- •Національна економіка та економічна система
- •2. Предмет та функції макроекономіки
- •3. Методологія макроекономіки
- •4. Модель кругопотоку
- •5. Дайте характеристику адміністративно-командній, перехідній та ринковій економіці.
- •6. Об’єкти і суб’єкти макроекономіки, їх характеристики
- •7. Сутність та особливості снр.
- •8. Основні макроекономічні показники, їх особливості.
- •Чистий національний продукт. Характеризує результати виробництва підприємств і організацій країни.
- •Національний доход Характеризує прибуток, який заробили постачальники ресурсів від участі у поточному виробництві. Розраховується в поточних цінах.
- •9. Методи розрахунку внп і його особливості
- •10. Розкрити суть номінального та реального ввп і його особливості
- •11. Розкрити сутність ввп, чнп, нд, од, дкв, чед
- •12. Розкрити суть індексу споживчих цін, привести приклади
- •13. Сутність економічного зростання
- •14. Неокласична модель економічного зростання: збільшення населення і нтп.
- •15. Неокласична модель економічного зростання: нагромадження капіталу.
- •16. В чому сутність виробничої функції Леонтьєва.
- •17. Модель економічного зростання Харрода – Домара.
- •18. Розкрийте фізичний зміст чед.
- •19. Модель економічного зростання р. Солоу.
- •20. Цикли ділової активності та їх особливості.
- •21. Безробіття: основні визначення та вимірювання.
- •22. Сутність та структура економічного циклу, їх види.
- •23. Інфляційні явища в економіці.
- •24. Повна зайнятість, природне безробіття та потенційний ввп.
- •25. Закон Оукена та втрати економіки від циклічного безробіття.
- •26. Чинники від яких залежить рівень інфляції за кривою Філіпса.
- •27. Розкрийте суть антиінфляційної політики держави.
- •28. Крива Філіпса в короткостроковому та довгостроковому періодах.
- •29. Інфляція попиту та інфляція витрат, очікувана та неочікувана інфляція.
- •30. Види інфляції. Темп інфляції та його розрахунок.
- •31. Теорія ринку праці.
- •32. Крива Філіпа у коротко та довгостроковому періодах
- •33. Економічна нерівність та перерозподіл доходів.
- •34.Соціальна політика в Україні.
- •35.Класична теорія ринку праці.
- •36. Державна політика зайнятості.
- •37. Кейнсіанська теорія ринку праці.
- •38. Висновки кривої Філіпса для політики зайнятості.
- •39. Крива Лоренца, як графічна модель фактичного розподілу доходів.
- •40. Державна система соціального захисту населення.
- •41. Бідність та прожитковий мінімум.
- •42. Сукупний попит.
- •43. Сукупна пропозиція.
- •44. Відновлення рівноваги, що нормується сукупним попитом та сукупною пропозицією.
- •45. Модель ad - as як базова модель економічної рівноваги.
- •46. Охарактеризуйте основні складові сукупного попиту.
- •47. Дайте характеристику кривій сукупної пропозиції в короткостроковому періоді.
- •48. Пояснити сутність ,,збурення’’ (шоку) пропозиції.
- •49. Дайте характеристику проміжному (висхідному) відрізку короткострокової сукупної пропозиції.
- •50. Сутність грошей та їх агрегати.
- •51. Пропозиція грошей.
- •52. Рівновага на грошовому ринку.
- •53. Попит на гроші.
- •54. Механізм функціонування грошового ринку.
- •55. Банківська система та грошова пропозиція.
- •56. Основні методи монетарної політики.
- •57. Грошово-кредитне регулювання економіки.
- •58. Модель is – lm як імітація одночасної рівноваги на товарному і грошовому ринках.
- •59. Модель is – lm як аналітичний засіб макроекономічної політики.
- •60.Обгрунтування кривих is та lm, їх рівняння.
- •61. Взаємозв’язок використовуваного доходу і споживання.
- •62. Чинники споживання і заощадження не пов’язані з доходом.
- •63. Взаємозв’язок використовуваного доходу і заощадження.
- •64. Споживання як функція після податкового доходу.
