3. Базисні умови Incoterms 2010 dat, dap, ddp: коротка характеристика, особливості

застосування.

DAT, DAP, DDP – це умови доставки (прибуття). Продавець повинен нести всі ризики та витрати до тих пір, поки товар не буде доставлено до місця призначення. Використовуються для будь-якого виду транспорту.

DAT – поставка на терміналі. Митна очистка для вивозу – здійснюється продавцем, митна очистка для ввезення – покупцем. За перевезення відповідає продавець. Місце поставки, перехід ризиків та перехід витрат – термінал в місці призначення.

DAР – поставка в місці призначення. Митна очистка для вивозу – здійснюється продавцем, митна очистка для ввезення – покупцем. За перевезення відповідає продавець. Місце поставки, перехід ризиків та перехід витрат – транспорт в місці призначення.

DDP – поставка з оплатою зборів. Митна очистка для вивозу – здійснюється продавцем, митна очистка для ввезення – також продавцем. За перевезення відповідає продавець. Місце поставки, перехід ризиків та перехід витрат – транспорт в місці призначення.

DAT включає: навантаження на транспортний засіб, доставку до основного перевізника, вивізне мито, навантаження на основний транспорт, оплату основного транспорту, страхування перевезення, доставку до міста у країні імпорту, розвантаження з основного транспортного засобу.

DAР включає: навантаження на транспортний засіб, доставку до основного перевізника, вивізне мито, навантаження на основний транспорт, оплату основного транспорту, страхування перевезення, доставку до міста у країні імпорту.

DDP включає: навантаження на транспортний засіб, доставку до основного перевізника, вивізне мито, навантаження на основний транспорт, оплату основного транспорту, страхування перевезення, доставку до міста у країні імпорту, розвантаження з основного транспортного засобу та імпортне мито.

4. Етапи митного оформлення.

В Україні передбачено чотири етапи митного оформлення: Перший етап митного оформлення — попередні операції і перевірка ВМД та інших документів підрозділами митної статистики. Разом із ВМД направляється її електронна копія. Уміщена в ній інформація повинна відповідати тій, яка внесена в оригінал. На підставі подання ВМД підрозділи митної статистики перевіряють факти застосування до даного суб'єкта ЗЕД санкцій за порушення її правил. Перевірка на першому етапі завершується поставленням штампа «Перевірено». Другий етап митного оформлення — перевірка ВМД і документів, оголошеної митної вартості і нарахування митних платежів відділом митних платежів митниці й відділом тарифів і митної вартості у визначеному Держмитслужбою порядку. Власне, цей етап є аналітичним. Він закінчується проставленням штампу на ВМД «Сплачено». Третій етап митного оформлення — перевірка вантажним відділом митниці позначених декларантом у ВМД відомостей на відповідність митним правилам та поданим комерційним документам. Після такої перевірки на всіх аркушах ВМД проставляються штамп «Під митним контролем» і реєстраційний номер. Сама ВМД реєструється в журналі обліку вантажних митних декларацій. Після цього ВМД вважається прийнятою для оформлення. Це має і правовий наслідок — з цього моменту декларант відповідає за вказані в ній дані. Ця декларація не може бути відкликана декларантом. Четвертий етап митного оформлення — проведення, в разі необхідності, огляду товару і повне оформлення ВМД. Огляд товару здійснюється за його зовнішніми ознаками вибірково чи повністю. На цьому етапі митниця також може відмовити в митному оформленні товару після прийняття ВМД лише в передбачених законом випадках. Такі випадки є поодинокими. ВМД важається повністю оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, який здійснював митне оформлення. Залежно від митного режиму інспектором вантажного відділу, який завершив митне оформлення, накладається чи знімається митне забезпечення. При кожному закінченні митного оформлення складається реєстр, в який заносяться всі використані при митному оформленні товару документи. Сам реєстр засвідчується особистою номерною печаткою і підписом інспектора, який закінчив митне оформлення. Він зберігається разом з іншими документами, які слугували підставою для митного оформлення. Оформлення ВМД свідчить про надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначеному митному режимі і підтверджує відзначені у ВТД права і обов'язки щодо здійснення відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій. Митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явлення транспортних засобів і товарів, які підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей. Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур відповідно до заявленого митного режиму.

