1. Суть і завдання нагляду за додержанням прав і свобод громадян

Суть нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів в Україні полягає у здійсненні Генеральним прокурором і підлеглими йому прокурорськими працівниками, від імені держа­ви, на всій її території, специфічної діяльності, скерованої на ви­вчення ними інформації про порушення законів, в отриманні ними та аналізі різноманітних матеріалів, статистичних даних про роботу піднаглядних об'єктів, які можуть містити відомості, що вказують на необхідність у проведенні перевірок своїми силами або із залу­ченням контролюючих органів, в оцінюванні правових актів із позиції відповідності їх законам, а також у застосуванні заходів про­курорського реагування з метою усунення виявлених порушень, скасування незаконних рішень і притягнення винних до встановле­ної законодавством юридичної відповідальності,

ЗАВДАННЯ цього виду прокурорсько-наглядової діяльності по­лягає в тому, щоб за допомогою повноважень прокурора досягнути:

• чіткого й неухильного виконання законів піднаглядними органами і установами та їх посадовими особами;

• скасування актів і припинення діяльності, які суперечать законам і підзаконним нормативним актам.

2. Предмет і межі нагляду за додержанням прав і свобод громадян

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» предметом нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів є:

1. Відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємс­твами, організаціями та посадовими особами вимогам Конституції України та чинним законам.

2. Додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їхніх честі й гідності, якщо законом не передбачено ін­шого порядку захисту цих прав.

3. Додержання законів щодо економічних, міжнаціональних відносин; охорони навколишнього середовища; митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Під час здійснення нагляду за загальним виконанням законів прокурорським працівникам слід правильно визначати межі засто­сування своїх повноважень, тобто межі нагляду. Це актуально, з одного боку, тому, що не залишаються без реагування виявлені по­рушення закону, а з іншого — відсутнє втручання в оперативно-гос­подарську діяльність відповідних суб'єктів господарювання і не підміняються контролюючі органи.

Критерієм, що обумовлює межі нагляду, слугує правило: там, де діє закон, повинен «спрацьовувати» нагляд. Зрозуміло, як­що прокурор виявить факти, які свідчать про порушення встанов­леного правопорядку винятково у сфері господарювання, він не має права на бездіяльність. У таких випадках, виконуючи названу вище вимогу не втручатися в господарську діяльність, він скеро­вує свою інформацію у відповідні контролюючі або інші державні органи, щоби вони, використовуючи свої повноваження, усували ці порушення. З цього приводу в ч. 2 ст. 19 Закону міститься чітка вказівка, згідно з якою «...Прокуратура не підміняє органи відом­чого управління та контролю, не втручається у господарську ді­яльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законо­давству».

Закон спеціально підкреслює, що перевірки виконання законів проводяться за заявами та іншими повідомленнями про по­рушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів — також із власної ініціативи прокурора.

Достатніми підставами для здійснення прокурорської перевірки можна вважати інформацію про цілісний факт порушення закону, чи про окремі ознаки такого порушення, або юридичні наслідки ра­ніше виконаної перевірки, або відповідні просторово-часові тен­денції — закономірності в діяльності тих чи інших піднаглядних об'єктів і суб'єктів.