Т ема: Політичні інститути та процеси. Демократія.

План:

1. Політика як суспільне явище. Політична система:

сутність, структура, функції.

2. Типи політичних системи. Політична система України.

3. Політичні партії. Опозиція. Лобізм.

4. Політична еліта та політичне лідерство.

1. Політика як суспільне явище. Політична система: сутність, структура, функції.

Заповнити пропуски в тексті.

Нині чинна в Україні Конституція була прийнята ____. Спосіб прийняття нині чинної Конституції ________ . Державна влада в Україні поділяється на три гілки _____ .

Громадяни України мають право обирати з ____ років.

Головою держави в Україні є ______ . Його обирають строком на ___ років.

Бесіда

1. Що таке політика?

2. Яким чином може взяти участь у політиці пересічний громадянин України?

• Політика — це одна зі сфер суспільного життя, пов'язана з діяльністю держави, управлінням суспільними справами та використанням публічної влади.

В якості суб’єктів політики виступають:

- народ або суспільство загалом.

- представники певних частин суспільства, що займаються політичною діяльністю тимчасово;

- окремі люди, для яких політична діяльність є професійною.

- працівники владної верхівки, які дістали політичну владу як спадщину і тому змушені займатися політичною діяльністю професійно;

- представники всіх адміністративно-виконавчих органів державної влади.

Орієнтуючись на роль суб’єктів політики, її масштаби та спрямованість виділяють:

-         Внутрішню політику 

-         Зовнішню політику 

-         Міжнародну політику 

Отже, головна функція політики — регулятивна.

Політика регулює різні сфери суспільного життя; відповідно виділяють політику:

• економічну;

• соціальну;

• національну;

• військову і т. ін.

За масштабом спільнот, на які впливають політичні рішення, розрізняють політику:

• локальну;

• регіональну;

• міждержавну;

• світову.

Завдання

— Яка це політика?

• Рішення міської Ради народних депутатів.

• Указ Президента України.

• Постанова губернатора Донецької області.

• Національний проект «Освіта».

Політична система – сукупність суспільних інститутів, що здійснюють владні функції.

Структуру політичної системи становлять:

• політичні відносини;

• політична організація суспільства (державно-правові органи, політичні партії, політичні рухи, масові суспільні організації, трудові колективи та об´єднання);

• засоби масової інформації;

• політичні принципи й норми;

• політична свідомість і культура.

2. Типи політичних системи. Політична система України.

1. Залежно від політичного режиму розрізняють такі політичні системи:

• тоталітарні;

• авторитарні;

• демократичні.

2. За характером взаємодії з зовнішнім середовищем виділяють:

• відкриті системи;

• закриті системи.

Приклади закритої є політична система радянського типу, що склалася в СРСР, для якої було притаманно відсутність широких міжнародних економічних і культурно-інформаційних контактів.

3. В історичному аналізі використовується характеристика систем з позицій формаційного підходу.

Відповідно виділяються системи:

• рабовласницькі;

• феодальні;

• капіталістичні;

• командно-адміністративні.

Досить поширене виділення традиційних (до індустріальних) і модернізованих політичних систем. Для перших характерно нерозвинуте громадянське суспільство, підданська або патріархальна політична культура, влада у формі диктатури (прикладом виступає більшість країн, що розвиваються). У других системах існує розвинуте громадянське суспільство, раціональний спосіб обґрунтування влади, диференціація політичних ролей.

4. Виділяють політичні системи перехідного типу, які включають у себе елементи модернізованої системи, що народжується, і елементи старої системи.

Завдання: визначити тип політичної системи України.

3. Політичні партії. Опозиція. Лобізм.

Політична партія - це організована група громадян, що виражає інтереси тих чи інших соціальних верств і прагне до реалізації своєї мети шляхом боротьби за державну владу і її використання.

Що відрізняє партію від інших суспільно-політичних організацій і груп тиску?

1. Організаційна оформленість: стійкі внутрішньопартійні відносини і наявність розгалуженої структури на загальнонаціональному, регіональному і місцевому рівнях (виборні центральні органи і сітка регіональних відділень).

2. Відкрита налаштованість на владу. Ця ознака відрізняє партії не тільки від суспільних рухів, але й від груп тиску.

3. Пошук масової опори: безпосередньо активних членів і виборців. Це вимагає від партій проведення агітаційної роботи, пропаганди своїх доктрин.

4. Ідеологічність партійних доктрин.

5. Наявність програмної мети - певного проекту розвитку суспільства.

Функції партій:

• активізація і інтеграція великих суспільних верств;

• артикуляція, тобто перетворення розмитих думок людей у конкретні пакети вимог і їх озвучення інтересів, тобто погодження вимог певних верств населення, їх оформлення у політичні програми;

• політична соціалізація і формування суспільної думки;

• розробка політичної ідеології і програм розвитку суспільства;

• рекрутування у політичну еліту і висування лідерів; у багатьох державах уряди і представницькі органи формуються з членів великих політичних партій, а президенти і прем´єр міністри, як правило, очолюють правлячі партії;

• мобілізація виборців на виборах;

• участь у боротьбі за державну владу через вибори;

• здійснення державного управління з приходом до влади або контроль за діяльністю влади;

• рекрутування нових членів партії.

За своїми цілями та характером партії поділяються на консервативні, революційні, реформаторські, ліберальні, а за формою організації вони бувають відкритими й закритими.

Особливою формою реалізації інтересів груп громадян та окремих організацій є лобізм – цілеспрямований вплив окремих груп на законодавчі та виконавчі органи державної влади з метою реалізації своїх специфічних інтересів.