5. Митний режим - це сукупність норм, установлених законами з питань митної справи що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначає порядок такого переміщення й обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

Декларант самостійно вибирає митний режим, у який розміщаються товари, відповідно до мети їхнього переміщення через митний кордон України, і на підставі документів, які подаються митному органу для здійснення митного контролю й митного оформлення (стаття 186 Митного кодексу України). Зміна митного режиму допускається за умови виконання всіх належних процедур щодо заявленого режиму, дотримання вимог законодавства щодо тарифних і нетарифних заходів регулювання та подання митному органу для здійснення митного контролю й митного оформлення товарів та відповідних документів, які підтверджують заявлений режим. Митним кодексом України передбачено застосування таких митних режимів: • імпорту;  • експорту; • транзиту; • тимчасового ввозу (вивозу); • митного складу; • реімпорту; • реекспорту; • спеціальної митної зони; • магазина безмитної торгівлі; • переробки на митній території України; • переробки за межами митної території України; • знищення або руйнування; • відмови на користь держави.

Переробка поза митною територією — митний режим, при якому вітчизняні

товари вивозяться без застосування до них заходів економічної політики і

використовуються поза митною територією держави з метою їх переробки та

наступного випуску продуктів переробки у вільний обіг на митній території цієї держави з повним або частковим звільненням від мита,

податків, а також без застосування до товарів заходів економічної

політики.

Знищення — митний режим, при якому іноземні товари знищуються під митним

контролем без стягнення мита та податків, а також без застосування до

товарів заходів економічної політики (квотування, ліцензування тощо).

6. Валютна політика – це сукупність дій, що які проводяться державою в сфері міжнародних валютних відносин із стратегічними і поточними цілями і є складовою частиною державної економічної політики. Основними інструментами проведення валютної політики є: 1) маневрування дисконтною ставкою центрального банку з метою регулювання грошової маси в обігу, рівня цін, руху через кордон короткострокових капіталів, зміна валютного курсу шляхом девальвації або ревальвації; 2) валютна інтервенція з метою впливу на курс національної валюти; 3) зміна валютних обмежень і диверсифікація валютних резервів; 4) підписання міжнародних угод про структурні зміни в міжнародній валютній системі. Одним із способів реалізації валютної політики є валютне регулювання. Валютне регулювання – це діяльність держави спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядок здійснення угод з валютними цінностями. Різновиди валютної політики: 1. Валютна інтервенція – втручання центрального банку в операції в операції на валютному ринку для того, щоб впливати на курс національної валюти. Здійснюється за рахунок офіційного золотовалютного резерву, чи за рахунок міжбанківського кредиту. Як правило проводиться доларова інтервенція, тобто коли ціни на валюти знижувалася вона скуповувалася і відповідно зростала ціна. Країни з розвиненою економікою здійснюють інтервенції з метою просування експорту (зниження курсу валюти країни стимулює попит на товари). 2. Валютні обмеження – це обмеження, які вводяться державою на операції з валютою та золотом, що знижує оборотність валюти. 3. Диверсифікація валютних резервів – це політика держави, банків, монополій, яка спрямована на регулювання структури валютних резервів, шляхом включення їх до складу резервних валют з метою забезпечення міжнародних розрахунків, з метою забезпечення міжнародних розрахунків, проведення валютних інтервенцій. Ця політика здійснюється шляхом продажу нестабільних валют і купівлі стійких валют. 4. Девальвація – зниження курсу національної валюти по відношенню до іноземних або розрахункових одиниць ЕКЮ. Об’єктивною основою для проведення девальвації є завищення офіційного валютного курсу у порівнянні з реальною купівельною спроможністю грошової одиниці. Метою девальвації є підвищення споживчого попиту на національному ринку. 5. Ревальвація – це підвищення курсу національної валюти по відношенню до іноземних. Мета ревальвації є підвищення попиту на національну валюту.