- •Види валютних операцій
- •Вільна економічна зона: сутність, поняття, умови функціонування підприємств на території вез.
- •Базисні умови Incoterms 2010 dat, dap, ddp: коротка характеристика, особливості
- •4. Етапи митного оформлення.
- •7) Прямий і непрямий експорт як форми виходу підприємства на зовнішні ринки.
- •8) Митна вартість товарів: сутність, поняття, методи визначення.
- •9) Митний режим тимчасового ввезення та тимчасового вивезення. Їх характеристика та відмінність від режимів реекспорту та реімпорту.
- •10. Акредитив: сутність, види, причини використання.
- •12. Відкритий рахунок як форма платежу при здійсненні зед: сутність, переваги і недоліки.
- •13)Показники ефективності функціонування зовнішньоекономічної системи країни: коротка характеристика.
- •14)Порівняльний аналіз наслідків застосування імпортного тарифу та імпортної квоти.
- •16)Інкасова форма розрахунку: сутність, причини використання, механізм застосування інкасо.
- •Суб’єкти, об’єкти та види зовнішньоекономічної діяльності.
- •Механізм функціонування системи ліцензування при експорті та імпорті товарів.
- •Характеристика фінансових засобів нетарифного регулювання.
- •Типова структура зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу.
- •24. Класифікація форм виходу підприємства на зовнішні ринки. Критерії вибору форм виходу підприємства на зовнішні ринки.
- •25. Характеристика системи митного оподаткування експорту та імпорту товарів
- •26. Базисні умови поставок cif, cip, cpt, cfr: коротка характеристика.
- •27.Органи державного регулювання зед та їх функції.
- •28. Сутність посередницької діяльності та основні види посередників у сучасній міжнародній торгівлі.
- •33. Особливості застосування базисних умов постачання cip та cif, їх принципова відмінність від інших умов постачання.
- •34. Валютна політика держави – сутність та основні інструменти.
- •35. Характеристика базисних умов постачання груп „e” та „f”. Проблеми виконання покупцем зобов’язань щодо експортного очищення товарів.
- •36.Порядок і проблеми відшкодування пдв при експорті товарів.
- •37.Використання засобів прихованого протекціонізму для регулювання зовнішньої торгівлі України.
- •38.Практика застосування антидемпінгових заходів. Порядок нарахування антидемпінгового та компенсаційного мита.
- •39.Структура та порядок заповнення вантажної митної декларації.
- •40.Види і методи здійснення митного контролю при переміщенні товарів через митний кордон України.
- •41.Підходи до вибору зарубіжного ринку. Етапи виходу підприємств на зовнішні ринки.
- •42.Види посередницьких операцій та особливості їх виконання при здійсненні зовнішньоекономічній діяльності.
- •43.Характеристика основних складових торговельної операції,які виступають джерелами виникнення ризиків при виконанні положень зЕдоговорів(контрактів)
- •45.Механізм встановлення валютного курсу.
- •Форми валютного курсу
- •Метод встановлення курсу
- •49.Поняття митного тарифу. Види і ставки мита.
- •50.Особливості застосування митного режиму «митний склад». Види та характеристика митних ліцензійних складів.
- •52. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності: поняття, структура, особливості застосування
- •53. Характеристика митного режиму «спеціальна митна зона». Особливості оподаткування та порядок створення спеціальних митних зон.
- •54. Умови переміщення товарів у митному режимі «транзит». Види та граничні строки митного транзиту залежно від виду транспорту.
- •55. Єдиний збір, що стягується у пунктах пропуску через митний кордон України: поняття та особливості нарахування.
- •56.Види та функції податків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
- •57.Сутність, основні принципи та інструменти валютного регулювання зед.
- •58) Сутність та особливості компенсаційних угод. Класифікація угод зустрічної торгівлі.
49.Поняття митного тарифу. Види і ставки мита.
Митний тариф-систематизований перелік розмірів мита,що справляється при перетинанні товарами митного кордону країни,яка прийняла цей тариф,або групи країн,що об’єднали свої державні території в єдину митну територію митного союзу.
Митний тариф-особливий інструмент торговельної політики і державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії зі світовим ринком,тобто це не конкретна ставка за визначеною групою товарів,а засіб регулювання зовнішньої торгівлі.
Митний тариф включає конкретні ставки мита, які прямо впливають на ціни імпортованих товарів, впливають на рівень внутрішніх цін в країні, безпосередньо впливають на результати господарської діяльності підприємств. Митні тарифи залишаються одним із важливих інструментів державного регулювання зовнішньої торгівлі, які дозволяють з їх допомогою захистити національного виробника від іноземної конкуренції.
Імпортний митний тариф заслужено вважають основним інструментом регулювання зовнішньої торгівлі.
Митний тариф необхідно вдосконалювати таким шляхом, щоб він максимально відповідав задачі захисту економічних інтересів країни.
Мито визначається, як податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. В залежності від напряму переміщення товарів мито поділяють на імпортне (ввізне), експортне (вивізне) та транзитне.
Імпортне(ввізне) мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезені на митну територію України.
Ввізне (імпортне) мито виконує наступні завдання:
-поповнює прибуткову частину бюджету України;
-захищає вітчизняного виробника від негативного впливу іноземної конкуренції, а також забезпечує умови для ефективної інтеграції України в світову економіку;
-оптимізує співвідношення експорту та імпорту з позиції вимог платіжного та торгового балансу країни.
Експортне (вивізне)мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України. Експортне мито нараховується за ставками, передбаченими єдиним митним тарифом України.
Завдання експортного мита:
-поповнення прибуткової частини бюджету;
-обмеження вивезення з країни товарів, необхідних для національної економіки, захисту економічної безпеки країни;
-стимулювання експорту високотехнологічних товарів, обмеження вивезення сировини та продуктів первинної обробки.
Транзитне мито стягується з товарів, що провозяться через територію держави в інші країни (транзитом). Необхідно зауважити, що на даний момент транзитне мито практично не стягується у світі. Транзитне мито може встановлюватись для:
-поповнення державного бюджету;
-регулювання (обмеження) потоків певних груп товарів через територію країни.
Види мита:
-адвалерне, яке нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;
- специфічне, яке нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;
- комбіноване, яке поєднує обидва ці види митного обкладення.
-спеціальне мито застосовується:
-як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
-як засіб захисту українських виробників;
-як засіб захисту національного товаровиробника у разі, коли товари возяться на митну територію України в обсягах та за таких умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику;
-антидемпінгове мито застосовується:
-у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіє шкоду;
-у разі ввезення на митну територію України товарів, що є об’єктом демпінгу, яке заподіє шкоду національному товаровиробнику.
-Компенсаційне мито застосовується:
-у разі вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту;
-у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об’єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику.
До деяких груп товарів, об’єм виробництва яких різко змінюється на протязі року, може застосовуватись сезонне мито. Застосування сезонного мита дозволяє державі більш ефективно регулювати імпорт та експорт таких товарів в певну пору року.
Сезонне ввізне та вивізне мито на окремі товари та інші предмети може встановлюватись на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.