5. Приводи і підстави для проведення прокурорської перевірки додержання прав і свобод громадян. Види перевірок.

Закон передбачає, що перевірки виконання законів проводяться за заявами та іншими повідомленнями про по­рушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів — також із власної ініціативи прокурора.

Проводячи відому паралель, нагляд за додержанням і правиль­ним застосуванням законів провадиться за наявності законних при­водів і достатніх підстав. З-поміж таких приводів можна назвати:

1. повідомлення, заяви, скарги, листи окремих фізичних і посадових осіб про конкретні факти порушень законодавства України;

2. безпосереднє виявлення працівниками прокуратури ознак правопорушень, що охоплюються межами цього виду наглядової діяльності;

3. планові приписи щодо потреби проведення перевірок конкретного об'єкта чи групи таких;

4. конкретні вказівки, вимоги вищестоящих прокурорів щодо проведення перевірки додержання законності на певному піднаглядному об'єкті чи групі таких тощо.

Достатніми підставами для здійснення прокурорської перевірки можна вважати інформацію про цілісний факт порушення закону, чи про окремі ознаки такого порушення, або юридичні наслідки ра­ніше виконаної перевірки, або відповідні просторово-часові тен­денції — закономірності в діяльності тих чи інших піднаглядних об'єктів і суб'єктів (відомо, що в конкретні періоди чи за певних обставин відповідні суб'єкти господарювання схильні до спекуля­тивних дій щодо вартості надаваних послуг чи предметів обміну або торгівлі і т. ін.).

Види перевірок: планова, позапланова, комплексна.

6. Методика прокурорського нагляду за виконанням законів у сфері захисту прав і свобод громадян. Робота із зверненням громадян.

За суттю цей вид прокурорсько-наглядової діяльності можна назвати ПРАВОЗАХИСНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПРОКУРОРСЬКИХ ПРАЦІВНИКІВ. Ця діяльність реалізується у двох формах:

1. Робота прокурора зі зверненнями громадян.

2. Ініціативна перевірка прокурором додержання законодавства про захист прав і свобод громадян.

Проводячи перевірку за наявності законних приводів і достатніх підстав, прокурор використовує ту частину наданих йому повнова­жень, котрі спеціально призначені для виявлення та фіксації право­порушень. Це право:

1. безперешкодного входу на територію піднаглядних об'єктів;

2. доступу прокурора до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірок;

3. витребування від посадових осіб потрібних для перевірки документів, матеріалів, статистичних та інших відомостей, надання спеціалістів для з'ясування питань, що вимагають спеціальних знань;

4. доручати відповідним органам проведення перевірок, ревізій діяльності підконтрольних або підлеглих підприємств, організацій, установ;

5. викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону;

6. виготовляти копії необхідних документів тощо.

У принципі прокурор не зобов'язаний пояснювати, навіщо йому потрібно застосовувати наведені вище повноваження. Він користу­ється абсолютним правом вимагати від посадових осіб учинення конкретних дій, співвідносних із перерахованими повноваження­ми. Мало того, невиконання законних вимог прокурора утворює склад принаймні адміністративного правопорушення.

Незалежно від мети перевірки прокурор зобов'язаний відповісти на такі питання:

• чи справді мали місце порушення прав і свобод громадянина і в чому конкретно вони проявлялись (у відмові від застосування окремих норм закону, фактах неправильного його тлумачення, запровадженні неправомірних заборон тощо);

• якими доказами підтверджуються порушення прав і свобод громадян;

• чи містять виявлені порушення ознаки дисциплінарної або адміністративної провини, злочину, ким із посадових осіб вони вчинені;

• якої за характером і розміром шкоди завдано правопорушенням;

• які причини та умови сприяли порушенню прав і свобод людини і громадянина.

Завершується прокурорська перевірка обмірковуванням можли­вих заходів реагування і визначенням напрямів їх реалізації.

РОБОТА ПРОКУРОРА із ЗВЕРНЕННЯМИ ГРОМАДЯН полягає в тому, що вона іні­ціюється безпосередньо громадянами, які виражають свою незгоду з тими чи іншими діями (рішеннями) різних посадових осіб, які, на думку цих громадян, так чи інакше порушують їхні інтереси.

Названа діяльність прокурора має декілька стадій.

• На першій визначається належність заторкнутих заявником питань до компетенції прокуратури та відсів тих звернень, розгляд яких віднесено до компетенції інших органів.

• На другій — вирішення прокурором заяв і скарг за суттю, з прийняттям необхідних організаційних рішень (про задоволення скарги і вжиття заходів прокурорського реагування або про визнан­ня доводів заявника необгрунтованими).

Прокурори всіх рівнів, відповідні прокурорські працівники кон­кретних структурних підрозділів прокуратур зобов'язані відповідно до наказу Генерального прокурора України:

1. Забезпечити всебічний, кваліфікований, своєчасний розгляд і вирішення звернень громадян.

2. Приймати рішення про порядок перевірки та давати відповіді на звернення, які перебувають на контролі Президента України, Го­лови Верховної Ради України, його заступників, а також про ре­зультати розгляду запитів народних депутатів України тільки першим керівникам прокуратур.

3. Вирішувати звернення в місячний строк од дня надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення і перевірки,— невідкладно, але не пізніше 15 днів од дня їх отримання. За необхідності строк розгляду звернень продовжується керівництвом прокуратури з повідомленням про це заявників і посадо­вих осіб, які взяли звернення на контроль. Однак загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів, за винятком скарг на судові рішення, якщо витребувана справа не надійшла в установлений строк.

5. Скарги, за якими прокуратурою проводиться перевірка, приєднувати до наглядового провадження.

6. Звернення зі скаргами на неправомірні дії працівників прокуратури передавати до Управління кадрів центрального апарату і прокурорам підпорядкованих прокуратур.

7. Скарги в інтересах недієздатних осіб розглядати в тому разі, якщо вони подані їх законними представниками.

8. Скарги, подані іншою особою в інтересах громадянина за його уповноваженням, розглядати лише в тому разі, якщо уповноваження оформлено в установленому законом порядку і надано особі, трудовому колективу або організації, які здійснюють правозахисну діяльність.

9. Анонімні звернення не розглядати, за винятком повідомлень про злочини. їх слід надсилати до органів, що ведуть оперативно-розшукову діяльність.

10. Повторні звернення з того самого питання не розглядати тією самою особою, якщо перше вирішено за суттю.

11. Не розглядати скарг, поданих з порушенням строку, передбаченого ст. 17 Закону України «Про звернення громадян».

12. У разі відмови в задоволенні скарг у відповідях заявникам викладати мотиви прийнятого рішення з посиланням на закон, матеріали перевірок і справ. Рішення про припинення розгляду скарг з цього самого питання приймати першим керівникам прокуратур, про що повідомляти заявникам із роз'ясненням порядку та строків оскарження прийнятого рішення. Повертати заявникові додані до скарги документи та ін.

Здійснюючи нагляд за практикою реалізації прав і свобод люди­ни, прокурор використовує не тільки письмові та усні звернення, які надійшли до нього. Він зобов'язаний також аналізувати й систе­матизувати інформацію з інших, звичайно відкритих джерел (пові­домлень засобів масової інформації, інформації статистичних і контролюючих органів, матеріалів розглянутих у судах цивільних, адміністративних, кримінальних справ та ін.).

Отже, вся перевірочна діяльність прокурора направлена на зупи­нення правопорушень, допущених щодо окремих чи групи грома­дян.