- •65. Середня та гранична схильність до споживання, їх суть і зміст.
- •66. Розкрийте суть переміщення ліній споживання та заощадження.
- •67. Середня та гранична схильність до заощадження, їх суть і зміст.
- •68. Розкрийте суть стабільності ліній споживання та заощадження.
- •69. Пояснити сутність гіпотези життєвого циклу.
- •70. Інвестиції: сутність та особливості.
- •71. Пояснити як визначається річний обсяг споживача.
- •72. Взаємозв’язок використовуваного доходу і заощадження.
- •73. Чинники заощаджень не пов’язані з доходом.
- •74. Приватні заощадження – інвестиції як спрощена модель економічної рівноваги.
- •75. Відсоткова ставка і чиста прибутковість інвестицій.
- •76. Ринок позичкового капіталу та його роль у забезпеченні рівноваги між заощадженнями та інвестиціями.
- •77. Мультиплікатор інвестицій, його суть, види і способи розрахунку.
- •78. Модель ,,витрати – випуск ‘’.
- •79. Сукупні видатки і ввп.
- •80. Модель ,, вилучення – ін’єкції ‘’.
- •81. Інфляційний та рецесійний розрив.
- •82. Дискреційна та не дискреційна фіскальна політика.
- •83. Сутність та особливості бюджетно-податкової політики.
- •84. Бюджетний дефіцит та управління державним боргом.
- •85. Розкрити суть кривої Лаффера.
- •86. Вигоди від зовнішньої торгівлі.
- •87. Теорія міжнародної торгівлі.
- •88. Тарифні та нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі.
- •89. Розкрийте сутність фіксованого та плаваючого валютних курсів.
- •90. Номінальний та реальний обмінний курс.
73. Чинники заощаджень не пов’язані з доходом.
Спостереження показують, що раціональні споживачі визначають обсяг споживання з огляду не лише на свій поточний використовуваний дохід, а й інші чинники. Ці чинники заохочують домогосподарства споживати менше або більше за кожного можливого рівня доходу. Дія цих чинників переміщує функції споживання і заощадження. До таких чинників передовсім належить дохід у тривалій перспективі, або майбутній сподіваний дохід. Якщо, наприклад, споживачі сподіваються мати гарантовану високооплачувану роботу в майбутньому, то вони зазвичай збільшують споживання відповідно до змін доходу. З іншого боку, якщо зміни в доході лише тимчасові (одноразова премія, виграш у лотерею), то значну частину приросту доходу далекоглядні споживачі заощаджуватимуть.
Наприклад, якщо людина виграла 50 000 грн у лотерею, вона не використає відразу всі ці гроші за рік. Натомість додатковий дохід скоріше за все буде розподілено на всю решту років життя. Більшість людей прагнуть підтримувати однаковий рівень споживання упродовж усього свого життя. Доходи ж зменшуються з виходом на пенсію. Тому споживачі, як правило, заощаджують у молодшому віці, щоб забезпечити більш-менш пристойний обсяг споживання у старшому. Завдяки заощадженням раціональні споживачі нагромаджують майно, або багатство, що дає змогу вирівнювати споживання протягом життя. Заощаджуючи, особа резервує свій поточний дохід для споживання у майбутньому. Якщо ж особа отримала у спадщину значний обсяг майна, можливості її споживання розширюються. Більше багатство веде до більшого споживання, що називають ефектом майна, або ефектам багатства. Збільшення багатства перемішує функцію споживання вгору.
Зменшення багатства домогосподарств скорочує обсяг видатків на споживання. Наприклад, фактична втрата вкладниками заощаджень у банківській системі внаслідок їх знецінення у роки гіперінфляції в Україні помітно знизила рівень споживання значної кількості домогосподарств. Однак здебільшого величина їхнього багатства змінюється з року в рік повільно і тому звичайно не викликає значних переміщень функцій споживання і заощадження. У сучасному суспільстві існують й інші чинники, які заохочують домогосподарства споживати менше або більше за кожного можливого рівня використовуваного доходу. На обсяг споживання впливають сподівання, можливість переміщення майбутнього доходу для поточного споживання, оподаткування, процентні ставки тощо. Сподівання споживачів, пов'язані з майбутніми цінами, грошовими доходами та наявністю товарів, можуть суттєво вплинути на поточні видатки й заощадження. Наприклад, очікування зростання цін та нестача товарів ведуть до збільшення поточних видатків на споживання і до зменшення заощаджень.
