцію змішаної економікиі збереження за державою окремих соціальних функцій, партія тим не менш прагне звести до мінімуму державне втручання.

Після обрання Девіда Камерона лідером, політика партії зосередилась на такому понятті як «якість життя», за яким закріплялось удосконалення державних відомств і шкіл, а також:

Пріоритети: скорочення соціальних програм; обмеження діяльності профспілок та права на страйки; невтручання держави в політику і життя суспільства; підтримка приватної ініціативи у бізнесі та соціальній сфері; відмова від подальшої інтеграції в ЄС; виступає за збереження сильних інститутів держави і зміцнення традиційних цінностей.

Зовнішня політика консервативної партії. Основним пунктом зовнішньої політики консерваторів стало питання про місце Великобританії в Європейському союзі (ЄС). З проблеми європейської інтеграції в рядах консерваторів зберігаються глибокі розбіжності. Консерватори загалом прихильні до зменшення урядового втручання в багатьох питаннях. Вони також стоять на позиції подальшої відмови від інтеграції в ЄС. В партії є внутрішня напруга між прихильниками Євросоюзу і євро скептиками. В даний час в партії взяли гору течії, налаштовані скептично (т.зв. «євроскептики») по відношенню до процесу об'єднання з Європою. Виступаючи за збереження членства країни в НАТО і ЄС, вони не згодні з подальшою інтеграцією в ЄС і приєднанням до системи єдиної європейської валюти, вбачаючи в цьому загрозу суверенітету країни.

Опозиційні партії. Лейбористська партія одна з двох провідних партій країни. Ліберальні демократи — третя за популярністю партія Великобританії.

Іспанія

• конституційна монархія. Главою держави є король (Хуан Карлос I), однак реальна виконавча влада належить прем'єр-міністру, який очолює уряд (Маріано Рахой).

• Законодавча влада здійснюється Генеральними кортесами — парламентом, що складається з Сенату(265 депутатів) і Конгресу депутатів (350 депутатів).

На парламентських виборах у листопаді 2011 р. перемогу одержала правоцентристська партія «Народна партія», вона змінила лівоцентристську «Іспанську соціалістичну партію».

Першочерговим завданням партії є виведення країни з кризи. У передвиборчій програмі Народна партія представила такі реформи:

• реформа ринку праці – зарплатня встановлюватиметься на рівні підприємства в залежності від продуктивності праці, а не для галузі в цілому. тобто передбачається процедура найму та звільнення, та дозволяє роботодавцям змінювати зарплатню та графік роботи.

• скорочення бюджетних витрат – скорочення адміністративного апарату; скорочення витрат на освіту на 16%, підвищення платні за освіту.

• скорочення витрат на медицину – медичне обслуговування буде частково платним.

• підприємництво – спрощення процедури створення нових фірм і надання їм пільг, в тому числі і податкових.

Поки ці реформи не дуже допомагають країні вийти з економічної кризи, і викликають лише незадоволення населення, яке періодично влаштовує масові мітинги проти урядових реформ.