- •Національна економіка та економічна система
- •2. Предмет та функції макроекономіки
- •3. Методологія макроекономіки
- •4. Модель кругопотоку
- •5. Дайте характеристику адміністративно-командній, перехідній та ринковій економіці.
- •6. Об’єкти і суб’єкти макроекономіки, їх характеристики
- •7. Сутність та особливості снр.
- •8. Основні макроекономічні показники, їх особливості.
- •Чистий національний продукт. Характеризує результати виробництва підприємств і організацій країни.
- •Національний доход Характеризує прибуток, який заробили постачальники ресурсів від участі у поточному виробництві. Розраховується в поточних цінах.
- •9. Методи розрахунку внп і його особливості
- •10. Розкрити суть номінального та реального ввп і його особливості
- •11. Розкрити сутність ввп, чнп, нд, од, дкв, чед
- •12. Розкрити суть індексу споживчих цін, привести приклади
- •13. Сутність економічного зростання
- •14. Неокласична модель економічного зростання: збільшення населення і нтп.
- •15. Неокласична модель економічного зростання: нагромадження капіталу.
- •16. В чому сутність виробничої функції Леонтьєва.
- •17. Модель економічного зростання Харрода – Домара.
- •18. Розкрийте фізичний зміст чед.
- •19. Модель економічного зростання р. Солоу.
- •20. Цикли ділової активності та їх особливості.
- •21. Безробіття: основні визначення та вимірювання.
- •22. Сутність та структура економічного циклу, їх види.
- •23. Інфляційні явища в економіці.
- •24. Повна зайнятість, природне безробіття та потенційний ввп.
- •25. Закон Оукена та втрати економіки від циклічного безробіття.
- •26. Чинники від яких залежить рівень інфляції за кривою Філіпса.
- •27. Розкрийте суть антиінфляційної політики держави.
- •28. Крива Філіпса в короткостроковому та довгостроковому періодах.
- •29. Інфляція попиту та інфляція витрат, очікувана та неочікувана інфляція.
- •30. Види інфляції. Темп інфляції та його розрахунок.
- •31. Теорія ринку праці.
- •32. Крива Філіпа у коротко та довгостроковому періодах
- •33. Економічна нерівність та перерозподіл доходів.
- •34.Соціальна політика в Україні.
- •35.Класична теорія ринку праці.
- •36. Державна політика зайнятості.
- •37. Кейнсіанська теорія ринку праці.
- •38. Висновки кривої Філіпса для політики зайнятості.
- •39. Крива Лоренца, як графічна модель фактичного розподілу доходів.
- •40. Державна система соціального захисту населення.
- •41. Бідність та прожитковий мінімум.
- •42. Сукупний попит.
- •43. Сукупна пропозиція.
- •44. Відновлення рівноваги, що нормується сукупним попитом та сукупною пропозицією.
- •45. Модель ad - as як базова модель економічної рівноваги.
- •46. Охарактеризуйте основні складові сукупного попиту.
- •47. Дайте характеристику кривій сукупної пропозиції в короткостроковому періоді.
- •48. Пояснити сутність ,,збурення’’ (шоку) пропозиції.
- •49. Дайте характеристику проміжному (висхідному) відрізку короткострокової сукупної пропозиції.
- •50. Сутність грошей та їх агрегати.
- •51. Пропозиція грошей.
- •52. Рівновага на грошовому ринку.
- •53. Попит на гроші.
- •54. Механізм функціонування грошового ринку.
- •55. Банківська система та грошова пропозиція.
- •56. Основні методи монетарної політики.
- •57. Грошово-кредитне регулювання економіки.
- •58. Модель is – lm як імітація одночасної рівноваги на товарному і грошовому ринках.
- •59. Модель is – lm як аналітичний засіб макроекономічної політики.
- •60.Обгрунтування кривих is та lm, їх рівняння.
- •61. Взаємозв’язок використовуваного доходу і споживання.
- •62. Чинники споживання і заощадження не пов’язані з доходом.
- •63. Взаємозв’язок використовуваного доходу і заощадження.
- •64. Споживання як функція після податкового доходу.
- •65. Середня та гранична схильність до споживання, їх суть і зміст.
- •66. Розкрийте суть переміщення ліній споживання та заощадження.
- •67. Середня та гранична схильність до заощадження, їх суть і зміст.
- •68. Розкрийте суть стабільності ліній споживання та заощадження.
- •69. Пояснити сутність гіпотези життєвого циклу.
- •70. Інвестиції: сутність та особливості.
- •71. Пояснити як визначається річний обсяг споживача.
- •72. Взаємозв’язок використовуваного доходу і заощадження.
- •73. Чинники заощаджень не пов’язані з доходом.
- •74. Приватні заощадження – інвестиції як спрощена модель економічної рівноваги.
- •75. Відсоткова ставка і чиста прибутковість інвестицій.
- •76. Ринок позичкового капіталу та його роль у забезпеченні рівноваги між заощадженнями та інвестиціями.
- •77. Мультиплікатор інвестицій, його суть, види і способи розрахунку.
- •78. Модель ,,витрати – випуск ‘’.
- •79. Сукупні видатки і ввп.
- •80. Модель ,, вилучення – ін’єкції ‘’.
- •81. Інфляційний та рецесійний розрив.
- •82. Дискреційна та не дискреційна фіскальна політика.
- •83. Сутність та особливості бюджетно-податкової політики.