Споживачі можуть істотно розширювати свій обсяг споживання у поточному періоді, переміщуючи в цей період за допомогою позики свої майбутні доходи. Ці споживачі купують товари і послуги на виплату. Можливість отримувати позику означає, що поточне споживання перевищує поточний дохід. По суті, коли споживач бере позику, він споживає сьогодні частину свого майбутнього доходу. Проте для багатьох людей отримання позики неможливе. Якщо споживач не може отримати позики, то обсяг його поточного споживання не може перепитувати його поточний дохід. Неможливість для споживача перемістити свій майбутній дохід для розширення поточного споживання називають позичковим, або ліквідним обмеженням. У перехідній економіці позичкове обмеження існує для більшості громадян, і можливість переміщення доходів незначна.
Зміни в оподаткуванні позначаються і на споживанні, і на заощадженні. Податки виплачуються частково за рахунок споживання і частково за рахунок заощаджень. Отже, підвищення податків зменшуватиме і споживання, і заощадження, а функції споживання і заощадження перемішуватимуться донизу. І навпаки, дохід, отриманий від зменшення податків, частково споживатиметься, а частково заощаджуватиметься домогосподарствами. Тому зниження податків перемішуватиме вгору і функцію споживання, і функцію заощадження. Але тут потрібне певне уточнення. Сьогодні економісти вважають, що тимчасові зміни у податках — їхнє підвищення або зниження — мало впливають на обсяг споживання. Для того, щоб зміни у податках помітно вплинули на споживання, вони мають бути тривалими.
У макроекономіці точиться гостра полеміка навколо питання, чи впливає зростання державного боргу на обсяг споживання. До нього існує два підходи — традиційний і рікардівський. Згідно з традиційним поглядом, зниження податків, яке уряд фінансує збільшенням запозичень (випуском державних цінних паперів, тобто зростанням державного боргу), збільшуватиме споживчі видатки. Відповідно до рікардівського погляду передбачливий споживач розуміє, що держа¬нні запозичення сьогодні означають підвищення податків у майбутньому (для обслуговування державного боргу). Зниження податків, яке фінансують зростанням державного боргу, не зменшує тягаря оподаткування — він просто перемішується в часі. Тому, за рікардівським підходом, така політика зниження податків не стимулює збільшення видатків споживачів. Тепер повернімося до аналізу функцій споживання і заощадження. Якщо зміна у споживанні спричинена змінами у використовуваному доході, її називають зміною величини споживання. Цю зміну показують як переміщення від однієї точки до іншої по стабільній функції споживання, наприклад, із точки а у точку Ь на функції споживання С, (рис. 4.4).
Якщо обсяг споживання змінився внаслідок дії чинників, не пов'язаних із використовуваним доходом, то маємо справу зі зміною споживання. її показують як переміщення вгору або вниз функції споживання (наприклад, із положення С1 у С2 або С3 на рис. 4.4).) Зміни в одному або кількох чинниках, що не пов'язані з доходом. перемішують і функцію заощадження. При цьому функції споживання і заощадження перемішуються у протилежних напрямках. Якщо домогосподарства споживають більше за даного використовуваного доходу, то вони заощаджують менше. Графічно це виражається у тому, що переміщення функції споживання вгору тягне за собою переміщення функції заощадження до низу. Лише підвищення податків переміщує вниз як функцію споживання, так і функцію заощадження.
Більшість економістів уважають, що функції споживання і заощадження є здебільшого стабільними. Ця стабільність передовсім зумовлюється тим, що на рішення домогосподарств щодо споживання і заощадження помітно впливають звичаї і традиції. Крім того, не пов'язані з доходом чинники досить численні, і зміни в них нерідко діють у протилежних напрямках, а отже, вони нейтралізують один одного.