31. Теорія ринку праці.

На ринку праці, як і на інших ринках, мають місце попит, пропозиція та ціна у вигляді заробітної плати. Попит на робочу силу визначається потребою підприємців у кількості та якості робочої сили. Пропозиція визначається рівнями освіти, податкової системи, заробітної плати. Ринкова ціна на ринку праці визначається співвідношенням між попитом та пропозицією робочої сили. Відміна ринку праці від інших ринків полягає у тому, що роботодавець і найманий працівник виступають як юридичне рівноправні особи.

Обсяг ринку праці визначається попитом на робочу силу, який прямо залежить від фази економічного циклу в країні. Якщо економіка перебуває у стані пожвавлення, попит на робочу силу зростає і ринок праці розширюється. Якщо економіка у фазі спаду, то попит на робочу силу зменшується, а ринок праці звужується.

За класичною теорією ринку праці точка перетину попиту та пропозиції показує рівновагу на ринку праці, за якої встановлюється рівноважна заробітна плата We при рівноважній кількості робочої сили LЈ . Зростання пропозиції робочої сили при незмінному попиті викличе зниження заробітної плати. Збільшення попиту на робочу силу при незмінній пропозиції зумовить зростання заробітної плати. За класичною теорією проблеми безробіття та встановлення рівноваги досягаються через механізми ринкового саморегулювання. Держава у цей процес не втручається.

За кейнсіанською теорією ринку праці зростання зайнятості здійснюється зменшенням заробітної плати. За Кейнсом у ринковій економіці відсутні механізми, які гарантують повну зайнятість населення.

Для досягнення рівноваги на ринку праці потрібно, щоб держава систематично втручалась в економіку. Держава повинна підвищувати сукупний попит, збільшуючи державні витрати або зменшуючи податки. Кейнсіанське трактування рівноваги на ринку праці характеризує тільки короткостроковий період. Дослідження та економічна практика свідчать, що втручання держави у ринок праці призводить до інфляції.

Монетарна теорія ринку праці (грошова, теорія гнучкого ринку праці). З погляду монетаристів (М. Фрідмен, Ф. Хайєк), макро-економічна нестабільність та довгострокова рівновага досягаються тільки в умовах повністю вільних конкурентних ринків з гнучкими цінами і заробітною платою. Держава не повинна втручатися у ринок праці, якщо безробіття не перевищує природний рівень. Інакше починає розвиватися стагфляція — одночасне зростання безробіття та інфляції. Макроекономічне регулювання ринку праці повинне здійснюватися за допомогою бюджетно-податкової та грошово-кредитної політики.

32. Крива Філіпа у коротко та довгостроковому періодах

Залежність між інфляцією та безробіттям у короткостроковому періоді називають кривою Філіпса.

Мілтон Фрідмен та Едмунд Фелпс у своїх працях стверджують, що знаряддя грошово-кредитної політики дають змогу домогтися комбінації рівнів інфляції та безробіття тільки на короткостроковий проміжок часу. У довгостроковому періоді зв'язок між темпами інфляції та рівнем безробіття відсутній. У довгостроковому періоді є вертикальною прямою, інакше кажучи, показує відсутність залежності між рівнем інфляції і природним рівнем безробіття.

Незалежно від темпів зростання цін рівень безробіття прямує до свого природного рівня. У результаті довгострокова крива Філіпса має вигляд вертикальної прямої.

Припустимо, що економіка знаходиться в точці E1, яка характеризується абсолютною стабільністю цін, тобто нульовою інфляцією. У цей момент уряд збільшує сукупний попит за рахунок разового збільшення грошової пропозиції. Дія трансмісійного механізму (див. Рівновага макроекономічне) призведе до зниження процентної ставки і збільшення випуску та зайнятості. У силу зростаючого попиту на працю почнеться зростання заробітної плати і цін. Відповідно економіка перейде в точку A1. Однак це лише початковий (короткостроковий) результат. Почався ріст цін стане знижувати реальна грошова пропозиція, від чого почне зростати процентна ставка. Сукупний попит, а з ним і виробництво будуть поступово скорочуватися, а економіка "сповзати" з точки A1 у вихідну точку Е1 При цьому загальний рівень цін підвищиться, але темп їх зростання (інфляція) повернеться до колишнього нульового значення (ПІ10). Таким чином, ефект "розміну" між інфляцією і безробіттям (йому відповідає перехід з точки E1 в точку А1) виявляється тимчасовим, а швидкість повернення економіки у вихідну точку E1 залежить від гнучкості заробітної плати і цін. Саме тому класичну криву Філліпса називають короткостроковою.

У розглянутому варіанті уряд може спробувати не допустити повернення економіки з точки A1 в точку E1, продовжуючи нарощувати грошову пропозицію. Проте в цьому випадку зросте інфляція і економіка опиниться в точці А2, тобто на більш високій короткострокової кривої Філіпса - РС2. Якщо темп зростання грошової пропозиції стабілізується на новому рівні, то економіка поступово "опуститься" в точку Е2. Це відбудеться тому, що поступово рівень інфляції зрівняється з темпом зростання номінального грошової пропозиції і складе ПІ20, а тому реальна грошова пропозиція повернеться до того значення, яке у нього було на самому початку. Протистояти такому розвитку подій уряд може лише за допомогою подальшого збільшення темпів зростання грошової пропозиції, що переведе економіку на ще більш високу криву Філіпса - РСЗ. Таким чином виявляється, що постійне підтримання високого рівня зайнятості за допомогою стимулювання сукупного попиту неминуче призводить до зростання інфляції. Причому довгостроковий рівень зайнятості, до якого економіка повертається після стабілізації динаміки грошової пропозиції, виявляється одним і тим же.