Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ДЕК_МВ_Кр-во.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
07.09.2019
Размер:
330.24 Кб
Скачать

« Етнічні та соціальні проблеми Канади (80-90 рр. Хх ст.)»

] Етнічні проблеми Канади були історично у багатьох відношеннях подібні з проблемами її сусіда − Сполучених Штатів Америки. Були, однак, і суттєві відмінності. Найбільш разючі з них: двонаціональний характер канадської держави (тим часом як у США склалася одна переважна нація), відсутність в Канаді широкого завезення невільників з Африки і відсутність внаслідок цього численного негритянського населення і «негритянської проблеми», а в її історії набагато сильніша мінливість етнічного складу, що пов'язано з меншою чисельністю канадського населення, яке тим самим не в змозі швидко й успішно «перетравлювати» масу іммігрантів і разом з тим наявністю поряд з масовою імміграцією ще і процесу масової же еміграції.Всі ці обставини роблять етнічні проблеми дуже важливими для суспільного життя Канади.

Національний склад населення Канади можна охарактеризувати як дуже складний і водночас досить простий. Складний він тому, що цю країну населяють більше 100 чітко виражених етнічних груп, що говорять на десятках різних мов. Серед них (за зменшенням) англійська, французька, китайська, італійська, німецька, пенджабський, польська, українська, іспанська, голландська, грецька мови. А простий тому, що на жодній з них, крім перших двох, не говорить більше 3% жителів країни. Так що всі численні мови, за винятком англійської та французької, можна назвати мовами національних меншин. В дійсності ж Канада фактично двонаціональна країна, національний склад населення якої визначають дві великі нації − англоканадців і франкоканадців. При цьому ні та ні інша не становлять у ньому більшості.

Ця особливість національного складу населення Канади пов'язана зі своєрідністю її історичного розвитку. Адже Канада, як і США, є країною масової європейської колонізації. Підраховано, що за останні 400 років сюди прибули з Європи не менше 13 млн. осіб.В наші дні чисельність англоканадців в Канаді − 18 млн. чоловік, або 58% всього населення. Ця частка менше, ніж наприкінці XIX ст., коли англоканадці становили 2/3 всього населення країни. Проте це найбільша нація сучасної Канади. Англоканадці формують основне населення в дев'яти з десяти провінцій (крім Квебеку). У кожній з них переважає спілкування англійською мовою, причому в багатьох провінціях на ній говорять більше 9/10 жителів.Друга за чисельністю нація Канади −франкоканадці. Її основою послужили ті нечисленні перші французькі переселенці (головним чином з північної Франції), які влаштувалися тут ще в XVII ст. В наші дні чисельність франкоканадців в Канаді − понад 7 млн.​​осіб, або 22% всього її населення. Ця частка також менше, ніж на рубежі XIX і XX ст., коли франкоканадці становили 1/3 всього населення країни.

Окрім двох великих «націй-засновників», значну частину населення Канади утворюють досить численні перехідні етнічні групи, або національні меншини. Асиміляція частини населення цих груп з англоканадцями компенсується притоком нових мігрантів. Зазвичай такі перехідні групи не мають своїх чітко виражених етнічних територій, утворюючи лише окремі вкраплення на загальномутлі англо-канадського розселення, а в великих містах групуючись в окремі квартали.

Національні відносини в Канаді і раніше іноді набували гостроти. Але особливо це відноситься до останніх десятиліть. Можна назвати три головні проблеми такого роду.

Перша з них − проблема франко-канадського націоналізму. У новітній історії Канади немає, мабуть, більш гострої проблеми.

Франко-канадський Квебек− найбільша за площею (на її території могли б розміститися три Франції) і друга за населенням провінція Канади, яка дає більше 1/5 всього ВНП країни. Французька мова нарівні з англійським служить державною мовою Канади. Рівність цих двох мов неухильно дотримується. Не тільки офіційні документи, але навіть етикетки товарів, що продаються, оголошення і написи по всій країні робляться на двох мовах.

І тим не менше не можна заперечувати того, що франкоканадці в Канаді відчувають національну дискримінацію. Національна і особливо економічна нерівність двох «націй-засновників» стала особливо проявлятись в середині XX ст. Виявилося, що англоканадці займають ключові позиції в економіці країни і в її соціальній ієрархії, що життєвий рівень франкоканадців значно відстає від середнього по країні, що їх заробітки несумірні із заробітками, що проживають в Квебеку англоканадців, що безробіття в цій провінції значно більше, а рівень освіти і охорони здоров'я нижче, ніж в англомовних провінціях. Все це в 60 − 70-х рр. XX ст. викликало бурхливий підйом франко-канадського націоналізму. Широке поширення набули вимоги не тільки про розширення прав французької мови в англомовних провінціях, а й про створення двоєдиної канадської федерації. Більш того, в Квебеку стали виникати організації, рухи та групи, що закликають до повного самовизначення цієї провінції − аж до відокремлення її від Канади та створення «суверенногоКвебека». Такі крайні сепаратистські тенденції створили грунт для появи терористичних організацій і привели навіть до введення в 1970 р. тимчасового воєнного стану. Потім переговорний процес був продовжений. І тим не менш Квебек виявився єдиною провінцією Канади, яка не підписала в 1982 р. нову конституцію країни. Це була відповідь на відмову англоканадців піти на визнання за Квебеком статусу «особливого суспільства».

