45. Модель ad - as як базова модель економічної рівноваги.

На відміну від моделі рівноваги попиту й пропозиції на ринку окремого блага, знайомої з курсу мікроекономіки, модель сукупного попиту і сукупної пропозиції (AD-AS) досліджує поведінку економіки в цілому. Вона пояснює причини коливання рівня цін та реальних обсягів національного виробництва, розкриває взаємозв'язок між ними та економічною політикою. Модель застосовується для дослідження й пояснення таких важливих явищ, як інфляція, безробіття, ділові цикли, для прогнозування впливу на економіку різноманітних факторів, для планування й координації заходів економічної політики в короткостроковому і довгостроковому періодах.

Модель AD-AS визначає рівноважні значення аґреґованих обсягів попиту й пропозиції залежно від рівня цін товарів та послуг на внутрішньому ринку країни. АґреГування цін означає, що ціни на окремі товари та послуги усереднюються пропорційно обсягам виробництва останніх на внутрішньому ринку і характеризують рівень цін усієї сукупності товарів та послуг в економіці. Вимірником рівня цін у моделі AD-AS є дефлятор ВВП поточного періоду до певного базового періоду (див. част. II, тема 2). Значення дефлятора^відкладаються на вертикальній осі координат (Р) і вимірюють загальний рівень цін в економіці.

Сукупний попит і сукупна пропозиція аґреґуються відповідно з рівноважних величин попиту і пропозиції на всіх ринках товарів та послуг. Вони характеризують реальным обсяг національного виробництва за певний період, точніше — вартість кінцевої продукції національного виробництва в цінах базового періоду, які вважаються постійними. Отже, сукупний випуск у моделі AD-AS - це реальний валовий внутрішній продукт країни. Значення реального ВВП відкладаються на горизонтальній осі (У) і вимірюють реальний доход економічних агентів країни — домогосподарств, фірм та уряду.

46. Охарактеризуйте основні складові сукупного попиту.

Сукупний попит має певну структуру, є важливим показником, який характеризує рівень розвиненості економіки країни і добробуту її громадян.

Чим менша питома вага в попиті витрат на продукти харчування, тим вищі ступінь насичення вторинними потребами і розвиненість економіки в цілому.

І, навпаки, переважання в структурі попиту витрат на харчування і непродовольчі товари повсякденного побуту є ознакою примітивного споживання і виробництва.

Структура сукупного попиту складається зі споживчих витрат населення (С ) , приватних інвестицій в державну економіку (І), державних закупок товарів і послуг (G), чистого експорту (NX).

Споживання (С) - сумарні витрати населення на закупівлю споживчих товарів і послуг. Вони визначаються величиною доходів, що залишаються в особистому розпорядженні домогосподарств:

C=(особистий дохід - індивідуальні податки) – заощадження Валові інвестиції (Ig) - це приватні закупки будівель і споруд, обладнання, нагромадження товарно-матеріальних запасів, а також амортизація основного капіталу за даний період.

Державні закупки товарів і послуг (G ) - операції по закупівлі урядом засобів виробництва для державних підприємств, а також оплата праці робітників бюджетної сфери. Чистий експорт ( NX ) - різниця між вартістю експорту й імпорту.

Отже, перелічені складові сукупного попиту ( AD) показують ринкову вартість річного загального споживання:

AD = C + Ig + G + Nx

Сформульований в умовах мікроекономіки закон попиту діє і на макроекономічному рівні. Тут так само між рівнем цін і обсягом реального ВВП виявляється зворотна залежність, тобто функція AD є спадною. Наочно ця залежність відображена на графіку (мал. 2.3.1.), де крива сукупного попиту відхиляється вниз і вправо, тобто так само, як і крива індивідуального попиту.