- •84. Бюджетний дефіцит та управління державним боргом.
- •85. Розкрити суть кривої Лаффера.
- •86. Вигоди від зовнішньої торгівлі.
- •87. Теорія міжнародної торгівлі.
- •88. Тарифні та нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі.
- •89. Розкрийте сутність фіксованого та плаваючого валютних курсів.
- •90. Номінальний та реальний обмінний курс.
88. Тарифні та нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі.
До нетарифних заходів регулювання відносяться:
1. Заборони експорту та імпорту. Це вимушені заходи, визнані міжнародною практикою. Заборони можуть виступати у відкритій і закритій формі. Різновидом заборони відкритої форми являються часткові заборони, які, в свою чергу, можуть мати безумовний і умовний характер. Заборони безумовного характеру встановлюються на імпорт товарів, здатних заподіяти шкоду різним сферам життєдіяльності держави. Умовні заборони використовують тоді, коли постачальник імпортної продукції не дотримується встановлених правил і норм. Крім постійно діючих заборон, використовуються також сезонні і тимчасові заборони на ввіз.
2. Кількісні обмеження експорту та імпорту. Вони являються традиційними методами кількісного обмеження в міжнародній торгівлі. До них відносяться квотування і ліцензування.
Квотування являє собою лімітування розміру імпорту (експорту) з допомогою квот (контингентів). Квота - це встановлення у вартісному чи фізичному вираженні певного об'єму експорту (імпорту) на визначений період (рік, квартал, і т.ін.). Квотування здійснюється з метою ліквідації торгового і платіжного дисбалансу з окремими країнами; регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку; виконання міжнародних зобов'язань і досягнення взаємовигідних домовленостей.
3. "Добровільні" обмеження експорту. Їх відносять в особливу групу кількісних обмежень. Вони являють собою неофіційну домовленість між експортером та імпортером про обмеження ввозу певних товарів на ринок імпортера.
4. Антидемпінгові заходи - специфічні заходи нетарифного регулювання являють собою судові та адміністративні тяжби, претензії, які пред'являють національні підприємці іноземним постачальникам, звинувачуючи їх у продажу товарів по занижених цінах (нижче "нормальних" цін), що може нанести шкоду місцевим виробникам.
5.Технічні бар'єри. Це перешкоди для імпорту іноземних товарів, що виникають в зв'язку з їх невідповідністю до національних стандартів систем виміру та інспекції якості, вимог техніки безпеки, санітарно-ветеринарних норм, правил упаковки, маркерування.
Класичним засобом регулювання зовнішньої торгівлі являються митні тарифи, які по характеру впливу відносяться до економічних регуляторів.
Митний тариф являє собою систематизований перелік (зведення) митних ставок , які визначають розмір оплати по експортних та імпортних товарах, тобто мита.
89. Розкрийте сутність фіксованого та плаваючого валютних курсів.
У реальній практиці міжнародних відносин в умовах паперово-грошового обігу застосовуються наступні два види валютних курсів: фіксовані та плаваючі або гнучкі.
Фіксовані курси – система, що припускає наявність зареєстрованих паритетів, які знаходяться в основі валютних курсів, що підтримуються державними валютними органами.
Фіксований валютний курс офіційно встановлюється центральним банком з врахуванням співвідношення цін у даній країні з цінами країн головних партнерів, рівня валютних резервів, стану торговельного балансу. Фіксований валютний курс найбільш доцільний за умов внутрішніх кризових ситуацій в нестабільній економіці, тому що забезпечує нижчі темпи інфляції, стабільні умови для зовнішньоекономічної діяльності, створює можливість прогнозувати розвиток ситуації в країні.
Одним з головних питань встановлення валютного курсу є пошук певного міжнародного стандарту, на який буде зорієнтована вартість національної грошової одиниці. Як правило курси національних валют, у тому числі і української гривні, перебувають у жорсткій відповідності з курсом долару США. Вперше режим фіксованих валютних курсів був введений після Другої світової війни. Після краху Бретон-Вудської системи в середині 70-х років XX ст. більшість країн перейшли до плаваючих валютних курсів.
Гнучкі (плаваючі) курси – це система, при якій у валют відсутні офіційні паритети.
Розрізняють плаваючі курси, які змінюються в залежності від попиту та пропозиції на ринку та курси, які змінюються в залежності від попиту і пропозиції на ринку, але корегуються валютними інтервенціями центральних банків.
В разі використання плаваючого валютного курсу рух іноземної валюти не впливає на грошову базу, і центральний банк може проводити свою грошово-кредитну політику, передбачаючи, що це не вплине значною мірою на стан платіжного балансу. Системи валютних курсів у країнах, що розвиваються, часто характеризуються одночасним використанням різних валютних курсів, кожний з яких використовується з певною метою. Ці режими називають системами множинних валютних курсів, які можуть бути:
- валютними курсами, які безпосередньо контролюються або фіксуються урядом;
- вільними ринковими курсами, встановленими приватним попитом та пропозицією.
Визначення курсу валют називають котируванням, яким займаються офіційні державні органи.
При котируванні валют вказується курс продавця, за яким банки продають валюту, і курс покупця, за яким банки купують цю валюту. Котирування може бути обов'язковим для суб'єктів валютних операцій або суто номінальним, орієнтовним. Тоді валютний курс, визначений котируванням може не збігатися з курсом конкретної угоди.