Надалі погоджувальні переговори були продовжені в 1987 р., і всіма десятьма провінціями був прийнятий новий документ, який визначив Квебек як «унікальне суспільство» всередині Канади. Однак до призначеного терміну (червень 1990 р.) він так і не був затверджений, головним чином через протидію деяких англо-канадських провінцій. У 1992 р. був узгоджений новий проект конституційної реформи, але він також не зібрав більшості голосів на загально-канадському референдумі, що стимулювало нову хвилю франко-канадського сепаратизму. А в 1994 р. на виборах до Національних зборів Квебеку перемогла Квебекська партія, яка виступала за його повний суверенітет. Прямим наслідком цього став проведений в жовтні 1995 р. референдум з питання про повну незалежність провінції. У разі його успіху Канада розпалася б на дві геополітично та економічно незалежні частини, що могло поставити під сумнів і все її подальше існування. Але сепаратисти-франкофони на цьому референдумі не перемогли. Проте не можна не враховувати і того, що проти відділення Квебека від Канади проголосували 2361 тис. осіб, а за відділення − 2308 тис. осіб: отже, для перемоги на референдумі прихильникам відділення не вистачило лише 53 тис. голосів, або трохи більше 1 %. Відразу після референдуму федеральна канадська влада активізувала свою політику в двох напрямках. З одного боку, вони запропонували Квебеку максимально вигідні для нього умови, проголосивши провінцію «особливим співтовариством» і наділивши її додатковими конституційними правами. З іншого боку, вони звернулися до Верховного суду країни із запитом про те, чи має взагалі Квебек право на відділення від федерації в односторонньому порядку. До сказаного можна додати, що в самому Квебеку далеко не всі франкоканадці виступають за відділення від Канади. Спочатку 2003р. Квебекська партія програла на виборах ліберальної партії, яка виступає за збереження федерації. У 2006 р. прем'єр-міністр запропонував проголосити Квебек «нацією (країною) всередині єдиної Канади». Але суперечки навколо цього питання тривають. В якості другої гострої національної проблеми можна виділити проблему корінних народів Канади. Корінне населення останнім часом також посилило боротьбу за свої права. Певною мірою це пояснюється переорієнтацією частини його з мисливського господарства на роботу за наймом і, відповідно, переселенням в міста Канадської Півночі. Народи-аборигени давно вже вимагають внесення в конституцію країни спеціальної поправки, що передбачає їх право на самовизначення. В результаті в 1993 р. в Конституційний акт було внесено положення про те, що корінні народи країни мають невід'ємне право на самоврядування в складі Канади. І це право в 1999 р. було реалізовано. Виник ще один, тринадцятий, суб'єкт федерації під назвою Нунавут (в перекладі з ескімоського - «наша земля»). Територія Нунавута була виділена зі складу Північно-Західних територій, площа яких в результаті скоротилася на 2/3. Нунавут займає 2 млн. км2, або 1/5 всієї площі Канади, хоча населяють його тільки 21 тис. осіб, в основному інуїти, при середній щільності населення 1 людина на 100 км2. Права території Нунавут подібні з правами Юкона і Північно-Західних територій: тут були створені законодавча асамблея, виконавчий кабінет, суд. Прем'єр-міністр Канади Жан Кретьєн назвав освіта Нунавута великим днем ​​не тільки для цієї території, але і для всієї Канади. Третя проблема − проблема зарубіжної імміграції. Імміграція завжди була характерна для Канади. Але останнім часом склад її помітно змінився. На відміну від минулого нині у складі іммігрантів (щорічно близько 200 тис. осіб) на вихідців з Європи припадає лише 19%, тоді як на вихідців з Азії - 57, Латинської Америки - 13, Африки - 7% (решта − з США). З наведених цифр випливає, що в наші дні різко переважає «кольорова» імміграція в Канаду, яка придбала самий масовий характер.Раніше не європейські іммігранти вели відносно замкнутий спосіб життя в межах своїх міських кварталів, тепер же вони розселяються по всій країні. Китайська мова, наприклад, став третім серед найбільш поширених мов Канади, а Ванкувер, адміністративний центр Британської Колумбії, де живе особливо багато китайців, стали жартома називати Чайваном (від англ. China - Китай). Звідси постійне, починаючи з другої половини 1960-х рр., наростання непримиренності до «чужорідних» іммігрантів, збільшення числа організацій расистського спрямування.

В цих умовах канадський уряд проводить політику багатокультурності (мультикультуризаціі), яка за задумом повинна сприяти формуванню єдиного канадського суспільства, відображати інтереси кожного громадянина незалежно від його етнічного походження. Ця політика реалізується у вигляді серії спеціальних програм.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]