Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Всі питання ЗЕД (крім 46,47,48) docx.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
06.09.2019
Размер:
165.9 Кб
Скачать

7) Прямий і непрямий експорт як форми виходу підприємства на зовнішні ринки.

Експорт є найпростішим способом виходу на зовнішній ринок. Під експортом розуміється реалізація на закордонних ринках товарів та послуг, що виробляються чи виконуються у своїй країні. Експорт буває двох різновидів: непрямий і прямий. Непрямий експорт має місце, коли вироби та послуги реалізуються, через посередників.Непрямий експорт особливо необхідний в умовах, коли виробник не має достатньої інформації про зовнішній ринок або досвіду роботи на ньому, тому віддає перевагу зменшенню власного ризику, передаючи функцію збуту посередницькій фірмі. Непрямий експорт має дві переваги: по-перше, його здійснення не потребує значних засобів, відсутня необхідність створення експортного відділу, який буде займатися продажем за кордоном чи встановлювати контакти з іноземними партнерами. По-друге, такий експорт менш ризикований, тому що посередники діють за своєю ініціативою, спираючись на знання кон'юнктури закордонних ринків, та пропонують виробнику додаткові послуги.Про прямий експорт кажуть, якщо виробник продає свої товари та послуги самостійно. При цьому несуттєво, чи продав він продукцію кінцевому споживачеві або посереднику. Прямий експорт передбачає прямий продаж через власний торговий персонал. Він застосовується у випадку, коли легко визначити споживачів або вони самі знаходять продавця. Організація прямого експорту може здійснюватися за допомогою:— експортного відділу, що вирішує всі питання з просування товару на зовнішній ринок;— торгового представника, який відряджений за кордон і працює тільки на своє підприємство. Він добре знає товар і просуває його на ринок;— представництва — команди, яка постійно працює за кордоном, головним завданням якої є стимулювання збуту, укладання угод, контроль за їх виконанням.

8) Митна вартість товарів: сутність, поняття, методи визначення.

митна вартість - вартість, що базується на ціні товарів, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті на момент перетинання кордону, обчислена відповідно до положень МКУ . При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;Митна вартість є підставою для нарахування митних платежів, підставою для застосування санкцій, штрафів та інших стягнень за порушення митного законодавства,підставою для застосування заходів нетарифного регулювання. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);на основі віднімання вартості (метод 4);на основі додавання вартості (метод 5);резервного (метод 6).Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.Метод 1. Митною вартістю за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України.Метод 2. за основу береться ціна угоди щодо ідентичних товарів. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з товарами, що оцінюються.Метод 3. за основу береться ціна угоди щодо подібних (аналогічних) товарів, які ввозяться (імпортуються) на митну територію України . Метод 4 За основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані, ідентичні чи подібні (аналогічні) товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення, але не пізніше ніж через 90 днів з дати ввезення товарівМетод 5. за основу береться ціна товарів, розрахована шляхом додавання:вартості матеріалів та витрат, понесених виробником у зв'язку з виробництвом оцінюваних товарів;загальних витрат, характерних для продажу (відчуження) в Україну з країни вивезення товарів того ж виду, у тому числі витрат на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування до місця перетинання митного кордону України, та інших витрат;прибутку, що його звичайно одержує експортер у результаті поставки в Україну таких товарів.Метод 6. митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням світової практики.